про повернення позовної заяви
28 листопада 2025 року м. Київ № 320/53742/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому здійснити з 01.03.2025 індексацію пенсій застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та 1,115 у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому з 01.03.2025 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та 1,115 у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дати вручення копії ухвали.
Зі змісту ухвали суду слідує, що підставою для прийняття такого рішення є невідповідність позовної заяви, зокрема, ст. 161 КАС України (докази сплати судового збору).
Представником позивача на виконання ухвали суду від 17.11.2025 надано заяву, в якій посилався на постанову Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 140/6803/22, згідно якої суд вважав за необхідне вказати, що кваліфікація позовної вимоги як похідної має безпосереднє значення для урегулювання порядку вирішення двох процедурних питань: розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об'єднання та роз'єднання позовних вимог з метою розгляду та вирішення декількох заявлених вимог в одному провадженні. Таким чином, правильне застосування вказаного критерію дозволяє уникати позивачем помилок при визначенні суду, який відповідатиме поняттю «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об'єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі, насамперед, з метою процесуальної економії.
Розглянувши заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, у межах поданого одного позову позивачем поєднано одночасно декілька різних та самостійних основних вимог немайнового характеру, а саме: 1) індексація пенсії із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796; 2) індексація пенсії із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115.
Суд зазначає, що індексація пенсії із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796 передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024; індексація пенсії із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Отже, позивачем було заявлено дві різні самостійні вимоги немайнового характеру, які регулюються різними нормативно-правовими актами, а тому не можуть вважатися однією вимогою, як вважає представник позивачки.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів сплати судового збору у повному розмірі.
Таким чином, позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначеної в ухвалі суду від 17.11.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунено, з клопотанням про продовження строку для їх усунення позивач до суду не звертався, вона підлягає поверненню позивачу.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України,
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лапій С.М.