Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 грудня 2025 р. № 640/28451/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79, код ЄДРПОУ 37053765) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 11.05.2021 № 0347570902;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 11.05.2021 № 0347590902.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2021 було відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025, передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 вказана справа передана на розгляд судді Полях Н.А.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», за результатами якої контролюючим органом складено акт від 01.04.2021 № 25061/Ж5/26-15-09-02/37053765.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: не обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарах.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.05.2021 № 0347570902; від 11.05.2021 № 0347590902.
Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом75.1.3пункту75.1 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.02.2021 № 1605-п та п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.
При цьому, норма пп. 80.2.5 дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №140/391/19.
Також ст. 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.
Згідно з п.61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.
Підпунктом14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про інформацію", податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з частиною другою цієї ж статті зазначеного Закону, правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Отже, порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.
Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 ПК України, зібрна податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень.
Прийнявши рішення у формі наказу від 25.02.2021 № 1605-п та зазначивши у ньому нормативні підстави, відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України.
У відповідності до приписів п.п.230.1.2 п. 230.1. ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Крім того, відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
У відповідності до приписів пп. 230.1.3 пункту 230.1. статті 230 ПК України на кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Статтею 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що «оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.
Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.
Призначені органи з оцінки відповідності повідомляють науковому метрологічному центру, уповноваженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, на ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, про видані ними сертифікати перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки с документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено».
Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13 січня 2016 року введено в дію Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Даний Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, призначені для застосування в сфері законодавчо регульованій метрології, коли вони надаються на ринок і / або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями.
Дія Технічного регламенту поширюється на «Рівнеміри» (п.59 Додатку 1 «Перелік засобів вимірювальної техніки, на які поширюється дія Технічного регламенту»).
Процедура оцінки відповідності рівнемірів, згідно вказаного додатку, здійснюються за модулями B+D, або B+F, або G.
Судом встановлено, що ТОВ «Мастер-Авіа» є розпорядником акцизного складу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 79 (уніфікований номер акцизного складу 1015566), на території якого розташовані, зокрема, резервуар із встановленим на ньому рівнеміром-сигналізатором ультразвуковим типу УУС № 3852 та паливороздавальна колонка типу «Шельф» 100V-90-1-1-1, заводський номер 13688.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені засоби вимірювальної техніки є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки та пройшли процедури оцінки відповідності, передбачені Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
Так, паливороздавальна колонка типу «Шельф» 100V-90-1-1-1, заводський номер 13688, пройшла процедуру оцінки відповідності за модулем В - перевірка типу, за результатами якої видано сертифікат перевірки типу UA.TR.001 4-19 Rev.0 від 11.01.2019, а також процедуру оцінки відповідності за модулем F - відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки, за результатом якої видано сертифікат відповідності UA.TR.001 34 80-20 від 04.09.2020. Зазначеними сертифікатами підтверджено відповідність паливороздавальної колонки затвердженому типу та вимогам технічного регламенту.
Рівнемір-сигналізатор ультразвуковий типу УУС № 3852, встановлений на резервуарі позивача, пройшов процедуру оцінки відповідності за модулем В - перевірка типу, за результатами якої видано сертифікат перевірки типу UA.TR.001 11-17 Rev.1 від 03.04.2018, а також процедуру оцінки системи управління якістю виробника за модулем D, за результатами якої видано сертифікат схвалення системи управління якістю UA.TR.001 AQ 23-1-18 Rev.0 від 25.05.2018. У формулярі засобу вимірювальної техніки міститься відмітка про проведення повірки та визнання його придатним до експлуатації протягом встановленого строку.
Суд зазначає, що надані позивачем сертифікати, технічна документація, формуляр на засіб вимірювальної техніки долучені до матеріалів справи та відповідачем не спростовані. Рішень уповноважених органів про анулювання чи визнання недійсними зазначених сертифікатів суду не надано, доводів щодо їх невідповідності вимогам законодавства відповідачем не наведено.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на час проведення фактичної перевірки у позивача на акцизному складі були встановлені та експлуатувалися паливороздавальна колонка та рівнемір-сигналізатор, які відповідали вимогам законодавства та мали позитивні результати оцінки відповідності/повірки у розумінні п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що акцизний склад позивача не обладнаний витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками ґрунтується виключно на загальному твердженні про відсутність позитивних результатів повірки або оцінки відповідності без аналізу наданих платником податків документів.
