28 листопада 2025 рокусправа № 380/20002/25
Львівський окружний адімінстративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадженя адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року №33/д, яким повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
-зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, його батька ОСОБА_2 , внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_1 , і як член його сім'ї має право на призначення та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, відповідач, на думку позивача, протиправно повернув на доопрацювання документи ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що вважає недоведеними обставини того, що позивач був членом сім'ї загиблого. Позивач же вважає, що діти є членами сім'ї своїх батьків, навіть якщо вони разом з ними не проживають. Просить позов задовольнити.
Ухавлою суду від 15.10.2025 суд постановив відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що вважає недоведеним факт того, що позивач був членом сім'ї загиблого. Крім того, відповідач вважає, що рішенням про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 , не допущено порушення прав позивача, оскільки відповідач не відмовив у призначенні позивачу допомоги, а лише повернув документи з метою надати можливість позивачу додати додаткові докази. Просить у позові відмовити.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу п.п. Попасна, Луганської області, ОСОБА_2 загинув.
ОСОБА_1 Після смерті батька деякі члени його сім'ї скористались своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема матір загиблого (бабця Позивача) ОСОБА_3 подала заяву на виплату одноразової грошової допомоги.
04.12.2024 року, в межах трирічного строку на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги, позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про нарахування та виплату означеної грошової допомоги.
РТЦК та СП прийняло заяву позивача, у якій позивач вказав, що його поінформовано, що ві не має.права на отримання одноразової грошової допомоги, але наполягає на скеруванні документів на розгляд.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі також Комісія), оформленим витягом з протоколу №33/д від 04 квітня 2025 року документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.
Підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (далі також - ОГД) внаслідок загибелі батька ОСОБА_2 , його синові, ОСОБА_1 зазначене, що «… за поданими документами неможливо встановити, що заявники проживали разом із загиблим , вели з ним спільне господарство в мали взаємні права та обов'язки» (…).
Позивач вважає, що прийняте Комісією рішення є протиправним та таким, що порушує його права. Зазначене спонукало позивача звернутися до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі по тексту - Закону № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також Закон № 2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 9 статті 16-3 вказаного Закону визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі також Постанова № 168), згідно з пунктом 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Отже, аналізуючи зазначені вище норми, суд висновує, що особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття.
Як встановив суд, позивач на момент загибелі свого батька ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем, вже був повнолітньою особю, а не дитиною. Зрештою, цю обставину визнає і сам позивач.
Тому, твердження позивача, що він як син є автоматично членом сім'ї свого батька, є безпідставним і ґрунтується на неправильному тлумаченні норм Сімейного кодексу України.
При вирішенні спору суд також враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №240/5809/18, зауважував, що Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII визначення "члена сім'ї" не містить. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, суд касаційної інстанції сформував правову позицію, згідно з якою для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Зазначений вище підхід також викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17.
Як встановив суд, відповідно до спірного рішення, документи позивача для призначення одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання. Підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі батька ОСОБА_2 , його синові, ОСОБА_1 зазначене, що «… за поданими документами неможливо встановити, що заявники проживали разом із загиблим , вели з ним спільне господарство в мали взаємні права та обов'язки» (…).
Разом з цим, не погоджуючись з діями відповідача щодо повернення документів на доопрацювання та звертаючись до суду з цим позовом, позивач не надав жодних документів, які подавалися ним для призначення одноразової грошової допомоги і якими би підтверджувався факт проживання із загиблим, наявність спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Таким чином, суд висновує про недоведеність обставин стосовно підтвердження віднесення його до осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної пунтом 2 Постанови №168, а тому комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, обґрунтовано прийняла спірне рішення, оформлене витягом з протоколу №33/д від 04 квітня 2025 року, яким документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.
Крім того, суд погоджується із тведженням відповідача, що дії відповідача щодо повернення документів на доопрацювання не обмежують право позивача на одержання належних сум одноразової грошової допомоги, а є лише встановленою формою дискреційних повноважень відповідного державного органу, встановлених з метою усунення обґрунтованих сумнівів щодо можливості призначення допомоги. При цьому, позивач не позбавлений можливості реалізації свого права на одержання спірної грошової допомоги в майбутньому, дотримавшись усіх вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Згідно з ст.139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд
у задоволеннні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28.11.2025.
Суддя Лунь З.І.