Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року Справа № 520/30828/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ,) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення суми,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплата ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 10.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року відповідно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 10.06.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 19.09.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 19.09.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018 року по 10.06.2022 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018 року по 10.06.2022 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, керуючись наступним.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1, абз.1 ч.2, ч.5 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній станом на 09.07.2021 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.233 КЗпП України (в чинній редакції), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вищезазначені зміни до КЗпП України внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 09.07.2022р., який набрав чинності 19.07.2022р.
Таким чином спірні правовідносини в цій справі склалися на час чинності редакції КЗпП України, яка передбачала встановлення тримісячного строку для звернення до суду.
Відповідно до п. 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року та після цього карантинні обмеження не продовжувалися та були скасовані в Україні 30.06.2023 року, позивач протягом трьох місяців з цієї дати мав право на звернення до суду із позовом в цій справі.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивача звільнено зі служби 11.06.2025 року, при цьому позивач звернувся з позовом до суду 24.11.2025р., тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду та пропущений строк звернення з позовом, в даному випадку є значним.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В позовній заяві позивач вказує, що пропущення строк звернення пов'язане з введення в Україні з 24.02.2022р. воєнного стану, що на його думку є поважною причиною для поновлення строку. З цього приводу суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому законами України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено та дії на даний час.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Крім того, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення зазначено, що у період з 14.05.2024 по 19.05.2024, з 05.06.2024 по 06.06.2024, з 29.06.2024 по 12.07.2024, з 20.07.2024 по 14.09.2024, з 19.09.2024 по 27.09.2024, з 12.10.2024 по 19.10.2024, з 29.10.2024 по 27.11.2024, з 05.12.2024 по 09.12.2024, з 11.12.2024 по 03.01.2025 позивач брав участь у бойових діях під час дії воєнного стану, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 18.06.2025 №293/21В .
22.10.2022 року позивач отримав бойове поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.11.2022 №11270. У період з 23.10.2022 по 28.10.2022 у зв'язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №е13399. 25.09.2023 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на підставі поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №000762. 23.02.2024 року позивача на підставі статті 81 графи ІІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців що підтверджується свідоцтвом про хворобу №273 та довідкою ВЛК від 23.02.2024 №275. У період з 22.10.2024 по 28.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №24/05066 із медичної карти стаціонарного хворого. У період з 13.02.2025 по 21.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із історії хвороби №108 стаціонарного хворого. 20.08.2025 позивачу продовжено ІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО №220/25/1809/В.
Суд зауважує, що вказані підстави не бере до уваги оскільки позивача звільнено зі служби 11.06.2025 року, при цьому позивач звернувся з позовом до суду 24.11.2025р., тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду, а передумови вказані позивачем виникли до моменту звільнення позивача.
Крім того, як на підставу поважною причиною пропуску строку звернення до суду зазначено обставину того, що позивач фактично дізнався про неправильне нарахування йому грошового забезпечення 21.11.2025, коли представник позивача засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта» отримав у відповідь на адвокатський запит, у якому містились: довідка про виплату грошового забезпечення та довідка-розрахунок нарахованого та виплаченого окладу за військовим званням та посадового окладу (додано до позовної заяви), складені відповідачем 08.11.2025.
Щодо вказаного, суд звертає увагу на тому, що при вирішенні справи суд першої інстанції відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином суд першої інстанції в цій справі не створює самостійно тлумачення відповідних правових норм, а лише користується тими висновками, які висловив Верховний Суд у подібних правовідносинах у справі № 560/12997/24 в постанові від 08.10.2025р.
Що стосується наданих заявником доводів, то Верховний Суд послідовно у своїх постановах сформулював правову позицію, за якою отримання особою листа у відповідь на заяву або адвокатський запит в її інтересах не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації стосовно своїх прав. Зокрема, така позиція наведена у постанові від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19 та низці інших.
Відтак, отримання листа від відповідача у відповідь на його заяву або адвокатський запит в його інтересах не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, позивачем в позовній заяві не наведено причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у тримісячний строк.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній в Постанові від 10.11.22р. у справі №990/115/22.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, отже клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, у випадку їх наявності або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись статтями 160,161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали.
Повідомити позивачу про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, у випадку їх наявності або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рубан В.В.