28 листопада 2025 рокусправа № 380/10046/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асакон» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асакон» (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якій просить визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/400209/2 від 18.11.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/001216 від 18.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача - безпідставні та необґрунтовані.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишене без руху, з підстав несплати судового збору у повному розмірі.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 47864 від 10.06.2025) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей, щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов'язок доведення ціни товару належить декларанту, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач на адресу суду подав відповідь на відзив (вх. №50103 від 17.06.2025) в якій наголосив, що надав до митного оформлення усі необхідні документи, а у відзиві на позовну заяву митний орган так і не пояснив підставність своїх зауважень. На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асакон» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (КВЕД 46.61). В процесі здійснення господарської діяльності позивач уклав із компанією SAME DEUTZ-FAHR ITALIA SPA контракт на закупівлю № 05-2024 від 21.10.2024 (надалі - контракт № 05-2024).
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 13324006768 від 31.10.2024 та рахунку-фактури (інвойсу) № 13324006767 від 31.10.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209140032127U3 від 15.11.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (зернозбиральний самохідний комбайн та навісне обладнання зернозбирального комбайна).
Разом із згаданою митною декларацією як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
Рахунок-фактура (інвойс) 1324006767 31.10.2024; 1324006768 31.10.2024; автотранспортна накладна № К46117349 від 31.10.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № О1390652 від 12.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 12 від 28.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 91 від 13.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 05-2024 від 21.10.2024; договір про надання послуг митного брокера № 38-РАН від 14.05.2024; інші некласифіковані документи «Табличка серійного номера жатк» від 14.11.2024; «Табличка серійного номера комб» від 14.11.2024; попія митної декларації країни відправлення №24HR070661005716B6 від 12.11.2024.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач надіслав: гарантійний поліс, внутрішній договір поставки між ТОВ АСКОН та фермерським господарством КАТРИЧ, банківський платіжний документ, договір перевезення, заявка на перевезення.
За результатами розгляду митної декларації № 24UA209140032127U3 від 15.11.2024 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/400209/2 від 18.11.2024.
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив наступні зауваження:
- за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 13.11.2024 № 91 необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом. Відповідно до загальної примітки бухгалтерського обліку тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ, для цілей Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними відповідної статті. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме:
- калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня;
- відповідно до вимог п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 21.10.2024 №05-2024 визначено, що продавець підтверджує що товар с новим, не був у використанні та виготовлений відповідно до всіх технічних та виробничих стандартів щодо товару відповідного класу та специфікації. Проте зазначену специфікацію декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;
- відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 21.10.2024 №05-2024 визначено, що продавець зобов'язаний надати покупцю на кожну, узгоджену партію наступні товаросупровідні документи, у тому числі деталізований пакувальний лист. У гр. 5 CMR від 31.10.2024 №K4617349 наведено інформацію про супровідні документи які надійшли разом з вантажем у тому числі «Delivery Note» № 312 GP та №315 GP. Проте вказані документи декларантом не надано митному органу що є порушення положень даної угоди;
- у митній декларації країни відправлення від 12.11.2024 № 24HR070661005716B6 не міститься будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Стосовно додатково наданих на вимогу митного органу документів митний орган у гр. 33 цього рішення зазначив таке:
- в частині гарантійного талону: «відсутня підпис та печатка», «не може бути використаний для підтвердження числового значення заявленої митної вартості товару;
- в частині заявки на перевезення: «у гр. «адреса вивантаження» зазначено с. Іскрівка Петрівського р-ну, Кіровоградської обл. Проте у гр. 3 CMR від 31.10.2024 № К4617349 вказано місце доставки м. Дніпро».
Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав митного оформлення нову митну декларацію № 24UA209140032396U0 згідно з якою сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно з ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари - тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).
Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. За змістом ч. 2 вказаної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган - безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів - застосований незаконно.
Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваного рішення суд зазначає таке.
Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваного рішення суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:
1) у довідці транспортних витрат відсутні відомості про розмір транспортних перевезень за усім маршрутом. Крім цього таку довідку митний орган не може взяти до уваги, оскільки вона не є бухгалтерським документом;
2) позивач всупереч п. 3 та п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту не надав до митного оформлення специфікацію та пакувальний лист;
3) у експортній декларації країни відправлення відсутні будь-які відмітки митного органу;
4) у гарантійному талоні відсутня підпис та печатка;
5) у заявці на перевезення не збігаються відомості із гр. 3 CMR в частині пункту доставки товару.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Стосовно зауваження про розмір витрат на транспортування товару суд встановив, що відповідно до 1.1 та п. 1.2 Контракту № 05-2024 сторони узгодили, що поставка товару здійснюватиметься на умовах FCA Жупаня, Хорватія (Інкотермс 2020).
