01 грудня 2025 року Справа № 580/10617/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023.
Згідно з ухвалою суду від 29.09.2025 розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
23.10.2025 до суду надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем процесуального строку звернення до суду.
Відповідач зазначає, що перебіг тримісячного строку звернення до суду необхідно обчислювати з 07.07.2023, тобто наступного дня після звільнення із служби. Водночас позов подано лише 19.09.2025, тобто з пропущенням строку звернення до суду.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний місячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому у статті 116 вказаного Кодексу уточнено, що роботодавець повинен письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.
Крім того, аналіз положень статтей 116, 233 Кодексу законів про працю України свідчить про розмежування законодавцем понять "вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення" та "одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", як категорій, що повинні застосовуватися в цілях визначення початку перебігу строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
У матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б підтверджували, що при звільненні позивачу було вручено під підпис письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні з військової служби.
27.08.2025 представник позивача звернувся до відповідачаіз заявою щодо надання інформації стосовно розміру прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення позивача.
Листом від 09.09.2025 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн з додатком довідки про розмір грощового забезпечення за спірний період від 08.09.2025 №21/2-2808.
Тобто з наданої відповіді від 09.09.2025 позивачу стало відомо, що розрахунок його грошового забезпечення здійснено з використанням заниженого розміру прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01.01.2018, що призвело до ненарахування та невиплати належних сум у більшому розмірі, передбаченому законодавством. Відтак суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що саме з цього моменту позивач дізнався про порушення свого права, а тому початок перебігу тримісячного строку звернення до суду необхідно обчислювати з 09.09.2025. Водночас позовну заяву пред'явлено до суду 19.09.2025.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, а тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не може бути задоволене.
Керуючись ст.ст. 166, 167, 240, 248, 256 КАС України, суд
Залишити без задоволення клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО