Справа № 420/21820/25
01 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №156050027525 від 15.04.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09.04.2002 року, Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області; РНОКПП: НОМЕР_2 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄРДПОУ: 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09.04.2002 року, Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄРДПОУ: 20987385) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09.04.2002 року, Ясинуватським МPB УМВС України в Донецькій області; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до трудового стажу роботи: період навчання з 01.09.1983 року по 21.06.1990 року; період роботи в колгоспі 14.09.1982 по 29.07.1983; період роботи з 07.08.1990 по 12.10.1994, згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_3 від 15 лютого 1983 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач мав необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Натомість відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та не зараховано деякі періоди до страхового стажу позивача. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
ГУ ПФУ в Одеській області подало відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначено, що позивачем не було надано до Головного управління належним чином засвідченої трудової книжки колгоспника з відомостями щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у громадському господарстві за період з 14.09.1982 по 29.07.1983, жодних належних документів, які б підтверджували виконання Позивачем мінімуму трудової участі у колгоспі за період з 14.09.1982 по 29.07.1983 матеріали пенсійної та судової справ не містять, відтак відсутні правові підстави для зарахування такого періоду до страхового стажу. На думку відповідача, оскільки за наслідком розгляду заяви про призначення пенсії було встановлено, що у Позивача відсутній страховий стаж у розмірі 32 роки, рішенням Головного управління в Дніпропетровській області № 156050027525 від 15.04.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив не надало, ухвала про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету 14.07.20235 року.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії з за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.
Заяву за принципом за принципом екстериторіальність розглянуло ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.04.2025 року №156050027525 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу, визначивши його в розмірі 20 років 8 місяців і 15 днів, що не відповідає мінімальній вимозі для виходу на пенсію. Тобто, до страхового стажу Позивача не враховано: період навчання з 01.09.1983 року по 21.06.1990 року, оскільки навчання перетинається з військовою службою; період роботи в колгоспі з 14.09.1982 по 29.07.1983, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані вихододні; період роботи з 07.08.1990 по 12.10.1994, оскільки засвідчено печаткою УРСР.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суд з цим позовом.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, оцінивши надані докази та приписи діючого законодавства суд приходить до наступних висновків.
Спеціальним законом у цих правовідносинах є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. (далі - Закон України № 1058-IV).
Статтею 8 Закону України № 1058-IV встановлено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Статтею 62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Підпунктами ''г'' та ''и'' абзацу 1 пунку 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 30.08.1952 № 590, (чинного у спірний період) встановлено, що крім роботи в якості робочого в загальний стаж роботи зараховується також: служба у воєнізованій охороні (незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального чи військового звання); навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Отже, період навчання особи у закладах вищої освіти зараховується до періоду роботи, яка слідує одразу за закінченням такого навчання.
Оскільки позивач з 01.09.1983 року по 21.06.1990 року навчався у Харківському автомобільному - дорожньому інституті, а з 07.09.1990 року прийнято на роботу то період навчання повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що якщо періоди роботи (служби) особи співпадають з періодом її навчання на денній формі, то такі періоди і навчання і роботи (служби) повинні бути зараховані до страхового стажу позивача, проте не у подвійному, а в одинарному розмірі, оскільки норми законодавства України не містять заборони для зарахування періоду навчання за денною формою у випадку, коли особа працювала (проходила службу).
Відповідач у спірному рішенні не надав оцінки вказаним фактам, не порівнював періоди навчання позивача за денною формою, які перетинаються або не перетинаються з періодами його роботи (служби), а взагалі не зарахував жодного періоду з 01.09.1983 року по 21.06.1990 та протиправно заперечив право позивача на таке зарахування.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи в колгоспі 14.09.1982 року по 29.07.1983 року, суд завчає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310(далі - Основні Положення).
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка колгоспника на ім'я позивача серії НОМЕР_3 від 15.02.1983 року містить наступні записи:
- з 14.09.1982 року прийнятий трактористом 3 класу колгоспу «Свердлова»;
- з 29.07.1983 розу звільнений у зв'язку із виїздом на навчанням у Харківському автомобільному - дорожньому інституті.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання позивачем, під час роботи в колгоспі встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що їх безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи з 07.08.1990 року по 12.10.1994 року, суд зазначає наступне.
Суд встанови , що підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи з 07.08.1990 року по 12.10.1994 року, слугувало засвідчення печаткою УРСР.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював.
Оскільки, судом вже зазначалось, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств то позовні вимоги в цій частині підтають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача відповідно до ст. 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки саме цим територіальним управлінням прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2025 року № №156050027525 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 21.06.1990 року, період роботи в колгоспі 14.09.1982 року по 29.07.1983 року, період роботи з 07.08.1990 року по 12.10.1994 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ,) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.