Справа № 500/3921/25
01 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення індексації грошового забезпечення, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі, відповідач-1), Державної установи "Центр пробації" (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 09.08.2011 по 03.09.2018 включно, зобов'язати Державну кримінально-виконавчу служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 09.08.2011 по 03.09.2018 включно, стягнути з Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.09.2018 року включно у розмірі 107409,94 грн, визнати протиправною бездіяльність Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зобов'язати Державну кримінально-виконавчу службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність у вигляді не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення а також одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач покликається на норми Постанови Кабінету Міністрів України 988 від 11 грудня 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", та вказує, що відповідно до пункту 1 даної Постанови, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Також, позивач просить врахувати, що відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону 580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 04.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак у встановлений судом строку відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Частиною шостою ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також, ухвалою суду від 20.10.2025 постановлено залучити Державну установу "Центр пробації" як другого відповідача до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; розгляд справи розпочати спочатку та проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи .
Від представника Державної установи "Центр пробації" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, вказує, що будь-яких документів, які підтверджують/спростовують наявність факту підвищення доходів позивача станом на 01.03.2018 матеріали справи не містять. Між тим, вважає, що підстав для виплати одноразової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного забезпечення у Державної установи «Центр пробації» немає, оскільки здійснено їх нарахування позивачу з дотриманням законодавства.
Судом встановлено, а саме з довідки Державної установи "Центр пробації" від 20.11.2024 за №306, ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України у період: - з 10 серпня 2007 року по 09 серпня 2011 року - курсант Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань, наказ від 30.07.2007 р. №82 о/с; - з 09 серпня 2011 року по 03 липня 2012 року - оперуповноважений (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Збаразької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області, наказ УДДУПВП у Тернопільській області від 08.08.2011 р. №40 о/с; - з 03 липня 2012 року по 10 листопада 2015 року - оперуповноважений оперативного відділу Збаразької виправної колонії (№63) управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області, наказ УДПтСУ в Тернопільській області від 03.07.2012 р. №39о/с; - з 10 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року - старший інспектор Шумського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області, наказ УДПтСУ в Тернопільській області від 09.11.2015 р. №64/ОС-15; - з 31 грудня 2016 року звільнений із займаної посади та направлений для подальшого проходження служби до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, наказ УДПтСУ в Тернопільській області від 27.12.2016 р. №75/ОС-16; - з 01 січня 2017 року по 31 травня 2018 року - старший інспектор Шумського районного сектору з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, наказ ЗМУ від 27.12.2016 р. №15 о/с; - з 31 травня 2018 року звільнений із займаної посади та направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Центр пробації», Наказ ЗМУ від 30.05.2018 №37/ОС-18; - з 01 червня 2018 року по 03 вересня 2018 року - старший інспектор Шумського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Тернопільській області, наказ Державної установи "Центр пробації" від 31.01.2018 р. №36/к; - 03 вересня 2018 року звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України за власним бажанням у званні капітан, наказ Державної установи «Центр пробації» від 31.08.2018 року №95/к.
Як слідує із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач з 10.08.2007 прийнятий на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України (запис №1), з 03.09.2018 звільнений зі служби (запис №2).
У відповідь на звернення позивача, відповідачем скеровані на його адресу довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Крім цього, листом Державної установи "Центр пробації" від 27.05.2024 №144/Р-137/8/Ян-24 від 27.05.2024, серед іншого, повідомлено про те, що Центр пробації не є правонаступником міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Також, зазначено, що право на індексацію грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу наступило, починаючи з грудня 2018 року, після звільнення позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою ст.14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
У відповідності до частини другої ст.14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
До внесення змін до частини п'ятої ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) передбачалось, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII ч.5 ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" викладено в наступній редакції: "на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України".
На думку суду, у спірний період з 09.08.2011 по 03.09.2018 питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб " (далі Постанова № 1294), яка діяла до прийняття 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
За змістом Постанови №1294, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 №222 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, та наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2018 №326/5 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
В свою чергу, відповідно до Постанови №704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).
Слід зазначити, що Постановою № 1294 установлено, зокрема, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, в тому числі апаратів управлінь (відділів) Державної пенітенціарної служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області, та Постановою №704 встановлено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Таким чином, суд вважає, що вказані вище Постанови є спеціальними нормативно-правовими актами, що безпосередньо регулюють питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (Державної пенітенціарної служби), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та є підставою для відповідних виплат.
Водночас, за наведеного вище правового регулювання слід дійти висновку, що постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11.12.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на яку посилається позивач, не поширюється на рядовий і начальницький склад Державної кримінально-виконавчої служби України.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Частиною першою та другою ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 01 грудня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - Державна кримінально-виконавча служби України (місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ,04050 код ЄДРПОУ:43501242).
Головуюча суддя Дерех Н.В.