Суд зазначає, що за умовами поставки FCA згідно Інкотермс 2020 - відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.
Отже, продавець зобов'язаний організувати транспортування товару до перевізника покупця у відповідному місці. В подальшому усі витрати по транспортуванню товару покладаються на покупця.
Суд встановив, що для організації перевезення товару позивач уклав із ТОВ «ПРОФАГРОТРАНС» Договір № 29102024-1 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів від 29.10.2024. На підтвердження розміру витрат на транспортування товару позивач надав до митного оформлення довідку про транспорті витрати за вих. № 91 від 13.11.2024, яку видало ТОВ «ПРОФАГРОТРАНС». З цієї довідки слідує, що позивач поніс витрати на проміжку від м. Жупаня, Хорватія до кордону України у пункті пропуску Чоп; що обидва товари (комбайн та жатка до нього) транспортувалися у одному транспортному засобі (тягач з прицепом), серійні номери яких збігаються із відомостями, наявними у автотранспортній накладній, яку позивач також надав до митного оформлення.
Отже, вказана довідка про транспортні витрати містить відомості про числові значення на усьому відрізку маршруту транспортування товару.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 у якій зазначено, що «закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таким чином, подібне зауваження митного органу формальне та безпідставне: довідка про транспорті витрати містить відомості про усі числові значення стосовно транспортування товару і є належним документом, який митний орган зобов'язаний взяти до уваги.
В частині зауваження митного органу про ненадання окремих документів до митного оформлення суд встановив, що відповідно до п. 3 та п. 5.1 контракту № 05-2024 продавець за допомогою специфікації товару підтверджує його якість, а разом кожною партією товару надавати деталізований пакувальний лист.
Однак, суд зазначає, що інші приписи Контракту № 05-2024 не містять жодної інформації про те, що специфікація товару або деталізований пакувальний лист міститимуть відомості про ціну товару або інші числові значення складових митної вартості товару. Суд також звертає увагу, що приписи ч. 2 ст. 53 МК України не зобов'язують позивача як декларанта надавати до митного оформлення подібні документи. Специфікації до товару згадані у ч. 3 ст. 53 МК України серед тих документів, які декларант може надати до митного оформлення в разі, якщо стосовно документів, згаданих у ч. 2 ст. 53 МК України у митного органу виникли обґрунтовані сумніви.
Суд встановив, що позивач надав до митного оформлення рахунки-фактури, які й містять відомості про фактурну вартість товару. Стосовно таких документів митний орган не висловив жодних зауважень. Отже, таке зауваження відповідача також безпідставне й не відповідає приписам ст. 53 МК України. Те, що приписи зовнішньоекономічного контракту містять згадку про додаткові документи, якими обмінюються сторони, без будь-якої вказівки на те, що такі документи містять відомості щодо вартості товару або інших числових значень складових митної вартості товару - не зобов'язує декларанта подавати такі документи до митного оформлення.
Зауваження митного органу про експортну декларацію суд відхиляє, оскільки суд з'ясував, що організацією митного очищення для експорту займався продавець товару, а отже позивач, як покупець, не міг впливати на процес оформлення митної декларації країни відправлення. Будь-які недоліки подібного документа не можуть ставитися в провину позивачеві. Експортна декларація країни відправлення не є тим документом яка містить відомості про числові значення фактурної вартості товару, а отже митний орган не міг висловлювати зауваження стосовно неї.
Щодо зауваження про відсутність печатки та підпису у гарантійному талоні суд зазначає, що у гарантійному талоні відсутні будь-які відомості про числові значення складових митної вартості товарів. А отже, відсутність у ньому підпису та печатки покупця товару не впливало на можливість митного органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів.
Щодо зауваження про неточність у заявці на перевезення в частині пункту відвантаження товару суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товару включаються лише числові значення по транспортуванню товару до місця ввезення на митну територію України. В цій ситуації розбіжність у документах існує в частині пункту розвантаження товару, що не впливало на можливість митного органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому, відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Тому, таке рішення є протиправними та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - у повному розмірі
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2024/400209/2 від 18.11.2024.
3. Визнати протиправною і скасувати Картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/001216 від 18.11.2024.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асакон» судовий збір у сумі 10 795 (десять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 11 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асакон» (52005, Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Кільченська, буд. 1; код ЄДРПОУ: 44012889)
Відповідач: Львівська митниця (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур