Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 грудня 2025 р. № 640/21401/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРОУ 39794214, 04060 м. Київ, вул. Вавілових, 10) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060 м. Київ, вул. Вавілових, 10), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Київської області № ТД/ФС-621 від 15 жовтня 2019 року про накладення штрафу на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125 190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025, передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 вказана справа передана на розгляд судді Полях Н.А.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві №1506/9/26-15-42-06-26 від 03.10.2019, уповноваженими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 глави 8 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку школи «SPLESH» за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 27.09.2019 реєстраційний № 0008/26/15/42/2960218845.
Перевіркою встановлено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме, використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці громадянки ОСОБА_2 без укладення з нею трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві, було виявлено на робочому місці громадянку ОСОБА_2 , яка надала письмові пояснення про те, що вона проходить стажування на посаді адміністратора з липня 2019 року, з режимом роботи з 10:00 до 22:00 год., з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та підпорядковується їм, а також проходила інструктаж з питань охорони праці на робочому місці.
ФОП ОСОБА_1 також надала письмове пояснення, в якому зазначила, що ОСОБА_2 проходить стажування на посаді адміністратора з липня 2019 року.
Постановою заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області № ТД/ФС-621 від 15 жовтня 2019 року на позивача накладено штраф у розмірі 125190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень. Під
Підставою для його застосування став Акт про результати фактичної перевірки від 27 вересня 2019 року без/№ (№ бланку 020323), згідно висновків якого ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю ОСОБА_2 без укладення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч.3 ст. 24 КЗпП України).
Позивач, не погодившись із прийнятою постановою, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р (чинних на час виникнення спірних правовідносин), функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.
Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Київський області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Таким чином, ГУ Держпраці у Київський області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
З матеріалів справи судом встановлено, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 глави 8 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку школи «SPLASH» за адресою: АДРЕСА_2 де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_3 .
За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 27.09.2019 реєстраційний № 0008/26/15/42/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII зі змінами та доповненнями, а саме: використання ФОП ОСОБА_1 найману працю без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Перевіркою встановлено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме, використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці громадянки ОСОБА_2 без укладення з нею трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві, було виявлено на робочому місці громадянку ОСОБА_2 , яка надала письмові пояснення про те, що вона проходить стажування на посаді адміністратора з липня 2019 року, з режимом роботи з 10:00 до 22:00 год., з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та підпорядковується їм, а також проходила інструктаж з питань охорони праці на робочому місці.
ФОП ОСОБА_1 також надала письмове пояснення, в якому зазначила, що ОСОБА_2 проходить стажування на посаді адміністратора з липня 2019 року.
Постановою заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області № ТД/ФС-621 від 15 жовтня 2019 року на позивача накладено штраф у розмірі 125190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень. Під
Підставою для його застосування став Акт про результати фактичної перевірки від 27 вересня 2019 року без/№ (№ бланку 020323), згідно висновків якого ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю ОСОБА_2 без укладення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч.3 ст. 24 КЗпП України).
Суд зазначає, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі по тексту - Порядок №295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпункту 6 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, крім іншого, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Згідно з пунктом 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДФС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об'єкт відвідування може подати зауваження. У свою чергу на підставі відповідного акта інспекційного відвідування, можуть вживатися заходи по притягненню винної до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, не надав суду доказів проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 або щодо недоцільності проведення такого заходу.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту- Порядок №509) з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи)
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Разом із тим, відповідно до частини п'ятої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов'язковим.
Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України (чинними на час виникнення спірних правовідносин), оскільки в ході здійснення контрольних заходів фіскальним органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 27.09.2019 № 0008/26/15/42/2960218845 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, однак такий захід не здійснив.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Відповідач посилається на те, що під час перевірки було з'ясовано, що позивач використовує працю найманої особи без документального оформлення трудових відносин.
Однак відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами факт того, що ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю ОСОБА_2 без укладення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Зокрема відсутні докази які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій, а відтак висновки відповідача щодо порушення шляхом не укладення трудового договору є безпідставним.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи договір підряду, укладений між ОСОБА_2 (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник) від 27 вересня 2019 року, відповідно до якого замовник в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, дає завдання підрядникові щодо виконання, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик, самостійно роботу спрямовану на підвищення презентаційно-рекламного поширення інформації про заходи, які організовуються школою «SPLASH», надання інформації про заходи за запитами зацікавлених осіб та їх реалізація (далі робота), зокрема створити презентацію «Інтенсив-курсу», дитячого театрального табору, пробних занять по акторській майстерності, вистави «Розмова якої не було», майстер класу для дітей «Взаємодія з партнером»; поширити інформацію про зазначені вище заходи в мережі інтернет, та соціальній мережі Вайбе Фейсбук, організувати перебування глядачів/учнів під час проведення заходів.
Зазначений договір свідчить, що позивач не використовувала ОСОБА_2 як працівника свого закладу, а була замовником послуг останньої за вищевказаним договором підряду.
Вказаний договір спростовує твердження відповідача про наявність трудових відносин з ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені у справі обставини, положення норм законодавства, суд дійшов висновку, що у Головного управління Держпраці у Київської області були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу у розмірі 125 190 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а тому постанова Головного управління Держпраці у Київської області № ТД/ФС-621 від 15 жовтня 2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Частиною 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" (чинним на час звернення позивача з даним адміністративним позовом) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно положень ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Положеннями ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 1 січня - 1921 грн., таким чином за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в даному випадку ставка судового збору становить за одну майнову вимогу - 1921,00 грн.
Оскільки позивач заявила одну позовну вимогу майнового характеру, розмір судового збору склав 1921,00 грн.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРОУ 39794214, 04060 м. Київ, вул. Вавілових, 10) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Київської області № ТД/ФС-621 від 15 жовтня 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРОУ 39794214, 04060 м. Київ, вул. Вавілових, 10) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях