28 листопада 2025 рокусправа № 380/11719/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
встановив:
Військова частина НОМЕР_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 03.09.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України № 69/2022, проходив службу у в/ч НОМЕР_2 з 24.03.2022 по 31.01.2024, яка за бойовими розпорядженнями залучалась до виконання завдань у зоні бойових дій. На підставі наказів командира частини йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168. За результатами позапланового аудиту встановлено, що за період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку 260, було включено до наказів командира в/ч НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 48 252 864,47 грн, в тому числі і відповідачу на суму 7 000 грн. Згідно з вимогами п. 2 розд. XXXIV Порядку № 260 та на виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025, видано наказ № 41 від 21.01.2025 “Про стягнення з особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та осіб, що були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , надміру виплачених сум додаткової винагороди». З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.06.2025 відповідач отримав 12.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» і згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2022 №15 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення 24.03.2022.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 31.01.2024 №41 ОСОБА_1 виключений зі списків в/ч НОМЕР_2 31.01.2024.
Відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи “Кремінна» № 21Т/БР/ОКП від 27.08.2023 військова частина НОМЕР_2 перебувала у загальновійськовому резерві № 2 командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виконувала завдання в зоні бойових дій. В подальшому, відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » №323 від 24.12.2023 командиру в/ч НОМЕР_2 наказано 26.12.2023 застосувати загальновійськовий резерв № 2 для утримання району оборони поруч з іншим підрозділом на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 973 від 05.10.2023 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за вересень 2023 року» ОСОБА_1 , за період з 01.09.2023 по 03.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 10 000 грн.
Судом встановлено, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 № 116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26.08.2024 по 10.10.2024 у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24).
За результатами аудиту встановлено що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад в/ч НОМЕР_2 (крім окремих підрозділів та військовослужбовців, які за окремими бойовими розпорядженнями залучалися для виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць) дислокувався та виконував завдання у АДРЕСА_1 та наближених населених пунктах, що не знаходилися у той час безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
За період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку 260 було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 на загальну суму 48 252 864,47 грн.
Відповідно до проведеного Аналізу неналежних виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , що не набули права на винагороду у зазначеному розмірі (додаток до Аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24) сума переплати ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 03.09.2023 становить 7 000 грн..
Службовими розслідуваннями у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , проведеними за наслідками аудиторської перевірки, встановлено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень та розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) зобов'язано командира в/ч НОМЕР_2 невідкладно організувати та вжити заходи щодо прийняття управлінського рішення щодо повернення в бюджет України збитків (втрат) для держави через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , які не набули права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн. у місяць. Також даним розпорядженням дано вказівку командиру в/ч НОМЕР_2 організувати претензійно-позовну роботу у випадках, якщо окремі військовослужбовці вже вибули з особового складу військової частини.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 “Про стягнення з особового складу військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 та осіб, що були виключені зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , надміру виплачених сум додаткової винагороди» на виконання розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №1626/589/ОКП від 17.01.2025, виданого на підставі наказу Командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 30.12.2024 №839 відповідно до аудиторського звіту 5 територіального управління служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №526/24 від 10.10.2024, наказано ТВО помічнику командира в/ч НОМЕР_2 з правової роботи підготувати позовні заяви про стягнення надмірно нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди з перелічених осіб, що виключені зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , зокрема: 3.10. ОСОБА_1 7 000 грн.
Ухвалою суду від 20.10.2025 замінено військову частину НОМЕР_2 її правонаступником військовою частиною НОМЕР_1 .
Наведене стало підставою для звернення в/ч НОМЕР_1 з даним позовом.
При вирішення справи суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» ( далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII та Постанови № 704, наказом міністра оборони України від 07.06.2018 №260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан, який продовжується на даний час..
Підпунктом 2 пункту 4 Указу №64/2022 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу IІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбачена у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, підставою для виплати відповідачу спірних сум додаткової винагороди були:
- бойове розпорядження командира тактичної групи “Кремінна» № 21Т/БР/ОКП від 27.08.2023, згідно з яким в/ч НОМЕР_2 перебувала у загальновійськовому резерві №2 командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виконувала завдання в зоні бойових дій, бойове розпорядження командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 323 від 24.12.2023;
- наказ командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 973 від 05.10.2023 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за вересень 2023 року» ОСОБА_1 , за період з 01.09.2023 по 03.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть полягати в наступному: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до таких наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У даному випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
З наведеного суд доходить висновку, що для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача, натомість дає підстави стверджувати, що така мала місце через дії інших посадових осіб, які готували рапорти, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_1 , грошової допомоги, передбаченої Постановою №168 з зазначенням розміру такої допомоги.
Наявність підстав для нарахування та виплати відповідачу на період дії воєнного стану грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, відноситься до відповідальності керівництва військової частини, де він проходив військову службу по мобілізації на особливий період та відповідних структурних підрозділів, відповідальних за цей напрямок діяльності, і не свідчить про недобросовісність відповідача чи його вину.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виснує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Також при прийнятті рішення суд враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №804/979/17, відповідно до якої правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна