01 грудня 2025 року м. Рівне №460/14443/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 пов'язані з прийняттям наказу про призов громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби неправомірними;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву військовозобов'язаного ОСОБА_1 про надання відстрочки з врахуванням обставин встановлених судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2024 під час візиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою продовження відстрочки від мобілізації, позивач був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 і направлений на Військово-лікарську комісію, за результатами якої, його визнано придатним до служби в РТЦК, тилових частинах та учбових закладах. Заява про надання позивачу відстрочки відповідачем не розглянута. Зауважив, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Зокрема двох дітей від шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 і сина громадянки ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько якого помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Факт перебування неповнолітнього ОСОБА_3 на утриманні позивача підтверджується наданими відповідачу нотаріально завіреною заявою дружини (матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 ), довідкою про склад сім'ї і свідоцтвом багатодітного батька.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно достатті 262 КАС Українив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до Додатка 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивачем не надані всі необхідні документи для підтвердження його права на відстрочку від призову під час мобілізації, а саме : свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням його батьківства або рішення суду про встановлення факту перебування дітей дружини на його утриманні, інші документи, на підставі яких у позивача виник обов'язок утримувати пасинка ОСОБА_3 , 2008 р.н. до досягнення ним 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України. Про що було повідомлено позивачу (копія повідомлення міститься в матеріалах справи).
Станом на 14 серпня 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 не мав діючої відстрочки від призову на період мобілізації та підлягав призову. 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 , пройшов військову лікарську комісію, за результатами якої, згідно довідки ВЛК від 13.08.2025 року № 2025-0813-1803-0256-3, визнаний придатний до служби в частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. В подальшому, 15 серпня 2025 року призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у військову частину НОМЕР_1 на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» затверженного Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ.
Відповідно до вимог частини четвертоїстатті 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
13 серпня 2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву та документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) - пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду якої, протоколом від 14 серпня 2025 року № 208 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Відповідно до Додатка 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивачем не надані всі необхідні документи для підтвердження його права на відстрочку від призову під час мобілізації, а саме : свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням його батьківства або рішення суду про встановлення факту перебування дітей дружини на його утриманні, інші документи, на підставі яких у позивача виник обов'язок утримувати пасинка ОСОБА_3 , 2008 р.н. до досягнення ним 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України.
В подальшому, 15 серпня 2025 року позивач призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у військову частину НОМЕР_1 на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» затверженного Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ.
Вважаючи протиправними дії відповідача, які пов'занні з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу, останній звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно достатті 17 Конституції України ахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції Українивстановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції УкраїниПрезидент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану"у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію"оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлюєЗакон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Устатті 1 Закону № 3543-XIIмістяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 5ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбаченістаттею 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з пунктом 3 частини третьоїстатті 23 Закону № 3543-XII,не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23Закону № 3543-ХІІ).
Водночас процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначенихстаттею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
За змістом п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з п. 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Разом з тим, в Додатку № 5 до Порядку № 560, наведений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. Зокрема, такими документами є:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно достатті 268Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду;
рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Відтак, ключовими умовами для можливості одержати відстрочку з підстави, на яку покликається позивач, є наявністьне менше трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні військовозобов'язаного. При цьому, положення пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Однак, якщо серед цих дітей є ті, які не є рідними, необхідною умовою є відсутність інших осіб, здатних утримувати цих дітей, тобто заявнику необхідно довести, що діти не мають інших членів сім'ї, які могли б забезпечити їх утримання. Це стосується рідного батька якщо він помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім, перебуває в місцях позбавлення волі або з інших причин не бере участі в утриманні дітей; діда, баби, повнолітніх братів чи сестер, якщоці особи відсутні або не можуть забезпечувати утримання через поважні причини (наприклад, інвалідність, непрацездатність, підтверджені документально).Якщо жтакі особи є і можуть надавати утримання, право на відстрочку може бути втрачене.
Отже, вирішуючи даний спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов'язків учасників цих правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів, та з огляду на це, враховує, крім зазначених вище, також норми Сімейного кодексу України (далі -СК України).
Відповідно до частини першоїстатті 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першоюстатті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Отже позивач, який не є батьком дітей своєї дружини, не несе обов'язку щодо їх утримання, позаяк такий обов'язок за ним законодавчо відсутній і утримання дітей він може здійснювати лише з власної волі. Якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
В силу положень частини першоїстатті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
21 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ).
На час укладення шлюбу з позивачем ОСОБА_6 від попереднього шлюбу з ОСОБА_7 мала дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько дитини - ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно відомості про зареєстрованих у житловому примішенні осіб №551 від 29.05.2025 за адресою АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Як вже зазначав суд, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_10 позивач має право на участь у вихованні її дитини (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Висновки суду у даній справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладені в постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23 у подібних правовідносинах.
Однак, з наданих суду документів не можливо встановити чи має можливість дружина позивача працювати та утримувати свою дитину; чи наявні у її дитини інші родичі, зазначені в частині першій статті 268 СК України, які можуть її утримувати; у який спосіб позивач утримує дитину своєї дружини; чи отримує дитина пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, відомість про зареєстрованих у житловому примішенні осіб №551 від 29.05.2025 та заява від 29.05.2025 засвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області не є належним доказом перебування на утриманні позивача дитини його дружини від попереднього шлюбу.
Інших доказів того, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивача суду не надано. Додатково суд зауважує, що у позовній заяві позивач зазначає про те, що перебування дітей на його утриманні підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , пред'явник якого має пільги передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
При цьому наявність вказаного посвідчення згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07.11.2024 у справі № 340/2502/23) не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов'язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
Враховуючи неподання позивачем до заяви про надання відстрочки документів, які підтверджують факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, у відповідача відсутні підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви, у зв'язку із ненаданням повного переліку документів на підтвердження обставин, зазначених у пункті 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
Відтак, для підтвердження факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей та надання відстрочки від призову відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII позивачу слід дотриматися вимог законодавства щодо надання всіх підтверджуючих документів, визначених в Додатку 5 до Порядку № 560.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 90 КАС Українив становлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно достатті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя С.А. Борискін