Разом з тим, в акті перевірки не конкретизовано, які саме документи, що підтверджують повірку/оцінку відповідності, були відсутні. Відповідачем не зазначено, чому наявні сертифікати не прийняті до уваги, не надано відповідачем оцінки змісту відповідних сертифікатів.
Суд зазначає, що обов'язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, що випливає з положень ч. 2 ст. 77 КАС України.
Відтак, саме на відповідача покладено обов'язок довести обставини, що слугували підставою для висновку про відсутність у позивача законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки з позитивними результатами повірки/оцінки відповідності.
Однак відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем сертифікати не охоплюють конкретні засоби вимірювальної техніки, встановлені на акцизному складі, втратили чинність на момент перевірки або видані з порушенням вимог законодавства.
Фактично відзив на позовну заяву містить лише цитування норм Податкового кодексу України та повторення висновків акта перевірки без наведення додаткових доказів, спрямованих на спростування доводів позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутність у ТОВ «Мастер-Авіа» належним чином обладнаного витратоміра-лічильника та рівнеміра-лічильника, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Відповідно відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, визначених п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, у сумі 40 000,00 грн., що були відображені у податковому повідомленні-рішенні від 11.05.2021 № 0347570902.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 № 0347590902, яким до позивача застосовано штрафні санкції за п. 121.1 ст. 121 ПК України у розмірі 1 020,00 грн. за ненадання документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після початку перевірки.
Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, в якому зазначаються, зокрема, перелік документів, які запропоновано подати.
Як убачається з акта перевірки та матеріалів справи, податковий орган посилається на ненадання позивачем документів на письмову вимогу контролюючого органу від 22.03.2021.
Водночас до суду відповідачем не надано ані примірника зазначеної письмової вимоги із зазначенням конкретного переліку запитуваних документів та підтвердження її отримання позивачем, ані акта у розумінні п. 85.6 ст. 85 ПК України, в якому був би чітко визначений перелік документів, щодо яких мала місце відмова в наданні.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач під час адміністративного оскарження результатів перевірки до ДПС України подавав копії сертифікатів відповідності, формуляри та іншу технічну документацію на засоби вимірювальної техніки, які також подані суду разом із позовною заявою.
Суд зазначає, що відповідач не заперечує факту отримання вказаних документів, проте не наводить будь-яких мотивів, чому їх подання не може вважатися виконанням обов'язку платника податків щодо надання документів, пов'язаних із предметом перевірки.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач безпідставно відмовив у наданні документів, запитаних контролюючим органом, або ухилився від виконання обов'язку, передбаченого п. 85.2 ст. 85 ПК України.
За відсутності належного підтвердження складу правопорушення, передбаченого п. 121.1 ст. 121 ПК України, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн. є безпідставним.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України органи державної влади при здійсненні владних управлінських функцій зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а рішення таких органів повинні бути обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Неврахування контролюючим органом наданих платником податків документів, відсутність аналізу їх змісту та ненаведення будь-яких аргументів щодо їх недостатності або недостовірності свідчать про порушення зазначених вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11.05.2021 № 0347570902 та № 0347590902 прийняті без належного правового обґрунтування, з порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Разом з тим, позивачем до суду було подано заяву, в якій він просив судові витрати ТОВ «МАСТЕР-АВІА» на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) покласти на ГУ ДПС у м. Києві, шляхом їх стягнення на користь ТОВ «МАСТЕР-АВІА».
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №1/АО-ЮО/2025, додаткову угоду №1 до договору №1/АО-ЮО/2025, акт надання послуг №74 від 26.05.2025 р., рахунок на оплату №94 від 26.05.2025.
Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об'єм виконаної роботи, а також те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 6000 грн.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79, код ЄДРПОУ 37053765) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 11.05.2021 № 0347570902.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 11.05.2021 № 0347590902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79, код ЄДРПОУ 37053765) суму судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях