справа№380/16006/24
з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
26 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Михалюк М.Ю.,
позивач не прибув
представника відповідача (боржника) Кожухар І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача (стягувача) про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 380/16006/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновленої довідки та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.05.2024 року №1159/12/6499, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 14 вересня 2024 року.
04 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Савіцького Р.Є. про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що рішення суду в частині виплати перерахованих сум пенсії (заборгованості) залишається невиконаним.
Заявник зазначає, що за інформацією відповідача пенсія перерахована, проте кошти не виплачені через відсутність фінансування.
Сума заборгованості, за розрахунком позивача, становить 264 711,46 грн.
Посилаючись на положення статті 378 КАС України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, заявник просить змінити спосіб виконання рішення з «зобов'язання здійснити виплату» на «стягнення» конкретної суми коштів (264 711,46 грн) з рахунків боржника, вважаючи, що це сприятиме реальному виконанню судового рішення.
Ухвалою від 07 листопада 2025 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2025 року.
11 листопада 2025 року від представника відповідача (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли письмові заперечення на заяву.
Боржник просить відмовити у задоволенні заяви, зазначаючи, що рішення суду ним виконується в межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань.
Відповідач вказує, що здійснив перерахунок пенсії позивача, визначив суму доплати (264 711,46 грн) та облікував її в Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (постанови КМУ № 649, № 821).
Також відповідач повідомив, що позивачу вже розпочато виплату заборгованості, зокрема у жовтні 2025 року виплачено 187,35 грн.
Боржник наголошує, що зміна способу виконання із зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів є зміною рішення по суті, що не допускається статтею 378 КАС України, а відсутність повного фінансування з Державного бюджету не є підставою для зміни способу виконання.
У судове засідання 26 листопада 2025 року прибув представник відповідача Кожухар І.І., яка підтримала подані заперечення та просила відмовити у задоволенні заяви.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, у поданій заяві представник позивача просив здійснювати розгляд за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви та заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями частин першої та третьої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, підставою для зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що роблять виконання рішення неможливим або ускладнюють його виконання.
При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення є процесуальним інститутом, який передбачає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб.
Суд зазначає, що поняття «спосіб і порядок виконання судового рішення» означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
У цій справі рішенням суду від 14.08.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу.
Тобто, суд обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Заявник просить змінити спосіб виконання рішення на стягнення конкретної суми коштів (264 711,46 грн).
Суд звертає увагу, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
Рішення суду про зобов'язання вчинити дії виконується в порядку, встановленому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідними нормативними актами, що регулюють діяльність пенсійних органів.
Натомість, рішення про стягнення коштів виконується шляхом списання коштів з рахунків боржника органами Казначейства або виконавчої служби.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості зміни способу виконання рішення із зобов'язального характеру на стягнення коштів у пенсійних спорах.
Зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 281/1820/14-а (провадження № 11/9901/1034/17) Верховний Суд зазначив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
У постанові від 10 липня 2018 року у справі № 755/7078/16-а (провадження № К/9901/10836/18) Верховний Суд вказав, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення суми цих виплат буде зміною рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 340/6875/21, від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18.
Враховуючи наведену практику, суд приходить до висновку, що заміна зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію на стягнення конкретної суми заборгованості є фактично зміною рішення суду по суті, що є неприпустимим в порядку статті 378 КАС України.
Щодо доводів заявника про невиконання рішення та відсутність коштів.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення.
Однак, у цьому випадку, як встановлено з матеріалів справи та пояснень відповідача, Головне управління ПФУ вчинило дії на виконання рішення суду: провело перерахунок пенсії, визначило суму заборгованості та облікувало її в Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та постановою від 10 листопада 2021 року № 1165, погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відсутність на даний час бюджетних асигнувань для повної виплати заборгованості не свідчить про неможливість виконання рішення суду, а вказує на особливий порядок виконання таких рішень, встановлений державою.
Більше того, відповідачем надано докази часткового виконання рішення (виплата 187,35 грн у жовтні 2025 року), що спростовує твердження про повну бездіяльність або неможливість виконання.
Зміна способу виконання рішення на стягнення коштів не змінить джерела фінансування (кошти Державного бюджету) і не прискорить процедуру, оскільки стягнення коштів з органів ПФУ також регулюється законодавством, яке передбачає черговість та наявність бюджетних призначень.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі № 240/10999/19, відсутність у боржника коштів на рахунках не є підставою для зміни способу виконання рішення суду.
Суд також враховує посилання заявника на Закон України № 4094-IX від 22.11.2024.
Однак, суд зазначає, що застосування норм цього Закону можливе лише за наявності всіх необхідних умов та не може суперечити природі адміністративного судочинства щодо неможливості зміни суті рішення на стадії виконання.
Крім того, у даному випадку відповідачем доведено, що ним вчиняються дії щодо виконання рішення у встановленому законодавством порядку (облік боргу, часткові виплати), що виключає висновок про повну неможливість виконання рішення у первісний спосіб.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб зміни виконання рішення суду фактично змінює суть ухваленого рішення, що суперечить вимогам статті 378 КАС України.
Обставини, на які посилається заявник, не є винятковими і такими, що роблять виконання рішення неможливим у розумінні процесуального закону.
Враховуючи викладене, заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №380/16006/24 - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Повний текст ухвали складений 28 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.