справа№380/18645/25
28 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 380/24986/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 380/24986/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та був звільнений у запас у 2019 році. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 380/24986/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 по 31.10.2024.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач нарахував компенсацію в розмірі 52 740,45 грн. Проте, фактична виплата, здійснена 13.06.2025, проведена з утриманням податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 18%, що склало 9 493,28 грн. При цьому відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової компенсації у розмірі утриманого податку, як це передбачено пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Позивач вважає, що оскільки основна виплата (індексація грошового забезпечення) є складовою грошового забезпечення, то і компенсація втрати її частини через інфляційні процеси має компенсаторний характер та підпадає під дію державних гарантій щодо повного та рівноцінного відшкодування утриманого податку. Позивач наголошує, що втрата статусу військовослужбовця на момент виплати не позбавляє його права на таку компенсацію, оскільки право на отримання доходу виникло під час проходження служби.
Ухвалою від 17.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач проти позову заперечив, надіславши 06.10.2025 відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III, компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу (після утримання податків) на індекс інфляції. На думку представника відповідача, законодавство про соціальний захист військовослужбовців чітко визначає склад грошового забезпечення, і компенсація втрати частини доходів не входить до цього переліку, а отже, на неї не розповсюджуються гарантії щодо компенсації ПДФО.
Також відповідач посилається на введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та залучення військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань у зоні бойових дій, що ускладнює роботу фінансових органів. Крім того, відповідач стверджує про відсутність умислу в його діях щодо порушення строків виплат, оскільки виплата проводилася на виконання судового рішення в межах наявних асигнувань.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 січня 2019 року за номером 6-ос «По особовому складу», припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону старшого прапорщика ОСОБА_1 , який обіймав посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 лютого 2019 року за номером 37-ос «По особовому складу», старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2025 року у справі за номером 380/24986/24 визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Ця бездіяльність полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена за весь час затримки виплати за період з грудня 2016 року по 31 жовтня 2024 року.
Суд зобов'язав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з грудня 2016 року по 31 жовтня 2024 року у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення. Це зобов'язання ґрунтується на Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року за номером 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за номером 159.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за номером 380/24986/24, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) здійснив розрахунок нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Загальна сума компенсації склала 52 740 гривень 45 копійок.
Проте, під час виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення 13 червня 2025 року, відповідач здійснив відрахування податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків від нарахованої суми. Сума відрахування склала 9 493 гривні 28 копійок (розраховано як 52 740,45 гривень помножити на 18 відсотків).
Тобто, виплату компенсації втрати частини доходу на суму виплаченої індексації грошового забезпечення проведено без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Позивач вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації втрати частини доходу на суму виплаченої індексації грошового забезпечення в повному розмірі, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно зі статтею 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо утримання ПДФО з суми компенсації втрати частини доходів без одночасної виплати грошової компенсації у розмірі цього податку.
Так, 15 січня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 44 було затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
31 травня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375, якою було внесено зміни до пункту 2 Порядку № 44. У новій редакції цього пункту зазначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби. Компенсація призначена для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Також зазначено, що ця грошова компенсація виплачується іноземцям та особам без громадянства, які мають статус військовослужбовця.
Згідно з пунктами 3- 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців та інших зазначених осіб, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом їхніх доходів. Компенсація має бути рівноцінною та повною і покривати втрати частини грошового забезпечення, пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115 (далі - Положення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби має отримати повний розрахунок за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Пунктом 292 Положення визначено процедуру звільнення. Після надходження відповідного наказу або повідомлення про звільнення, військовослужбовець здає посаду, з ним проводиться розрахунок, він виключається зі списків особового складу та направляється на військовий облік.
Отже, на НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), як на суб'єкта владних повноважень, було покладено обов'язок вжити заходів з виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб під час розрахунку з позивачем на виконання судового рішення. Однак, відповідач не вжив відповідних заходів.
Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб рядового і начальницького складу, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17 підтвердив, що суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення військовослужбовців, повинні спрямовуватися на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їхніх доходів. Виплата компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення та у розмірі суми утриманого податку.
Суд також погодився з висновками про те, що неправомірні дії відповідача призвели до несвоєчасної виплати грошової допомоги. Тому втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати не є підставою для невиплати компенсації. Грошова компенсація у розмірі суми податку мала бути виплачена одночасно з виплатою грошової допомоги, якби відповідач належним чином виконав свої зобов'язання.
Щодо правової природи компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, як частини грошового забезпечення військовослужбовця, слід зазначити наступне. Згідно з Податковим кодексом України, Конвенцією Міжнародної організації праці № 95 та Кодексом законів про працю України, заробітна плата включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які нараховуються в порядку індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і є складовою належної працівникові заробітної плати. Вони спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати та підтримання купівельної спроможності.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця. Тому при її нарахуванні та виплаті має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.
Це підтверджується і практикою Верховного Суду. У постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24 та постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 380/6777/24 суд зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати.
Посилання відповідача на введення воєнного стану та перебування військової частини в зоні бойових дій як на підставу для відмови у задоволенні позову суд відхиляє. Безумовно, суд враховує складні умови, в яких функціонують органи ДПСУ під час відсічі збройної агресії РФ. Проте, введення воєнного стану не скасовує конституційних прав громадян на судовий захист та соціальний захист, особливо тих, хто захищав Батьківщину.
Статтею 64 Конституції України передбачено перелік прав, які можуть бути обмежені, однак право на соціальний захист військовослужбовців та гарантії щодо їх грошового забезпечення не можуть бути свавільно скасовані або звужені адміністративним органом через організаційні чи технічні труднощі, якщо відповідні законодавчі норми (зокрема ПК України та Постанова КМУ № 44) залишаються чинними.
Аргумент відповідача про відсутність "умисної вини" також не є підставою для відмови у виплаті гарантованих законом коштів. Обов'язок щодо компенсації ПДФО виникає в силу закону (автоматично при утриманні податку), а не в залежності від наявності чи відсутності вини у діях посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ, виплачуючи позивачу компенсацію втрати частини доходів на виконання рішення суду та утримуючи з неї ПДФО, був зобов'язаний одночасно нарахувати та виплатити грошову компенсацію у розмірі цього утриманого податку. Невиконання цього обов'язку є протиправною бездіяльністю (діями у формі утримання без компенсації), що порушує майнові права позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то відповідно до статті 139 КАС України та пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 380/24986/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) Вікторовичу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 380/24986/24.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 28 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.