01 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5450/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04 серпня 2024 року №3188, оформлену у вигляді протоколу, якою була скасована постанова Новоселицької позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №39 від 01 квітня 2022 року про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування виключення з військового обліку ОСОБА_1 , повторного взяття на військовий облік як військовозобов'язаного та внесення даних щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування на військовому обліку військовозобов'язаних у 2025 році;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, судом було зазначено, зокрема, що позивачем до матеріалів позову не було надано жодних доказів на підтвердження указаних у позові відомостей щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог указаної ухвали суду позивачем подано до суду докази реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, судом в ухвалі від 21 листопада 2025 року зазначалося, що всупереч вимогам 4, 5 частини п'ятої 160 та частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до матеріалів позову доказів вчинення дій щодо скасування виключення ОСОБА_1 з військового обліку саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи визначення одним із відповідачів цього позову саме ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач у своїй заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду від 21 листопада 2025 року, зазначив, що заявлення позовних вимог саме до вказаного суб'єкта повноважень кореспондується із судовою практикою, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду у справі №524/7691/23 (постанова від 12 листопада 2025 року). Крім цього, як вважає позивач, не має значення, ким саме з органів ІНФОРМАЦІЯ_1 були вчинені протиправні дії відносно нього, чи безпосередньо зазначеним органом, або ж його структурними підрозділами, оскільки фактично йдеться про одну і ту же юридичну особу. Крім цього, на думку позивача, саме лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2025 року №3943/ПУ і є належним підтвердженням вчинення відносно нього оскаржуваних у даному позові дій.
Надаючи оцінку наведеним твердженням позивача, суд зауважує, що такі не свідчать про належне та повне виконання вимог ухвали суду від 21 листопада 2025 року та, відповідно, не свідчить про усунення недоліків позову.
Так, суд критично оцінює посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №524/7691/23, оскільки посиланням на рішення суду касаційної інстанції в іншій справі в апріорі не може не обґрунтовуватися пред'явлення вимог позивачем до суб'єкта владних повноважень. До того ж указана постанова винесена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у межах цивільного судочинства.
Стосовно посилань позивача на те, що саме лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2025 року №3943/ПУ вважається належним підтвердженням вчинення відносно нього оскаржуваних у даному позові дій, то такі також є безпідставними.
Суд повторно наголошує, що доданий до позову лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2025 року №3943/ПУ, фактично, лише містить інформацію про перебування позивача на військовому обліку військовозобов'язаних у зв'язку із скасуванням рішення Новоселицької позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії (протокол №39 від 01 квітня 2022 року) Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України (витяг з протоколу засідання від 04 серпня 2024 року №3188). Також зазначеним листом позивача повідомлено про порушення ним правил військового обліку.
Однак указаний лист не містить жодних відомостей про те, що оскаржувані позивачем дії були вчинені по відношенню до нього саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачем не надано жодних доказів вчинення оскаржуваних у даному позові дій саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і не вказано про прийняття названим органом відповідного рішення, на підставі якого було вчинено оскаржувані позивачем дії щодо скасування запису про виключення його з військового обліку та повторно взяття ОСОБА_1 на військовий облік із внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До цього суд зауважує, що підсудність справ за вибором позивача передбачена статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно частини першої якої адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, вказаною нормою передбачається право фізичної особи звернутися до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання (перебування, знаходження) або до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача у тому випадку, якщо оскаржувані індивідуальні акти, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень прийняті (вчинені, допущені) стосовно цієї конкретної фізичної особи.
Дослідженням змісту позову та доданих до нього матеріалів судом встановлено, що, фактично, єдиним рішенням суб'єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження у межах даного позову, є лише рішення (постанова) Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04 серпня 2024 року №3188 (оформлена протоколом засідання комісії), місцезнаходженням якого є міст Київ.
Враховуючи факт реєстрації місця проживання позивача у Луганській області, оскарження ним рішення (постанови) Центральної ВЛК з місцезнаходженням її у місті Києві, а також відсутність у матеріалах позову доказів вчинення оскаржуваних дій щодо скасування виключення з військового обліку ОСОБА_1 , повторного взяття на військовий облік як військовозобов'язаного та внесення даних щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування на військовому обліку військовозобов'язаних саме суб'єктом владних повноважень за місцезнаходженням його на території Чернівецької області (у тому числі й ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на переконання суду свідчить про неналежне обґрунтування позивачем використання свого права на вибір адміністративного суду при поданні цього позову в порядку, передбаченому частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто, необґрунтовано доводами і належними доказами подання даного позову саме до Чернівецького окружного адміністративного суду ).
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що твердження позивача у наведеній вище частині не можуть вважатися належним виконанням вимог пунктів 4, 5 частини п'ятої 160 та частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, належним усуненням недоліків позову, про які зазначалося в ухвалі суду від 21 листопада 2025 року.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи неповне виконання позивачем вимог ухвали суду від 21 листопада 2025 року, зважаючи на наведені вище норми, суд вважає за можливе продовжити позивачу строк виконання указаної ухвали суду на п'ять днів з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись статтями 121, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 строк виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі №600/5450/25-а на п'ять днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк