01 грудня 2025 року м. Київ справа №320/49370/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1982 по 04.04.1999 року, призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати з дня її призначення.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/49370/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/49370/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач 09.07.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 року, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 32 років.
Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 17.06.1989 року по 04.04.1999 року відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 23.05.1986 року.
Таким чином, на думку відповідача загальний стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначені пенсії за віком.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.
Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, та, відповідно, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Наведена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, норми законодавства, що підлягають застосуванню, та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Вищевказаний Порядок підтвердження наявного трудового стажу, як убачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності - інші документи, видані підприємствами, установами, організаціями або архівними установами.
Із дослідженого судом дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненого 23.01.2001 року та виданого Державним науково-дослідним підприємством «Український технологічний центр оптичного приладобудування», встановлено, що позивач працювала на зазначеному підприємстві у період з 27.09.1982 по 29.12.1993, а також у подальших періодах, що також відображено у записах трудової книжки.
Сторони спору не заперечують наявність відповідних записів у дублікаті трудової книжки позивача.
Записи в дублікаті трудової книжки містять повний, безперервний обсяг відомостей про трудову діяльність позивача з 1982 по 1999 роки, зокрема: прийняття на роботу, переведення між структурними підрозділами та звільнення. Факт працевлаштування позивача підтверджується також довідкою Українського технологічного центру оптичного приладобудування №11 від 23.01.2001 року, відповідно до якої позивач працювала на підприємстві з 27.09.1982 до 29.12.1993 року та була звільнена з посади інженера.
Згідно з пунктами 2.11- 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, трудова книжка заповнюється на підставі документів, що підтверджують особу працівника, із проставленням підпису відповідальної особи та печатки підприємства станом на дату фактичного оформлення документа.
Відповідно до пунктів 5.1- 5.3 цієї Інструкції, дублікат трудової книжки оформлюється за загальними правилами, містить позначення «Дублікат» та включає всі записи про трудову діяльність працівника на підставі первинних документів.
Суд встановив, що дублікат трудової книжки позивача оформлений відповідно до вимог чинного законодавства: містить дату заповнення, підписи відповідальних осіб, належним чином засвідчений печаткою підприємства. Отже, він є належним і допустимим доказом, що підтверджує трудовий стаж позивача.
Крім того, з усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема постанов від 28.02.2018 (справа №428/7863/17), 24.05.2018 (справа № 490/12392/16-а), 04.09.2018 (справа №423/1881/17), 29.03.2019 (справа №548/2056/16-а), убачається, що недоліки ведення трудової книжки або інша недбалість підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення працівника його конституційного права на соціальний захист, а відповідні записи не можуть ігноруватися органами Пенсійного фонду, якщо вони містяться в належно оформленому документі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду зобов'язані перевіряти обґрунтованість виданих документів, що подаються для оформлення пенсії, та вимагати додаткові документи у разі потреби. Проте територіальним органом Пенсійного фонду не надано доказів вчинення таких дій та не доведено недостовірність записів у дублікаті трудової книжки позивача.
Таким чином, незарахування Пенсійним фондом періодів роботи позивача з 27.09.1982 по 04.04.1999 року є неправомірним, оскільки зазначені періоди підтверджуються належними доказами, передбаченими чинним законодавством.
Із урахуванням установлених обставин фактичний страховий стаж позивача, з проведенням зарахування спірних періодів, становить 38 років 03 місяці 25 днів, що перевищує мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у 2025 році - 32 роки, відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є безпідставним та таким, що прийняте з порушенням вимог статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади діють виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Разом із тим, оцінюючи позовні вимоги у частині вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу відповідні періоди роботи до страхового стажу та безпосередньо призначити пенсію за віком, суд зазначає, що їх задоволення у такий спосіб є неможливим.
Відповідно до статей 19 Конституції України та 44, 45, 58 Закону України №1058-IV, питання обчислення страхового стажу, перевірки поданих документів, визначення права особи на пенсію та прийняття рішення про її призначення належать до дискреційних повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України.
Суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень і ухвалювати замість нього рішення, яке є результатом адміністративної процедури, що включає оцінку доказів, перевірку достовірності документів та здійснення розрахунків, передбачених спеціальним законодавством.
Судове рішення може лише усувати порушення, допущені органом влади, та визначати спосіб їх належного виправлення, але не підміняти собою адміністративний орган у реалізації його компетенції.
З огляду на встановлену судом протиправність незарахування спірних періодів роботи позивача та безпідставність відмови у призначенні пенсії, належним та ефективним способом судового захисту у даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1982 по 04.04.1999 року та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо підтвердження трудового стажу, правомірності поданих документів та необхідності включення відповідних періодів роботи до страхового стажу. Саме такий спосіб відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та забезпечує відновлення порушених прав позивача без втручання суду у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийняте оскаржуване рішення, - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262440029793 від 17.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1982 по 04.04.1999 року та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відммовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.