28 листопада 2025 року м. Рівне №460/19546/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.10.2025 та зобов'язання призначити і виплачувати з 24.09.2025 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та у зв'язку з цим, у вересні 2025 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає оскаржувану відмову у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки факт проживання в зоні радіологічного забруднення підтверджується належними доказами. За таких обставин, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказав, що період проживання позивача на території радіоактивного забруднення недостатній для призначення їй пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 19.01.1995.
24.09.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані ГУ ПФУ в Тернопільській області для вирішення питання про призначення пенсії.
Так, 02.10.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення №172050007755 про відмову у призначенні пенсії. При цьому, зазначено, що оскільки заявницею не підтверджено факт проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 4 роки (01 рік 07 місяців 24 дні), то право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі, - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради №156 від 26.02.2025 ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживала в с.Нова Руда Маневицького (Камінь-Каширського) району Волинської області з 12.04.1971 по 17.01.1989, з 01.01.1991 по 18.04.1992.
Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.08.2025 у справі №556/2056/25, яке набрало законної сили, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 в с.Нова Руда Маневицького району Волинської області в період з 01-07.01.1987 року (сім днів), з 12.01.1987 року по 25.01.1987 року (14 днів), з 07-08.03.1987 року (два дні), 01-10.05.1987 року (десять днів), з 01.07.1987 року по 31.08.1987 року (2 місяці), 07-08.11.1987 року (два дні), 01-07.01.1988 року (сім днів), з 11.01.1988 року по 24.01.1988 року (14 днів), 05-07.03.1988 року (три дні), 01-09.05.1988 року (дев'ять днів), з 01.07.1988 року по 31.08.1988 року (2 місяці), 05-08.11.1988 року (чотири дні), 01-08.01.1989 року (вісім днів), з 09.01.1989 року по 22.01.1989 року (14 днів), 04-08.03.1989 року (п'ять днів), 01-09.05.1989 року (дев'ять днів), з 01.07.1989 року по 31.08.1989 року (2 місяці), 04-08.11.1989 року (п'ять днів), 01-07.01.1990 року (сім днів), з 08.01.1990 року по 21.01.1990 року (14 днів), 03-08.03.1990 року (шість днів), 01-09.05.1990 року (дев'ять днів), з 29.06.1990 року по 31.12.1990 року (6 місяців 2 дні), з 19.04.1992 року по 20.05.1992 року (1 місяць), з 25.02.1993 року по 15.02.1996 року включно.
В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сиди, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, судовим рішенням у справі №556/2056/25 від 14.08.2025 встановлено факт проживання позивача в с.Нова Руда Маневицького (Камінь-Каширського) району Волинської області, що має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
При цьому, с.Нова Руда Маневицького (Камінь-Каширського) району Волинської області в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належать до зони гарантованого добровільного відселення.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пп.7 п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка документа про періоди проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення та вимог до них.
Отже, таким документом може бути довідка, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), в якій зазначено період (періоди) проживання (роботи) особи на територіях радіоактивного забруднення.
Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки пенсійному органу надано як копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, так і довідку про періоди проживання на відповідній території, видані органом місцевого самоврядування. Крім того, позивачем до заяви про призначення пенсії на підтвердження періоду проживання в зоні радіологічного забруднення було долучено рішення суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаної довідки і рішення та неврахування зазначеного періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення пенсії у відповідача не було.
Жодних доказів, що позивач в цей період проживала в іншому населеному пункті відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відповідач у відзиві посилається на практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, згідно з якою виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Суд з таким твердженням погоджується і зауважує, що як довідкою Маневицької селищної ради №156 від 26.02.2025, так і рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.08.2025 у справі №556/2056/25 підтверджено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.09.2024 у справі №240/6201/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
При цьому, суд наголошує, що документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону).
Відповідно до ст.15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
На час звернення позивача до суду належність позивача до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.01.1997 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17.
Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку (3 роки + 3 роки (1 рік за 2 повних роки проживання) ), оскільки станом на 1 січня 1993 року та після цього прожила у зоні гарантованого добровільного відселення необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 6 років.
Зі свого боку, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала усі можливі та наявні документи.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для призначення пенсії. Суд звертає увагу, що у відповідача були наявні відомості про наявність у позивача статусу особи потерпілої від Чорнобильської аварії, довідка та рішення суду про проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, однак у разі виникнення сумнівів щодо місця проживання позивача у спірний період, відповідач, будь-яких додаткових документів від неї не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв, а відразу відмовив у призначенні пенсії за віком.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи свідчать про наявність у позивача сукупності умов, а саме: досягнення відповідного віку, необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та страхового стражу, що, дає право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Натомість відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів для переведення на інший вид пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи.
Більше того, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, пенсійний орган зазначає про відсутність у позивача необхідного для призначення пенсії періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 (4 роки), хоча як свідчать матеріали пенсійної справи, позивач обґрунтовувала своє право на зниження пенсійного віку у зв'язку з проживанням в с.Нова Руда Маневицького (Камінь-Каширського) району Волинської області, тобто у зоні гарантованого добровільного відселення.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовивши ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, відтак рішення про таку відмову №172050007755 від 02.10.2025 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначення пенсії 24.09.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому пенсія їй повинна бути призначена з дня звернення з такою заявою - з 24.09.2025.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки та прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172050007755 від 02.10.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.09.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл.,46001, ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769)
Суддя Д.П. Зозуля