Справа № 420/35747/25
01 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниця, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025 p;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок №21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» (вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 45003258) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
10 листопада 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості - відмовлено.
Станом на 01 грудня 2025 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
09.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» (Дистриб'ютор за контрактом) та CHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD., (Виробник за контрактом) укладено Дистриб'юторський договір без надання ексклюзивних прав № 25/04-09/FUTAN-OTК (надалі скорочено Дистриб'юторський договір/Договір).
Згідно положень п. 1.1 даного Договору встановлено, що Виробник призначає Товариство з Обмеженою Відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» своїм уповноваженим неексклюзивним дистриб'ютором з метою домагатися одержання замовлень продукції, оговореної у статті 1.2, від клієнтів тільки на території України, іменованої надалі "Територія". Водночас, Дистриб'ютор приймає і бере на себе таке призначення. Відповідно. Дистриб'ютор згоден узяти на себе та виконувати зобов'язання, оговорені в розділі 2, для досягнення вищевказаної мети.
1.2. Під охоплюваною продукцією торгівельної марки GAINLY маються на увазі промислові машини ультра-звукової різання тканин, у.з. швейні машини, машини виготовлення нетканих мішків та інші машини для виробництва одягу та текстильної промисловості, меблевої галузі, а також для виробництва виробів домашнього текстилю, запасні частини, додаткові пристрої, пристрої, компоненти до них.
1.3. Виробник зобов'язується поставляти продукцію, іменовану надалі «Продукція», опис (найменування, кількість і ціна) якої вказується в додаткових угодах до цього Договору, передавати Дистриб'ютору документи та право власності на Продукцію, які стосуються Продукції, в той час як Дистриб'ютор зобов'язується оплачувати ціну Продукції та приймати поставки Продукції.
1.4. Сторони укладають додаткові угоди до цього Договору, в яких зазначають опис (найменування та кількість) Продукції, гарантійний строк, ціну Продукції, базисні умови поставки та умови платежу.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09 квітня 2025 року до вказаного Договору Виробник зобов'язується поставити Продукцію, опис (найменування, кількість і ціна) якої наводиться в специфікації (Додаток №1 до цієї Угоди), іменовану надалі «Продукція», передати Дистриб'ютору документи, що стосуються Продукції, і право власності на Продукцію, а Дистриб'ютор зобов'язується сплатити ціну за Продукцію та прийняти поставку Продукції.
3. Ціна Продукції складає 9200,00 (дев'ять тисяч двісті) доларів США на умовах СРТ Gdansk (Poland).
4. Дистриб'ютор зобов'язується перерахувати на банківський рахунок Виробника грошові кошти у розмірі ціни Продукції (пункт 3 цієї Угоди) на умовах 100% передоплати одним або декількома платежами на розсуд Дистриб'ютора, так чи інакше до відвантаження Виробником.
5. Виробник зобов'язується передати Дистриб'ютору Продукцію на умовах СРТ Gdansk, Poland після отримання 100% передоплати шляхом відправлення з порту Tianjin (Китай).
Відповідно до поданої 10.09.2025 року митної декларації № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025р. ТОВ «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» звернулося до митного органу щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару:
1. Машина нова, каландрового типа TM "GAINLY", ультразвукова, промислова, призначена для текстильної промисловості, для нарізання тканей та текстилю ультразвуком, мод.: ЈТ-1800-FQ, серійний номер: FT202504007, комплект, включаючи тіло машини, стойку для матеріалів, кабінет управління, стандарт-набор З.И.П., в т.ч., інструменти для монтажу та обслуговування JT-1800-FQ. У частково розібраному стані. Усього 1 комплект. Торгівельна марка - "GAINLY". Виробник: Виробник: "СHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO.,LTD." країна виробництва-Китай, CN.
Митна вартість вказаного товару становила 10096,28 доларів США. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту (9200 (дев'ять тисяч двісті) доларів США), тобто за основним (першим) методом з додаванням до вказаної вартості витрат транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України, включаючи НРР, оформлення Т1. контейнер: MRKU3207736 по коносаменту UTRUST25061892В які склали 6758 (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 35 коп., а також з додаванням до вказаної вартості витрат на міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до митного кордону м/п Ягодин, Україна автомобілем ВH4648PO/BH1884ХН, які склали: 30100 (тридцять тисяч сто) грн. 00 коп. (в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортування).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу позивачем надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (Дистриб'юторський договір) № 25/04-09/FUTAN-OТК від 09.04.2025 року; додаткову угоду № 1 від 09 квітня 2025 року до вказаного Договору, Додаток №1 від 09 квітня 2025 року до додаткової угоди №1 від 09 квітня 2025 року до договору №25/04-09/FUTAN-OTK від 09.04.2025 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № FT2025CHW04007 від 03.07.2025 року; пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.07.2025 року; коносамент (Bill of lading) № UTRUST25061892B від 07.07.2025 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) № FT0901 від 05.09.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 250410/000326911 від 10.04.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15085-2 від 04.09.2025 року (довідка про транспортні витрати); технічний опис б/н від 10.04.2025 року, пропозицію ціни № FTJT250409 від 09.04.2025 року; доручення №25/08-09 від 09.09.2025 року; висновок за результатами цінового моніторингу про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією Торгово-Промисловою Палатою України за номером СИО-е №000311 від 28.08.2025 року; копію митної декларації країни відправлення №021720250000177980 від 03.07.2025 року, копію перекладу митної декларації країни відправлення №021720250000177980 від 03.07.2025 року.
За результатами перевірки митної декларації № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025р. та поданих до неї документів, Відповідачем сформоване повідомлення № 765918 в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.
Враховуючи вищезазначене, витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації переклад українською мовою копії митних декларацій країни відправлення.
На вказане повідомлення позивачем відповідачу надіслано лист Вих. № 130925-1 від « 16» вересня 2025 р., з відповідними поясненнями разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: Платіжну інструкцію в іноземній валюті №№61 від 10.04.2025р., Лист-сповіщення Відправника-Виробника (щодо здійсненої ним оплати фрахту та наземного транспортування до Гданськ (Польща)) від 11.09.2025 року № FT20250911-1; Переклад Листа-сповіщення Відправника-Виробника (щодо здійсненої ним оплати фрахту та наземного транспортування до Гданськ (Польща)) від 11.09.2025 року № FT20250911-1; Виписку з бухгалтерської документації №1 від 12.09.2025р.; Виписку з бухгалтерської документації №2 від 12.09.2025р.; Прейскурант (Прайс-лист) Виробника б/н від 12.03.2025 року; Договір поставки (продажу) товару на території України від 18.03.2025 року № 18.03.25р; Специфікацію №1 від 18.03.2025р. до Договору-поставки (продажу) товару на території України № 18.03.25р.; Рахунок на оплату №8 від 18.03.2025р.; Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №16 від 04.04.2025 року до Договору- поставки (продажу) товару на території України № 18.03.25р.; Лист-обґрунтування з вебпосиланнями на сайт, шо містить інформацію щодо цін на товар в мережі Інтернет Б/н від 05.09.2025p.
Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв спірне рішення про коригування вартості товарів № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025 р., яким підвищив митну загальну вартість товару та в подальшому прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, чи транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715.
Рішенням про коригування, митна вартість товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до 19080,00 доларів США, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю 10096,28 доларів США.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Відповідач в обґрунтування свого рішення послався на недотримання декларантом вимог щодо документального підтвердження митної вартості, зокрема:
1. Проблеми з ідентифікацією платежу через відсутність посилання на інвойс/специфікацію у банківському документі.
2. Суперечність в умовах поставки (CPT Gdansk проти FCA Одеса) у поданих документах.
Та як наслідок відповідач робить висновок про неподання всіх запитаних додаткових документів.
Натомість позивачем було надано повний пакет документів, що засвідчує митну вартість товару.
Стосовно першого, так разом з листом Вих. № 130925-1 від « 16» вересня 2025 р. щодо надання відповіді на повідомлення «декларанту №765918 позивачем було надано митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті №№61 від 10.04.2025p.
Відповідно до умов зовнішньоекономічного договору № 25/04-09/FUTAN-OTK від 09.04.2025 року, за даною поставкою передбачено: «пункт 4.2. Ціна продукції обумовлюється у додаткових угодах до цього Договору, як визначено у статті 1.4 вище».
У поданому для митного оформлення банківському платіжному документі, крім реквізитів Контракту, зазначено посилання на додаткову угоду № 1 від 09.04.2025 року, яка містить повну та достовірну інформацію щодо ціни товару в іноземній валюті, також опис товару (продукції) (найменування, кількість і ціна) наводиться в специфікації (Додаток №1 до цієї Угоди). Крім того, рахунок-фактура (інвойс) № FT2025CHW04007 від 03.07.2025 також містить посилання на зазначену додаткову угоду № 1 від 09.04.2025 року.
Таким чином, додаткова угода № 1 від 09.04.2025 року чітко визначає ціну товару в іноземній валюті, а надані документи у повному обсязі підтверджують фактично сплачену вартість за оцінюваний товар щодо митного оформлення якого звернувся позивач згідно митної декларації № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025p.
Крім того відповідач у своєму рішенні додатково в обґрунтування своєї позиції щодо того, що у наданому банківському платіжному документі зазначено лише реквізити Контракту та відсутнє посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар зазначає, що Така ж правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України: «Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару (Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2).
Проте, як видно із зазначеної правової позиції Вищого адміністративного суду України вона містить виключення: (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу).
В свою чергу умови зовнішньоекономічного договору № 25/04-09/FUTAN-OТК від 09.04.2025 року не містять положень стосовно того, що авансові платежі мають здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу.
Стосовно другого суперечність в умовах поставки (CPT Gdansk проти FCA Одеса) у поданих документах.
Так відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає: «У комерційному інвойсі від 03.07.2025. № FT2025CHw04007, специфікації №1 від 09.04.2025 та 1 від 09.04.2025 поставка товару здійснюється на умовах СРТ Gdansk. Однак в договорі поставки №18.03.2025 від 18.03.2025 зазначено, що поставка товару здійснюється на умові поставки FCA м.Одеса, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано».
Митний орган безпідставно стверджує про наявність розбіжностей в умовах поставки (СРТ Gdansk проти FCA Одеса), що нібито унеможливлює перевірку митної вартості, виходячи з аналізу:
1. Комерційного інвойсу та специфікацій (CPT Gdansk),
2. Договору поставки №18.03.2025 від 18.03.2025 (FCA м. Одеса).
Ключова помилка митного органу полягає в тому, що договір поставки №18.03.2025 від 18.03.2025 року, укладений між ТОВ «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» та ТОВ «МАКСУС ПЛЮС», є документом, що регулює внутрішні господарські відносини (перепродаж) між резидентами на території України.
Цей документ не є зовнішньоекономічним контрактом, що визначає ціну, фактично сплачену або яка підлягає сплаті за оцінювані товари нерезиденту (CHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD.) згідно з методом 1 визначення митної вартості (ст. 58 МКУ).
Відтак, посилання митного органу на розбіжності між умовами внутрішнього договору (FCA Одеса) та умовами зовнішньоекономічного контракту (CPT Gdansk) є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам Митного кодексу України щодо контролю митної вартості.
Повнота декларування транспортних витрат (СРТ).
Зовнішньоекономічний контракт №25/04-09/FUTAN-OTK та Додаткова угода № 1 встановлюють умову поставки CPT Gdansk (Poland).
Транспорт до Гданська: Умова СРТ (Carriage Paid To) передбачає, що витрати на перевезення до Гданська вже включені у фактурну вартість товару.
Транспорт до кордону України: Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Виконання вимог: Декларантом було визначено та додатково нараховано до митної вартості лише транспортні витрати від Гданська до митного посту Ягодин (кордон України). На підтвердження цих витрат митному органу надано довідку про транспортні витрати №15085-2 від 04.09.2025 року.
Таким чином, декларантом повністю виконано вимоги щодо включення необхідних складових митної вартості відповідно до умов поставки СРТ та статей 53 і 58 МКУ, а посилання митного органу на неможливість перевірки митної вартості є хибним та протиправним.
З огляду на вищевикладене, митний орган здійснив формальну перевірку, без ретельного дослідження наданих документів та відомостей.
Враховуючи викладене, суд критично ставиться до інших виявлених Відповідачем недоліків у документах, наданих Позивачем, та які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару, визначених ст. 53 МК України, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений Позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають сумнівів у достовірності визначеної Позивачем митної вартості товару.
Водночас, визначена Позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Ігноруючи положення чинного законодавства України Відповідач прийняв оскаржуване Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» (вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, м. Одеса, Одеська область, 65088, код ЄДРПОУ 45003258).
Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов