про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 рокусправа № 380/23017/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника управління по вопросам виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Скуратової Олени Вікторівни про визнання протиправними дій, відмови зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до начальника управління по вопросам виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії начальника управління Пенсійного фонду України Львівській області Олени Скуратової щодо припинення з липня 2023 року виплати пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною відмову у задоволенні заяви від 20.08.2025 та заяви від 19.07.2025 та зобов'язати врахувати її;
- зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по виплаті пенсії починаючи з 01.06.2023;
- визнати протиправною відмову у відповіді від 03.09.2025 № ВЕБ-13001-Ф-С-25-183465;
- стягнути з відповідача, нанесену моральну шкоду у розмірі тисяча гривень.
Перевіривши матеріали позову встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з позовною заявою позивач не зазначив відомості про наявність у позивача електронного кабінету та не зазначив відомостей щодо його відсутності, а також не зазначив ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача та не зазначив чи така інформація відома позивачеві.
Також, згідно з частиною першою статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Разом з цим, за ч. 2-4 вказаної ст. 15 Кодексу суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
З наведеного вбачається, що використання рідної мови (або мови, якою вільно володіє) гарантується учасникам судового процесу в ході розгляду справи лише щодо тих дій, які прямо передбачені у ч. 4 ст. 15 КАС України: 1) робити заяви; 2) надавати пояснення; 3) виступати в суді; 4) заявляти клопотання. У такому разі, суд забезпечить участь у судовому процесі перекладача.
Подання позовних заяв не державною мовою, КАС України не передбачено.
Під час перевірки позовної заяви на відповідність вимогам КАС України суддя встановила, що у найменуванні відповідача міститьтся словосполучкення на іноземній (російській) мові, «начальник управління по вопросам виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Скуратової Олени Вікторівни».
Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч наведеному у позовній заяві відсутнє письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи наведене, позивачу слід надати до суду позовну заяву, оформлену відповідно до вимог, передбачених статтею 160 КАС України, із наданням до суду примірників позовної заяви у новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України "Про судовий збір").
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміра прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 гривень.
У позовній заяві позивач заявив 4 самостійні вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними дій, визнання протиправною відмови у задоволенні заяви від 20.08.2025 та заяви від 19.07.2025, визнання протиправною відмови у відповіді від 03.09.2025 № ВЕБ-13001-Ф-С-25-183465) та похідні від них зобов'язального характеру.
Як видно з матеріалів позову, позивач до позовної заяви не додав документа про сплату судового збору.
Позивач просить звільнити її від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір», у зв'язку із воєнними діями та оскільки з припиненням виплати пенсії, вона перебуває у складному матеріальному становищі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством встановлено право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини ( рішення від 19.06.2001 року Справа "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява № 28249/95), де суд дійшов висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).
Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 04.04.2023 у справі № 9901/988/18, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості.
Отже, позивачу за звернення до суду з позовом немайнового характеру належало сплатити судовий збір в розмірі 4 844,80 грн (1211,20 грн*4) або надати копії документів на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону "Про судовий збір", або документи на підтвердження майнового стану:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат за 2024 рік;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2024 рік;
- довідку з Державного центу зайнятості про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2024 рік.
Суд звертає увагу позивача на те, що реквізити для сплати судового збору за звернення з позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду є наступними: одержувач - ГУК Львів/Залізничний р-н/22030101; ЄДРПОУ 38008294; банк одержувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951; код класифікації доходів бюджету 22030101, код банку отримувача (МФО) 899998; призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в ст. 167 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Такі висновки підтримані Верховним Судом у подальшому, зокрема у постанові від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.
Звернувшись до суду з цим позовом позивач, зокрема, заявила вимоги про визнання протиправними дії начальника управління Пенсійного фонду України Львівській області Олени Скуратової щодо припинення з липня 2023 року виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по виплаті пенсії починаючи з 01.06.2023.
У той же час позивач звернулась до суду з цим позовом 15.11.2025 (згідно з штампом на поштовому конверті), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Проте, в порушення вимог статті 161 КАС України позивач не додала до матеріалів позову відповідної заяви про поновлення строку, оформленої належним чином та не додав докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Таким чином, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 171, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву заяви ОСОБА_1 до начальника управління по вопросам виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Скуратової Олени Вікторівни про визнання протиправними дій, відмови зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кедик М.В.