01 грудня 2025 року Справа № 480/7688/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справив приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7688/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними відмови Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що викладені в листі від 15.06.2025 року № 08/11072-25-Вих, від 02.07.2025 року № 08/12254-25-Вих та від 21.09.2025 року № 08/17593-25-Вих у звільненні з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є військовослужбовцем та на час звернення до суду проходить службу за призовом під час мобілазації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 . Його мати ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. Брат позивача - ОСОБА_1 не має можливості здійснювати догляд на матір'ю у зв'язку з тим, що проходить військову службу. Донька позивача ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання за державним замовленням у Державному професійно-технічному закладі «Роменське вище професійне училище», та не проживає разом з бабусею, що також виключає можливість здійснення нею догляду за хворою матір'ю. За наведених обставин, вважає, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має право на звільнення з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю II групи, про що ним було подано рапорти від 29.05.2025, від 28.06.2025, від 06.09.2025. До рапортів були додані документи, що підтверджують наявність у нього матері з числа осіб з інвалідністю II групи та факт необхідності здійснювати постійного догляд за нею, а також факт відсутності інших членів його сім'ї, зокрема першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд. Однак, відповідачем було прийнято рішення про відмову у звільненні позивача зі служби з підстав того, що додані до рапорту документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, а також не підтверджують відсутність у матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що абзацом 13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зауважує, що звільнення за даною підставою можливе за одночасної наявності двох умов: 1) необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю та 2) відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Вказує, що позивач тричі (29.05.2025, 28.06.2025 та 06.09.2025) звертався із рапортами про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з інвалідністю.
Водночас, відповідачем було відмовлено у звільненні з військової служби позивача у зв'язку з тим, що позивач до рапорту не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його матір'ю.
Вказує, що долучену довідку ЛКК № 362 від 24.06.2025 неможливо визнати належною підставою для звільнення із військової служби за сімейними обставинами, оскільки така не відповідає встановленій формі, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 та не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача.
При цьому, копія рішення № 239/25/83/Р експертної команди з оцінювання повсякденного оцінювання особи не містить медичного висновку з підтвердженням, що матір позивача потребує постійного догляду.
Також позивачу було повідомлено, що ним не підтверджена відсутність інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за хворою матір'ю. Вказує, що зі змісту поданих документів вбачається наявність таких осіб, зокрема повнолітня донька позивача та його рідний брат.
Враховуючи викладене, на переконання відповідача, що відмова в задоволенні рапортів позивача вчинена в межах та спосіб, передбачений чинним законодавством, у з'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.13-16).
29.05.2024 ОСОБА_1 подав начальнику п'ятої прикордонної застави другої прикордонної комендатури рапорт про звільнення його за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своє матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи) (а.с. 10). До рапорту було долучено копії документів, зокрема: копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 11-12); копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 12); витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (зв. бік а.с. 12); копію військового квитка ОСОБА_1 (а.с. 13-16); копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 17); копію паспорту громадянина України матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 18); копію картки фізичної особи - платника податків матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 19); витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (зв бік а.с.19); копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденногі функціонування особи на ім'я ОСОБА_2 від 15.05.2025 № 239/25/831/В (а.с. 20-21); копію Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на ім'я ОСОБА_2 № 239/25/831/1 (а.с. 22-23); копію свідоцтва про народження брата - ОСОБА_4 (а.с.24); копію паспорту громадянина України брата - ОСОБА_4 (а.с.25-27); копію картки платника податків брата - ОСОБА_4 (зв. бік а.с.27); копію витягу з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання брата - ОСОБА_4 (а.с.28); копію довідки про перебування брата - ОСОБА_4 на військовій службі (зв. бік а.с.28); копію свідоцтва про смерть батька - ОСОБА_5 (а.с. 29); акт обстеження сімейного стану родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 (зв. бік а.с.29-30); довідку Довгополівського старосгинського округу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (про місце проживання ОСОБА_1 ) (а.с. 31).
За результами розгляду рапорту від 29.05.2025 листом від 15.06.2025 № 08/11072-25-Вих. (а.с. 32) відповідач повідомив позивача, що додана до рапорту копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/831/Р від 15.05.2025 підтверджує, що матері позивача встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок загального захворювання, проте рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується. Окрім того, копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.07.2003 та копія довідки командира військової частині НОМЕР_6 №1300 від 15.05.2025 не підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення та не є підставами до звільнення з військової служби. В Акті обстеження сімейного стану комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.05.2025 зазначено, що на час перевірки за адресою: АДРЕСА_1 інших близьких осіб у гр. ОСОБА_2 не виявлено. Проте це не підтверджує відсутність у матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Вказано, що у прикордонному загоні наявна інформація, що у матері позивача є онука, ОСОБА_3 , 2006 року народження, яка вважається для неї членом сім'ї другого ступеня споріднення.
Таким чином, матеріали, додані до рапорту, не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, а також не підтверджують відсутність у неї інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Враховуючи вищевикладене, у військової частини НОМЕР_2 відсутні підстави для звільнення з військової служби.
28.06.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своє матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи) (а.с. 33). До рапорту, окрім раніше долучених документів, позивач долучив висновок лікарсько-консультативної комісії № 362 від 24.06.2025 року (про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі) (а.с. 34); довідку № 362 від 24.06.2025 (а.с. зв. бік а.с. 34); копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_3 (а.с.35); копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 (зв.бік а.с.35); витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_3 (а.с.36); довідку № 162-уч від 23.06.2025, що видана ОСОБА_3 про перебування її на денній формі навчання (зв. бік а.с. 36).
За результами розгляду рапорту від 28.06.2025 листом від 02.07.2025 № 08/12254-Вих. (а.с. 37-38) відповідач повідомив позивача, що довідка № 362 від 24.06.2025, видана ЛКК КНЇЇ «Центр первинної медико санітарної допомоги м. Ромни» Роменської міської ради неможливо визнати належною підставою для звільнення із військової служби за сімейними обставинами, оскільки вона не відповідає встановленій формі, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 та не відноситься до документів, що підтверджуюті необхідність здійснення постійного догляду за особою.
Доданий до рапорту висновок № 362 «Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та бамообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» за формою № 080-4/о, не є підставою для звільнення із військової служби, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Окрім того, копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.07.2003 та копія довідки командира військової частини НОМЕР_6 № 1300 від 15.05.2025, не підтверджують відсутність у матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення та не є підставами до звільнення з військової служби.
Щодо долученої довідки № 162-уч від 23.06.2025, що видана ОСОБА_3 про перебування на денній формі навчання, відповідач зазначив, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачає звільнення військовослужбовця з військової служби якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення навчаються в навчальних закладах.
В Акті обстеження сімейного стану комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 від зазначено, що на час перевірки за адресою: АДРЕСА_1 інших близьких осіб у гр. ОСОБА_2 не виявлено, проте це не підтверджує відсутність, у матері позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. Враховуючи вищевикладене, у військової частини НОМЕР_2 відсутні підстави для звільнення з військової служби.
06.09.2025 ОСОБА_1 втретє звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своє матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи) (а.с. 33). До рапорту, окрім раніше долучених документів, позивач долучив: копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особина ім'я ОСОБА_2 (а.с.41-43); копію Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 44-45); висновок лікарсько-консультативної комісії № 460 від 28.08.2025 року (про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на (непрофесійній основі) (а.с.46); копію довідки про перебування на військовій службі ОСОБА_4 (зв. бік а.с. 46); акт обстеження сімейного стану родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 (а.с. 47); довідку Довгополівського старостинського округу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (про місце проживання ОСОБА_1 ) (а.с. 48); довідку № 222-уч від 27.08.2025 р., що видана ОСОБА_3 про перебування на денній формі навчання (зв. бік а.с.48); нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 про неможливість здійснювати утримання (догляд) за своєю бабою ОСОБА_2 (а.с.49), відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_3 станом на 28.08.2025 року (а.с.50).
За результами розгляду рапорту від 06.09.2025 листом від 21.09.2025 № 08/17593-Вих. (а.с.51) відповідач повідомив позивача, що аналогічні рапорти позивача було розглянуто та надана відповідь листом від 15.06.2025. Зазначено, що у військової частини НОМЕР_2 відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у задоволенні рапорту про його звільнення за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" протиправною звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" закріплено, що:
- особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, оскільки Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 було оголошено часткову мобілізацію (оприлюднений 17.03.2014), особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014. В той же час, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Таким чином, з приведеного вбачається, що особливий період в Україні діє з 17.03.2014, тоді як воєнний стан введено лише 24.02.2022 та він діє по сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами другою, третьою та п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
При цьому, частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 13 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).
Відповідно до п. 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відповідно до п. 270 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.
Згідно п. 279 Положення № 1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Згідно п. 307 Положення № 1115/2009, з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжується на строк, визначений статтею 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як встановлено судом, позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що мати позивача - ОСОБА_2 з 05.05.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15.05.2025 № 239/25/831/В (а.с. 20-21) та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.08.2025 № 239/25/1158/В (а.с.41-42).
Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у звільненні зі служби з підстав того, що додані до рапорту документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, а також не підтверджують відсутність у матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Надаючи оцінку наведеним підставм для відмови позивачу у звільненні з військової служби, суд враховує наступне.
Щодо підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд особою з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає, що позивачем до рапорту від 29.05.2025 було додано висновок лікарсько-консультативної комісії від 24.06.2025 року № 362 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 34).
Водночас, вказаний висновок не було взято відповідачем до уваги, оскільки, на переконання відповідача, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіком) підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
З огляду на доводи відпоідача, суд насамперед вважає за потрібне дослідити питання щодо допустимості медичних документів ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за хворою матір'ю.
У аспекті цього суд зазначає, що питання про те, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду дослідив Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та дійшов таких висновків, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (пункт 2 Інструкції).
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції).
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (пункт 4 Інструкції).
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції).
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я (пункт 8 Інструкції).
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 11 Інструкції).
Також, повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, а також у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Водночас, із досліджених норм чинного законодавства, судом встановлено, що Міністерством охорони здоров'я України не затверджено форми первинної облікової документації, а саме форми висновку МСЕК, який видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з інвалідністю ІI групи.
Суд враховує, що за умови невиконання МОЗ України обов'язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді для повнолітніх осіб з інвалідністю І групи, висновок лікарсько-консультативної комісії підлягає врахуванню разом з іншими доказами.
До подібного висновку щодо врахування висновку ЛКК під час дослідження питання про звільнення військовослужбовця зі служби дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі № П/811/1375/16.
Таким чином, висновок за формою № 080-4/о підтверджує потребу особи в наданні їй соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку № 859. При цьому сам по собі висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою № 080-4/о не свідчить про потребу особи в постійному догляді, для цілей застосування підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232, та підлягає врахуванню з результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Так, за обставин цієї справи, на підтвердження того, що мати позивача ОСОБА_2 потребує здійснення постійного догляду позивач разом із рапортом надав відповідачу висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.06.2025 року № 362 (форма 080-4/о) (а.с.34) та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.08.2025 № 239/25/831/В (а.с.41-43), в якому зазначено про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді. У зазначених документах описано діагноз ОСОБА_2 , а також у висновку до протоколу ЛКК вказано, що вона «потребує постійного стороннього догляду».
Тому, в розумінні вимог Закону № 2232-ХІI, подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, зокрема медичний висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.06.2025 року № 362 (форма 080-4/о) та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.08.2025 № 239/25/831/В про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, є належними і достатніми документами для підтвердження того, що мати позивача потребує постійного догляду.
Щодо «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Так, зокрема, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об'єктивну неможливість виконання такими членами сім'ї, першого або другого ступеня споріднення обов'язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об'єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 дійшов висновку, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Як встановлено судом, чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (а.с.29), що у свою чергу виключає можливість надання ним допомоги чи догляду.
Також, у ОСОБА_2 є син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 (а.с. 24).
Водночас, згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_6 від 28.07.2025 № 2420 (зв. бік а.с. 46) ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_6 , що також виключає можливість надання ним допомоги чи догляду.
Щодо твердження відповідача, що у ОСОБА_2 є онука - ОСОБА_3 , 2006 року народження, яка є членом другого ступення споріднення та може здійснювати постійний догляд за бабусею, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно з статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
Як встановлено судом, відповідно до акту обстеження сімейного стану родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 від 29.08.2025 (а.с.47) онука ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не проживає разом з бабусею за адресою, АДРЕСА_1 .
Водночас, згідно витягу з реєстру територіальної громади (а.с.36) адресою місця проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_2 .
При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.
Крім того, суд зазначє, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання за державним замовленням у Державному професійно-технічному закладі «Роменське вище професійне училище», що підтверджується довідкою від 27.08.2025 року №222- уч. (зв. бік а.с 48).
Отже, перебуваючи на денній формі навчання, ОСОБА_3 не має фізичної можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своєю бабусею - ОСОБА_2 , яка проживає в іншому населеному пункті.
Суд звертає увагу, що хоча формально існують інші члени сім'ї першого ступеня споріднення (син) та другого ступеню спорідненості (онука), їх неможливість здійснювати догляд за матір'ю (бабусею) через перебування на військовій службі та навчанні на денній формі, відповідно, є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Наведені висновки суду відповідають правовим висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю - особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної відмови відповідача щодо звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 відповідно до підпункту«г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи).
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту«г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правова позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
За обставин ціє справи суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом: його матір ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.06.2025 року № 362 (форма 080-4/о) та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.08.2025 № 239/25/831/В; 3) позивач надав відповідачу докази для підтвердження відсутності інших членів її сім'ї, зокрема першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд; 4) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Відтак, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт по команді разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Стосовно дискреційних повноважень відповідача, слід вказати, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
При цьому, виходячи з обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повноваження військової частини стосовно вирішення питання про звільнення позивача з військової служби не є дискреційними. Цей висновок підтримується тим, що підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначаються нормативно і підтверджені позивачем документально. Отже, в даному випадку відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший варіант дій, ніж той, що є прямим наслідком для задоволення рапорту позивача.
Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства не визначено, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.
Враховуючи висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, яким було прийнято оскаржувану відмову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.
Зобов'язати НОМЕР_9 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 ) згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко