справа№380/17830/25
28 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він проходив військову службу у ГКЦ ООШ ЗСУ, яке перебувало на повному фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. На даний час Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач наголошує, що у період проходження ним військової служби, а саме з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року, Відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення, незважаючи на те, що індекс споживчих цін у цей період значно перевищував поріг індексації, встановлений статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
На переконання Позивача, оскільки посадові оклади військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України № 1294 і не змінювалися з січня 2008 року до березня 2018 року, то саме січень 2008 року має застосовуватися як фіксований базовий місяць для розрахунку індексації у спірному періоді. Невиплата індексації, на думку Позивача, є прямим порушенням його конституційного права на належне матеріальне забезпечення, гарантованого статтею 43 Конституції України, та права на достатній життєвий рівень.
Ухвалою від 02 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень представник Відповідача вказує на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач був звільнений з військової служби ще у травні 2017 року, отримав остаточний розрахунок, однак з даним позовом звернувся до суду лише у вересні 2025 року, тобто через значний проміжок часу (більш ніж 8 років). На думку Відповідача, Позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав у день отримання грошового забезпечення або при звільненні, проте не вчиняв жодних активних дій для захисту своїх прав, що свідчить про пропуск строку звернення до суду без поважних причин. У зв'язку з цим Відповідач просить залишити позов без розгляду.
Крім того, Відповідач заявив клопотання про витребування доказів з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, а саме інформації щодо зміни грошового забезпечення та посадових окладів Позивача у спірний період, мотивуючи це тим, що без таких даних неможливо встановити, чи змінювався «базовий місяць» для Позивача в індивідуальному порядку.
По суті спору Відповідач зазначає, що в спірний період (2016-2017 роки) бюджетні асигнування на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців з Державного бюджету України не виділялися. Також Відповідач посилається на зміни у законодавстві, зокрема на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка, на його думку, змінила порядок визначення базового місяця, що унеможливлює автоматичне застосування січня 2008 року як єдиного базового місяця для всіх військовослужбовців.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України.
Судом встановлено, що у період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року Позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Однак, у структурі цих виплат відсутня така складова, як індексація грошового забезпечення.
Цей факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією картки особового рахунку Позивача та, по суті, не заперечується Відповідачем, який посилається на відсутність фінансування.
Наказом Міністра оборони України від 27.05.2017 № 359 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів та норм права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, індексація є невід'ємною складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення). Конституційний Суд України чітко визначив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд звертає увагу, що правовідносини щодо нарахування та виплати індексації у цій справі виникли, тривали та припинилися (в момент звільнення Позивача у 2017 році) в період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка імперативно встановлювала, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» до статті 233 КЗпП України були внесені зміни, які встановили тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Однак, згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається (стаття 22 Конституції України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22 сформував сталу та послідовну правову позицію з цього питання. Верховний Суд дійшов висновку, що до вимог про стягнення сум індексації грошового забезпечення, право на які виникло у особи до 19 липня 2022 року (дати набрання чинності Законом № 2352-IX), застосовуються норми законодавства, що діяли на момент виникнення права на позов, тобто положення частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, що не обмежувала строк звернення до суду.
Враховуючи наведене, Позивач, право якого на індексацію виникло у 2016-2017 роках, має право на судовий захист без обмеження строком.
Предметом доказування у справі є наявність або відсутність законодавчих підстав для встановлення конкретного місяця як «базового» для обчислення індексу споживчих цін. Згідно з нормами Порядку № 1078, базовий місяць змінюється виключно у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України, а не у зв'язку з індивідуальними змінами у структурі виплат конкретного військовослужбовця (наприклад, збільшення вислуги років, премії тощо).
Оскільки є загальновідомим фактом, встановленим численними судовими рішеннями та підтвердженим нормативно-правовими актами, що розміри посадових окладів військовослужбовців, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1294, залишалися незмінними у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, витребування індивідуальних карток особового рахунку Позивача з архіву не є необхідним для вирішення даного правового спору. Суд має достатньо матеріалів та правових підстав для ухвалення рішення по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (№ 1282-XII). Згідно зі статтею 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній з грудня 2015 року після внесення змін постановою КМУ № 1013) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку: зміна базового місяця для нарахування індексації законодавчо пов'язана виключно з фактом підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на законодавчому рівні. Збільшення грошового забезпечення військовослужбовця за рахунок інших складових (надбавок, доплат, премій тощо) без підвищення посадового окладу не є підставою для зміни базового місяця.
Судом встановлено, що посадові оклади військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року і діяла до 01 березня 2018 року (дати набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017 № 704). Увесь цей час, тобто у період з січня 2008 року по березень 2018 року, посадові оклади військовослужбовців на законодавчому рівні не підвищувалися.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 дійшов правового висновку про те, що оскільки зміна розміру тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалася, то січень 2008 року є фіксованим базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за цей період.
З огляду на викладене, аргументи Відповідача про зміну базового місяця у зв'язку зі зміною розміру премій чи інших виплат, а також посилання на постанову КМУ № 1013 як на підставу для «обнулення» індексації, є юридично неспроможними та такими, що суперечать імперативним приписам Порядку № 1078. Відтак, у спірний період (з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року) Відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати Позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Невиконання цього обов'язку є протиправною бездіяльністю.
Суд також відхиляє посилання Відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для звільнення від відповідальності. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) наголосив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Держава може вводити, призупиняти або закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші (стаття 2 Закону № 2050).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
При вирішенні даної позовної вимоги суд враховує актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 640/12053/21 (адміністративне провадження № К/990/38312/23), яка стосувалася аналогічних правовідносин.
У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, дійшов висновку, що використане у статті 3 формулювання «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність виплату компенсації втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульований Верховним Судом України (наприклад, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11) та підтримується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20).
Відтак, оскільки під час розгляду даної справи суд встановив факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка призвела до порушення строків виплати Позивачу належної йому індексації грошового забезпечення за період з 05.12.2016 року по 28.02.2018 року, то Позивач одночасно з правом на отримання недоплачених сум набув і право на компенсацію втрати частини цих доходів.
Доводи про те, що позовна вимога про стягнення компенсації є передчасною, оскільки основна сума боргу (недоплачена індексація) ще не нарахована та не виплачена, є помилковими та суперечать висновкам Верховного Суду. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відкладення вирішення питання про стягнення компенсації до моменту фактичного виконання відповідачем цього рішення суду (тобто до моменту фактичної виплати боргу) змусить Позивача повторно звертатися до суду з новим позовом, що є неефективним способом захисту порушеного права та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.
Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 (на яку є посилання у постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21), згідно з яким невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості сама по собі свідчить про відмову її виплатити та не потребує окремого досудового звернення з цього приводу.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), компенсуються таким особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Пунктом 2 Порядку № 44 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у звязку з виконанням ними своїх службових обовязків, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється разом з виплатою грошового забезпечення.
Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, вона підлягає оподаткуванню, а утримані суми податку підлягають компенсації. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо нарахування та виплати індексації, то похідна вимога про виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб також підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відтак, оскільки під час розгляду даної справи суд встановив факт протиправної бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка призвела до порушення строків виплати Позивачу належної йому індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року, то Позивач одночасно з правом на отримання недоплачених сум набув і право на компенсацію втрати частини цих доходів.
Доводи про те, що позовна вимога про стягнення компенсації є передчасною, оскільки основна сума боргу (недоплачена індексація) ще не нарахована та не виплачена, є помилковими та суперечать висновкам Верховного Суду. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відкладення вирішення питання про стягнення компенсації до моменту фактичного виконання відповідачем цього рішення суду (тобто до моменту фактичної виплати боргу) змусить Позивача повторно звертатися до суду з новим позовом, що є неефективним способом захисту порушеного права та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.
Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, згідно з яким невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості сама по собі свідчить про відмову її виплатити та не потребує окремого досудового звернення з цього приводу.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши надані докази та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (як позивач у справі про стягнення заробітної плати), судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03049, м. Київ, Проспект Повітряних Сил, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 27 травня 2017 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
5. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03049, м. Київ, Проспект Повітряних Сил, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28.11.2025
Суддя Коморний О.І.