Іменем України
01 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1752/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог від 12.09.2025, просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податків на доходи фізичних осіб з підйомної допомоги та компенсації за піднайом житла;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, що була утримана з підйомної допомоги за січень 2025 року та з компенсації за піднайом житла за червень 2025 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у період з 05.12.2024 по 26.06.2025 знаходився на фінансовому забезпечені у відповідача.
З метою отримання даних для заповнення декларації у 2026 році за 2025 рік, позивач звернувся з інформаційним запитом про надання деталізованої довідки про нарахування йому грошового забезпечення та 16.07.2025 відповідач надав довідку № 833 від 11.07.2025. Однак, вказана довідка не була деталізованою, а сума в ній не відповідала сумі, яку позивач фактично отримав на банківський рахунок.
11.08.2025, у відповідь на запит від 04.08.2025, позивачу надійшов лист відповідача від 08.08.2025 №09/С-2490/2615, в якому не було надано жодного обґрунтування про утримання частини грошового забезпечення та лише зазначено, що частина грошового забезпечення підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, а також відмовлено у наданні достовірної довідки.
Позивач вважає дії відповідача щодо утримання податків з його грошового забезпечення без виплати відповідної компенсації протиправними, оскільки положеннями пункту 2 Порядку № 44 чітко визначено право позивача на отримання грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з його грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які він набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.09.2025 продовжено строк для усунення недоліків
Ухвалою суду від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених вимог з огляду на таке.
Згідно наказу начальника загону від 16.06.2025 №618-ОС «Про виплату грошової компенсації за піднайом (найм) житла» позивачу здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житла за травень 2025 року у розмірі 4542,00 грн. та за квітень 2025 року у розмірі 1059,80 грн та (утримання пдфо - 1008,32 грн, військовий збір - 84,03 грн).
Згідно наказу начальника загону від 16.01.2025 №56-ОС «Про виплату грошової компенсації за піднайом (найм) житла» позивачу здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житла за травень 2025 року у розмірі 44139,60 грн. (утримання пдфо - 7945,13 грн, військовий збір - 662,09 грн).
Відповідач зазначає, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
При цьому, на думку відповідача, виплата підйомної допомоги не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби визначеним у частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а спрямована на підтримку військовослужбовця під час переїзду.
Виплата грошової компенсації за піднайом (найм) житла не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби визначеним у частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а спрямована на покриття орендованого військовослужбовцем житлового приміщення.
З урахуванням викладеного, підйомна допомога та грошова компенсація за піднайом (найм) житла, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що підйомна допомога виплачується військовослужбовцю згідно з ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключно у зв'язку з призначенням на військову посаду та переїздом на нове місце служби в інший населений пункт. Призначення на посаду та переїзд - це прямі наслідки виконання службових обов'язків.
Компенсація за піднайом житла спрямована на реалізацію конституційної гарантії соціального захисту військовослужбовців, передбаченої абзацом 5 ст. 17 Конституції України, а також вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про забезпечення житлом. Оренда житла необхідна для виконання службових обов'язків у новому місці служби у зв'язку з незабезпеченням органом державної влади жилого приміщення.
Позивач вважає, що у вищевказаних нормах чітко прописано, що грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Тобто, вказані виплати пов'язані із виконанням обов'язків під час проходження служби.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) згідно наказу начальника загону від 16.01.2025 №56-ОС у січні 2025 року виплачено підйомну допомогу у розмірі 44139,60 грн та утримано з цієї суми пдфо - 7945,13 грн, військовий збір - 662,09 грн.
Згідно наказу начальника загону від 16.06.2025 №618-ОС позивачу здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житла за травень 2025 року у розмірі 4542,00 грн та за квітень 2025 року у розмірі 1059,80 грн та (утримання пдфо - 1008,32 грн, військовий збір - 84,03 грн).
За результатами розгляду зернень позивача від 05.08.2025 та 08.08.2025 відповідач листами від 08.08.2025 № 09/С-2490/2615 та від 12.08.2025 № 09/С-2587/2675 повідомив, що грошова компенсація, що виплачується військовослужбовцям за піднайом (найом) ними жилих приміщень, оподатковується податком на доходи фізичних осіб у відповідності до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ за ставкою 18 відс., встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Підйомна допомога, яка виплачується військовослужбовцям при переїзді до нового місця військової служби в інший населений пункт, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Виплата підйомної допомоги та грошової компенсації за піднайом житла, а також утримання податків з цих сум підтверджується також довідкою відповідача № 861 від 19.07.2025 та розрахунковими листами за січень, червень та вересень 2025 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова N 704).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначений удодатку 15 до Постанови № 704.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пункти 2-5 Порядку № 44 містить такі норми:
Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (пункт 2).
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3).
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Отже, пунктом 2 Порядку № 44 визначено, що грошова компенсація виплачується, зокрема, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до частини третьої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищезазначених положень чинного законодаства судом встановлено, що суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, грошових компенсацій, що виплачуються військовослужбовцям, зокрема грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень та підйомної допомоги, яка виплачується при переїзді на інще місце служби, не віднесені Законом № 2011-XII та Постановою № 704 до основних чи додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, утримання з яких суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України та Порядку №44.
Пунктом 165.1 статті 165 ПК України визначений вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до підпункту ж підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, у тому числі (але не виключно) сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.
Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, у тому числі (але не виключно) сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.
Отже, зазначені компенсаційні виплати, які передбачені та регулюються положеннями частини третьої статті 9-1 та статтею 12 Закону № 2011-XII, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу військовослужбовців, та, відповідно, не оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 168.5 статті 168 ПК України, з відшкодуванням сум податку на доходи фізичних осіб за рахунок установи, в якій військовослужбовець проходить військову службу.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, грошова компенсація, що виплачується військовослужбовцям Державної прикордонної служби за піднайом (найом) ними житлових приміщень та підйомної допомоги, не зазначені у переліку пункту 165.1 статті 165 ПК України, а отже, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України за ставкою 18 відсотків, встановленою пунктом 167.1 статті 167 ПК України.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити утримані суми податку на доходи фізичних осіб з підйомної допомоги за січень 2025 року та з компенсації за піднайом житла за червень 2025 року відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця