про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2251/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Степанової Ольги Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2017, 2018, 2022 роки (56 календарних днів), як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, тобто на 05.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Луганській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2017, 2018, 2022 роки, (56 календарних днів) як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, тобто на 05.08.2025.
Згідно з пунктами 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
За частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Тобто, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у пункті 65 постанови від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
- з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем заявлено вимогу про нарахування та виплату йому грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2017, 2018, 2022 роки, (56 календарних днів) як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, тобто на 05.08.2025.
Наказом відповідача від 23.07.2025 № 190 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 05.08.2025.
При цьому, в наказі зазначено: «… з виплатою грошової компенсації, за всі невикористані дні відпусток під час проходження служби, у кількості 03 діб не використаної щорічної основної відпустки за 2015 рік, 10 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 29 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, 29 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, 26 діб невикористаної в році звільнення відпустки».
Отже, після ознайомлення з вказаним наказом позивачу було достеменно відомо про складові його грошової компенсації, яка підлягала та було йому виплачена відповідачем під час звільнення.
Таким чином, спірні правовідносини виникли вже і час дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та саме з моменту ознайомлення позивачем з наказом відповідача від 23.07.2025 № 190 о/с позивач вважається таким, що достеменно знав та був обізнаний зі складовими виплаченої йому грошової компенсації за дні невикористаних відпусток.
Згідно з відбитком на поштовому конверті позовну заяву направлено до Луганського окружного адміністративного суду представником позивача 22.11.2025, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, не надавши клопотання про поновлення такого строку, як передбачено статтею 161 КАС України.
Той факт, що із заявою щодо здійснення нарахування та виплати спірної компенсації представник позивача звернувся до відповідача у листопаді 2025 року та отримала відповідь листом від 05.11.2025 не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки складові виплаченої йому компенсації детально зазначені в наказі про його звільнення з яким позивача було ознайомлено.
Для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 160, 169, 172, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця