01 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/10954/21
провадження № 2-іс/340/690/25
Кіровоградського окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кармазиної Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 31.08.2015 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 31.08.2015 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 (суддя В.П. Катющенко) відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.22-23).
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду (а.с.96-99).
Представник позивача подав до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду. Зазначає, що 22.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації при звільненні по день фактичного розрахунку. Проте, листом від 12.04.2021 відмовлено у виплаті середнього заробітку. Отже представник позивача вважає, що саме з 12.04.2021 почався перебіг строку звернення до суду з даним позовом, який був поданий без пропуску строку звернення до суду. (а.с.102-103).
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі (а.с.107-109).
Від представника позивача до суду повторно надійшло заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду та відповідь на відзив (а.с.113-116).
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі акту приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу №640/10954/21.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 адміністративна справа №640/10954/21 передана судді Т.М. Кармазиній (а.с.120).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.121-122).
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, додаткові пояснення, про залишення позовної заяви без розгляду, про залучення до участі у справі другого відповідача та додаткові пояснення (а.с.129-143, 152-157, 164-168).
Щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду.
Так, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 31.08.2015 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку. При цьому, представник позивача, заперечуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, зазначає, що ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду, оскільки 22.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації при звільненні по день фактичного розрахунку. Однак, листом від 12.04.2021 відмовлено у виплаті середнього заробітку. Отже представник позивача вважає, що саме з 12.04.2021 почався перебіг строку звернення до суду з даним позовом, який був поданий без пропуску строку звернення до суду.
Проте, суд не погоджується з такими доводами представника позивача та зазначає.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду дій чи бездіяльності відповідача, що стосується його проходження публічної служби, зокрема діяльності у інших державних органах здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 за змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і статей 1,2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Водночас, Верховний Суд у вказаній постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.06.2021 у справі №240/5442/20 дійшов правового висновку, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі 560/3338/19 зазначив, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середнього заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку.
Також, питання встановлення початку перебігу строку звернення до суду неодноразово було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема і у постановах від 25.02.2021 у справі № 240/5092/20, від 11.03.2021 у справі №560/3338/19, від 15.07.2021 у справі № 300/2782/20, від 07.02.2023 у справі № 480/2878/22, від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22, від 29.06.2023 у справі №640/13028/21 та інших, в яких Суд дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з дня проведення остаточного розрахунку з працівником.
Так, згідно з положеннями статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 61348,60 грн. 15.03.2021 (а.с.81)
Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі, що розглядається, розпочався 16.03.2021 (наступний день за днем остаточного розрахунку), а сплив зазначений строк, відповідно, 16.04.2021.
Таким чином, звернувшись 19.04.2021 до суду з даним позовом позивачка пропустила місячний строк звернення до суду з цим позовом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа Перез де Рада Каванілес протии Іспанії). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Подане заперечення представника позивача не містить будь-яких обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому у задоволенні такого клопотання належить відмовити.
Провадження у даній справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин попуску строку звернення до суду.
Згідно з п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Із аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що встановлення невідповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України після відкриття провадження у справі зумовлює необхідність встановлення позивачу строку для усунення недоліків.
З огляду на викладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя, -
Встановити ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк така позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА