18 листопада 2025 року справа №640/14005/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: у липні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» (далі - позивач та/або ПрАТ «Енергополь-Україна») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 № 05952615140105 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій в розмірі 18 407 950,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 № 05942615140105 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 (суддя Скочок Т.О.) адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05942615140105 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 68 105 105 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05952615140105 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., за штрафними санкціями - 677 740 грн.).
В решті позовних вимог відмовлено.
Присуджено здійснені Приватним акціонерним товариством «Енергополь-Україна» (код ЄДРПОУ 20022334, юридична адреса: 04202, м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 5 889,79 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 79 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишено без задоволення. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.05.2019 № 05952615140105 та № 05942615140105.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ - 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (04202, м. Київ, вул. Кондратюка Юрія, 1, код ЄДРПОУ - 20022334) судовий збір в сумі 28 815,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року скасовано, а справу №640/14005/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
16.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 27.07.2023 №640/14005/19/38163/23 надійшли матеріали адміністративної справи №640/14005/19.
16.01.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 прийнято адміністративну справу №№640/14005/19 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2024. Зобов'язано учасників справи надати письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №640/14005/19.
13.03.2024 позивачем на офіційну електронну адресу суду подано письмові пояснення по суті справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №640/14005/19.
14.03.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №640/14005/19.
14.03.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку отриманням сигналу повітряної тривоги у м. Києві. Призначено наступне підготовче судове засідання на 16.04.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 витребувано докази у справі від Офісу Генерального прокурора та від відповідача. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 25.06.2024.
30.04.2024 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024 від Офісу Генерального прокурора надійшли витребувані судом докази.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 витребувано докази у справі від Офісу Генерального прокурора, повторно витребувано докази від відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 25.07.2024.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю надання сторонам часу для подачі доказів по справі на 05.09.2024.
05.09.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із відпусткою судді. Призначено наступне підготовче судове засідання на 01.10.2024.
У підготовче судове засідання 01.10.2024 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, подав заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі.
У підготовчому судовому засіданні 01.10.2024 суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, проти чого представник позивача не заперечував.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
В судовому засіданні 01.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Натомість представник контролюючого органу щодо задоволення адміністративного позову заперечив.
Разом з цим представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 6, а.с. 94), вирішення якого представником ГУ ДПС у м. Києві залишено на розсуду суду.
Згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку із наведеним судом ухвалено про подальший перехід до розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єкта господарювання ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка господарської діяльності приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2019 № 227/26-15-14-01-05/20022334 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 14-42).
У висновках акта перевірки зафіксовано наступні порушення:
1) пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 5, 7, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, підпункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 № 290, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в загальному розмірі 18 950 440 грн, у тому числі по періодам:
за 2016 рів на 15990716 грн;
за 2017 рік на 11845218 грн;
за 9 місяців 2018 на 2630726 грн.
2) пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Тут і надалі висновки акта перевірки (т. 1, а.с. 35).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано заперечення (т. 1, а.с. 43-46), за результатами розгляду яких листом від 08.05.2019 № 86043/10/26-15-14-01-05 ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що за результатами розгляду заперечень висновки акта перевірки викладено у наступній редакції (т. 1, а.с. 62-63):
«Перевіркою встановлено порушення:
1. пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, підпункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 № 290, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в загальному розмірі 14 726 360 грн, в тому числі по періодам:
За 2016 рік на 4474496 грн;
За 2017 рік на 7621138 грн;
За 9 місяців 2018 на 2630726 грн.
Та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 214773890 грн, в тому числі по періодам:
За 9 місяців 2018 на 214773890 грн.
2. пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.».
Надалі ГУ ДФС у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
1) від 13.05.2019 № 05942615140105, яким за порушення пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2018 (декларація від 02.11.2018 № 9240127690) на загальну суму 214 773 890, 00 грн (далі - оскаржуване рішення 1) (т. 1, а.с. 12);
Спірне рішення № 1 оскаржується позивачем в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 480 249,00 грн.
У наведеній частині позивач вказує, що інша сума від'ємного значення з податку на прибуток, що визначена оскаржуваним рішенням була списана товариством (заборгованість та відсотки перед PBGSA разом з курсовими різницями за період з 01.01.2016 по 30.09.2018) у сумі 206 293 641 грн (т. 1, а.с. 6-7).
2) від 13.05.2019 № 05952615140105, яким за порушення пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України приватному акціонерному товариству «Енергополь-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, створених за участю іноземних інвесторів за податковими зобов'язаннями у сумі 14 726 360 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3 681 590 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2) (т. 1, а.с. 13).
Тут і надалі разом спірні та / або оскаржувані рішення.
Не погоджуючись зі спірними рішеннями позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) (т. 1, а.с. 34-60). Рішенням ДФС України від 11.07.2019 № 32162/6/99-99-11-04-01-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» не погоджуючись зі спірними рішеннями звернулось до суду з адміністративним позовом.
Як вже було вказано судом вище рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 640/14005/19 адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 № 05942615140105 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 68 105 105 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05952615140105 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., за штрафними санкціями - 677 740 грн.).
В решті позовних вимог відмовлено.
Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.05.2019 № 05952615140105 та № 05942615140105.
Разом з цим постановою Верховного Суду від 27.07.2023 касаційну скаргу касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 скасовано, а справу № 640/14005/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 звернув увагу на те, що «...суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доводи відповідача про відсутність первинних документів, пояснення позивача про їх втрату, не з'ясували чи вчинялися позивачем відповідні дії щодо відновлення втрачених документів.
Також відповідач звертав увагу судів на наявність матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32019100000000540 від 06.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ПАТ «Енергополь-Україна»).
Однак суди попередніх інстанцій цьому доводу відповідача належної оцінки не надали, у задоволенні клопотання про витребування інформації по вказаному кримінальному провадженню відмовили.
Верховний Суд звертає увагу, що таким доводам відповідача повинна бути надана оцінка у сукупності із іншими обставинами справи».
Крім того, Верховний Суд вказав, що «...суди не врахували того, що позивач визнає в частині нараховані контролюючим органом суми та не заперечує проти них, та проігнорували позовну вимогу, що стосувалася лише частини зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249 грн.».
Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Отже, під час нового розгляду даної адміністративної справи, суду необхідно дослідити ті обставини, на які звернув увагу Верховний Суд у постанові від 27.07.2023, направляючи адміністративну справу №640/14005/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, з урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 по справі № 640/14005/19, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Як вбачається з тексту акта перевірки (стор. 8 - 16), з урахуванням листа від 08.05.2019 №86043/10/26-15-14-01-05 «Про розгляд заперечень», в основу висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пунктів 5, 7 і 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», підпункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» були покладені наступні обставини.
Відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» та 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» перевіряючими встановлено, що станом на 01.01.2016 у ПрАТ «Енергополь-Україна» обліковувалася: кредиторська заборгованість перед нерезидентом - компанією «PBG SA» (Республіка Польща) у розмірі 118 943 655,62 грн. (що еквівалентно 19 231 920 польських злотих), а також заборгованість по нарахованих відсотках на суму заборгованості перед цією ж особою - у розмірі 45 807 972,08 грн. (що еквівалентно 7 406 660,32 польських злотих).
Вже станом на 30.09.2018 у ПрАТ «Енергополь-Україна» обліковувалася кредиторська заборгованість перед нерезидентом «PBG SA» у розмірах: 148 935 219,44 грн. (що еквівалентно 19 231 920 польських злотих) - сума основного боргу та 57 358 421,84 грн. (що еквівалентно 7 406 660,32 польських злотих) - по нарахованих відсотках.
Таким чином, за перевіряємий період (з 01.01.2016 по 30.09.2018) заборгованість перед нерезидентом не погашалася, відсотки на нараховувалися та не сплачувалися.
Під час перевірки перевіряючими на адресу ПрАТ «Енергополь-Україна» було скеровано письмовий запит від 05.03.2019 про надання підтверджуючих первинних документів щодо правомірності відображення заборгованості перед нерезидентом «PBG SA». У відповідь ПрАТ «Енергополь-Україна» надало лист, де пояснило про неможливість надання до перевірки договору про надання позики (кредиту) з додатками та додатковими угодами, що були укладені з «PBG SA», а також реєстраційних документів з Національного банку України за таким договором з причини втрати цих документів. Крім того, Акціонерне товариство повідомило, що проводки по операціях з контрагентом «PBG SA» відображалися лише в бухгалтерському обліку, а в податковому не відображалися.
У зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів по обліковуваній заборгованості перед нерезидентом «PBG SA» контролюючим органом складено акт від 13.03.2019 про ненадання документів.
За даними матеріалів попередньої документальної перевірки ПрАТ «Енергополь-Україна» (акта ГУ ДФС у м. Києві від 17.12.2016 № 41/26-15-13-01-01/20022334 про результати документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Роздруківка тексту такого акта була надана представником відповідача до матеріалів справи) борг перед нерезидентом виник на підставі договору від 19.06.2009, однак первинних документів на підтвердження наведеного до тої перевірки платником так само не було надано.
З огляду на наведене та враховуючи пункт 1.7 глави 1 розділу І, пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №270 (що втратила чинність 07.02.2019), ГУ ДФС у м. Києві був направлений письмовий запит до Національного банку України (лист від 21.03.2019 вих. №51741/10/26-15-14-06-04-31) щодо надання інформації та копій документів по взаємовідносинах ПрАТ «Енергополь-Україна» з компанією «PBG SA». Своїм листом від 13.04.2019 № 25-0006/21278 (копія якого була надана представником відповідача до матеріалів справи) Національний банк України повідомив, що будь-які договори між названими сторонами та зміни до них Нацбанком не реєструвалися.
При цьому, за наслідками аналізу даних зазначених рахунків бухгалтерського обліку перевіряючі з'ясували, що ПрАТ «Енергополь-Україна» відображало у складі доходів і витрат за 2016, 2017 роки і 9-ть місяців 2018 року також курсові різниці по договору про надання позики (кредиту) з PBG SA, а саме: Дт 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» - Кт 974 «Втрати від не операційних курсових різниці».
Враховуючи вище наведене перевіряючі дійшли висновку, що обліковувана позивачем у перевіряємому періоді сума заборгованості перед нерезидентом «PBG SA» є заборгованістю, що не підлягає погашенню, та відповідно - безнадійною кредиторською заборгованістю. У взаємозв'язку з цим перевіряючі вирішили, що така відображена позивачем на бухгалтерському рахунку 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» у сумі 164 751 628 грн. мала бути включена ним до складу доходу. При цьому, констатуючи відсутність у платника податків (позивача) первинних документів, що підтверджують виникнення та правильність відображення кредиторської заборгованості, а також відсутність реєстрації даних про договори позик з PBG SA, перевіряючі дійшли умовиводу про неправомірність відображання позивачем курсових різниць по даній заборгованості.
Надаючи оцінку окресленим доводам контролюючого органу у взаємозв'язку з позицією, викладеною позивачем, суд зауважує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За правилами визначеними у підпункті 134.1.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінансового результату, визначеного за правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 № 84/4303 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності та застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п.п. 1 та 2).
Згідно з пунктом 6 П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
У той же час методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15).
Відповідно до пункту 5 згаданого положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
При цьому визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню (п. 15 П(С)БО 15).
Своєю чергою, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) визначені методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності (далі - П(С)БО 16).
Відповідно до пунктів 5-7 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Як вже було вказано судом вище, в ході проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено, що облікована позивачем на субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 60 «Короткострокові позики» (останній, зокрема, призначено для обліку розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув) кредиторська заборгованість перед нерезидентом «PBG SA» ідентифікована контролюючим органом як «заборгованість, що не підлягає погашення» та «безнадійна кредиторська заборгованість».
Відповідно до підпункту 14.1.11 (а) пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Аналіз наведеного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин дає суду підстави дійти висновку, що заборгованість позивача перед нерезидентом - PBG SA, яка виникла в результаті отримання товариством позики в іноземній валюті та щодо якої минув строк позовної давності, мала бути віднесена ним до складу доходів.
Переходячи до дослідження обставин та й відповідно висновків відповідача в частині відсутності у платника податків (позивача) первинних документів, що підтверджують виникнення та правильність відображення кредиторської заборгованості, а також відсутність реєстрації даних про договори позик з PBG SA, як підстави для винесення спірного рішення 1, суд зауважує про таке.
Так в матеріалах справи наявний запит головного державного ревізора контролюючого органу від 05.03.2019 № б/н, отриманий товариством 05.03.2019, що не заперечується останнім, про надання документів стосовно виникнення заборгованості перед нерезидентом «PBG SA» (т. 5, а.с. 172).
Листом від 13.03.2019 № б/н підприємством повідомило відповідача стосовно надання договору про надання позики (кредиту) з додатками, додатковими угодами, укладеного з «PBG SA» та реєстраційних документів НБУ за даним договором, що раніше товариство повідомляло податковий орган під час попередньої перевірки про те, що такі документи не можуть бути надані, оскільки вони були загублені ймовірно під час переїзду або під час архівації (т. 5, а.с. 173).
У вказаному листі також наголошено, що такі пояснення з боку ПрАТ «Енергополь-Україна» були відображені в акті від 17.02.2016 № 41/26-15-13-01-01/2002234 документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Суд оцінюючи такі доводи позивача, як підстави для задоволення адміністративного позову, зазначає про таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).
При цьому положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК України регламентовано, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що на платника податків покладено обов'язок у разі втрати первинних документів, протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу відновити останні.
Суд наголошує, що посилання позивача у додаткових поясненнях на ті обставини, що директором ПрАТ «Енергополь-Україна» Грабенком О.В. дії з відновлення первинних документів по взаємовідносинах з «PBG SA» не вчинялись, оскільки строки, визначені пунктом 44.5 статті 44 ПК України, сплинули ще за керівництва товариством Семенковою Т.В. не можуть бути визнані судом прийнятними, оскільки наведене не позбавляє платника податків (підприємства) обов'язку встановленого статтею 44 ПК України. Сплив строку на відновлення втрачених документів, визначений у пункті 44.5 статті 44 ПК України не свідчить про припинення обов'язку платника податків відновити такі документи та, як наслідок забезпечити виконання положень податкового законодавства.
Також, судом відхиляються посилання позивача, як на неможливість відновлення втрачених документів на наявність кримінального провадження щодо колишнього директора ПрАТ «Енергополь-Україна» ОСОБА_1 , з аналогічних підстав, що викладені вище.
До того, суд акцентує на тому, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження звернення позивача до свого контрагента - «PBG SA» з метою отримання втрачених документів по взаємовідносинах з останнім.
Також слід зауважити порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам встановлено Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення резиденти (юридичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні особи - громадяни України) (далі - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення резиденти-позичальники (крім уповноважених банків України) залучають кредити від нерезидентів через уповноважені банки України, які надали згоду на обслуговування операцій за договором (підрозділи банків) (далі - обслуговуючі банки). Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому Національним банком порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном).
За правилами визначеними в пункті 1.4 глави 1 розділу I Положення резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1.5 глави 1 розділу I Положення якщо договором з нерезидентом передбачено надання резиденту-позичальнику кредиту із зарахуванням коштів на його рахунок, відкритий за межами України, який використовується резидентом на підставі відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном), то перерахування нерезиденту коштів з рахунку резидента-позичальника, відкритого в уповноваженому банку, з метою погашення такого кредиту здійснюється за умови подання резидентом-позичальником оригіналу реєстраційного свідоцтва і засвідчених іноземним банком або іншою іноземною фінансовою установою оригіналів чи копій платіжних документів, які підтверджують сплату кредитних коштів іноземним кредитором резиденту-позичальнику і подальше використання цих коштів [підтвердним документом також може бути отримане безпосередньо обслуговуючим банком від іноземного банку (або іншої іноземної фінансової установи), у якому відкрито рахунок резидента-позичальника, повідомлення (SWIFT чи телексне), що містить відповідний ключ, із зазначенням дати і суми отримання кредитних коштів, а також дати, суми та мети їх використання]. Ці документи (крім реєстраційного свідоцтва) залишаються на зберіганні в обслуговуючому банку. Якщо вони укладені іноземною мовою (крім російської), то подається також їх переклад на українську мову, засвідчений підписом особи, яка здійснила переклад (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально), або нотаріусом [не потребує перекладу повідомлення (SWIFT чи телексне), що отримане безпосередньо обслуговуючим банком].
При цьому пунктом 1.7 глави 1 розділу I Положення визначено, що договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 № 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління).
Уповноважені банки зобов'язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 цього розділу.
Резидент-позичальник згідно із законодавством України несе відповідальність за достовірність інформації та документів, які подаються територіальному управлінню відповідно до вимог цього розділу.
Відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу I Положення реєстраційні свідоцтва (додаток 1) видаються резидентам-позичальникам, які не є банками, територіальним управлінням за місцезнаходженням обслуговуючого банку.
Резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту (п. 1.9 глави 1 розділу I Положення).
В силу вимог пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення для одержання реєстраційного свідоцтва резидент-позичальник подає до відповідного територіального управління такі документи:
а) лист-звернення в довільній формі на ім'я начальника відповідного територіального управління;
б) оригінал договору або нотаріально засвідчену на території України копію договору мовою оригіналу. Якщо договір укладено іноземною мовою (крім російської), то подається також його переклад на українську мову, засвідчений підписом особи, яка здійснила переклад (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально), або нотаріусом;
в) повідомлення про договір за відповідною формою (додатки 2, 3 до цього Положення) з відміткою обслуговуючого банку про підтвердження відповідності зазначеної у цьому повідомленні інформації умовам договору;
г) оригінал письмового підтвердження (додаток 4 до цього Положення) на ім'я начальника відповідного територіального управління про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором. У разі виявлення факту надходження на користь резидента-позичальника кредитних коштів від нерезидента до часу отримання реєстраційного свідоцтва уповноважений банк має зазначити про це в оригіналі письмового підтвердження про згоду на обслуговування операцій за договором, зазначивши суму цих коштів і дату їх зарахування на розподільчий та поточний рахунки. Уповноважений банк також має зазначати про відступлення уповноваженим банком - первісним кредитором нерезидентові права вимоги за кредитним договором про одержання резидентом-позичальником кредиту в іноземній валюті від уповноваженого банку - первісного кредитора, а також суму одержаного резидентом-позичальником кредиту та стан заборгованості за кредитом. Це підтвердження подається резидентом-позичальником разом з документами, зазначеними в цьому пункті.
Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник, крім вищезазначених документів, подає копію індивідуальної ліцензії Національного банку на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном), яка засвідчується:
підписом керівника (заступника керівника) та відбитком печатки - для резидентів-позичальників - юридичних осіб або фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (за наявності печатки);
підписом - для резидентів-позичальників - фізичних осіб.
Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком. Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління). Резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту.
Судом встановлено, що контролюючим органом скеровано до Національного банку України письмовий запит (лист від 21.03.2019 вих. №51741/10/26-15-14-06-04-31) щодо надання інформації та копій документів по взаємовідносинах ПрАТ «Енергополь-Україна» з компанією «PBG SA».
Листом від 18.04.2019 № 250006/21278 Національний банк України повідомив про не здійснення реєстрації кредитного договору, укладеного ПрАТ «Енергополь-Україна» з компанією-нерезидентом «PBG SA» (т. 1, а.с. 169).
Отже, Національним банком України підтверджено відсутність обставин реєстрації кредитного договору, укладеного ПрАТ «Енергополь-Україна» з компанією-нерезидентом «PBG SA».
Разом з цим доказів зворотного матеріали справи не містять, пояснень стосовно відсутності реєстрації кредитного договору, укладеного ПрАТ «Енергополь-Україна» з компанією-нерезидентом «PBG SA» у Національному банку України та й відповідно отримання свідоцтва, позивачем до суду не надано. Висновки акта перевірки, з урахуванням листа, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, у наведеній частині товариство жодним чином не спростовує.
Одночасно з приводу тверджень позивача, які викладені в додаткових поясненнях по суті позовних вимог в частині того, що відсутність первинних документів по взаємовідносинах підприємства з компанією-нерезидентом «PBG SA» контролюючий орган знав ще у 2016 році, однак вирішив зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування за такою заборгованістю лише у 2019 році, що свідчить про суперечливість поведінки відповідача, суд звертає увагу на таке.
Згідно акта перевірки від 17.02.2016 № 41/26-15-13-01-01/20022334 (т. 5, а.с. 174-225) «…ПрАТ ««Енергополь-Україна» надано до перевірки додаткову угоду до договору про переведення боргу від 19.06.2009, яка укладена у м. Києві 30.06.2010, а саме: «Юридична особа за законодавством України: акціонерне товариство закритого типу «Енергополь-Україна» (ЄДРПОУ 2002234), надалі за текстом - «Новий боржник», з однієї сторони та юридична особа за законодавством республіки Польща: акціонерне товариство «ПБГ» (код 631048917), надалі за текстом «кредитор», з другої сторони, вирішили внести зміни до договору про переведення боргу від 19.06.2009 в наступні пункти договору та викласти в новій редакції: «В порядку та на умовах визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (грошове зобов'язання) у розмірі злоті (дев'ятнадцять мільйонів двісті тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять) за договором позики від 19 червня 2009р., укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору позик і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором. Відсоткова ставка з 01 грудня 2010р. згідно умови договору 7% річних.». «Не пізніше 31 грудня 2015р. Новий боржник сплачує кредитору борг (грошове зобов'язання) за основним договором 19 231 920 (дев'ятнадцять мільйонів двісті тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять) злотих шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора зазначений у цьому договорі».
Також у вказаному акті відображено: «Відповідно до додаткової угоди до договору про переведення боргу від 19.06.2009, «Первісного боржника» неможливо ідентифікувати внаслідок відсутності реквізитів третьої особи «Первісний боржник», яким також не підписано угоду» (т. 5, а.с. 188)».
Під час перевірки, за результатами якої було складено згаданий вище акт, контролюючий орган, серед іншого, сформував висновки про заниження позивачем показників у рядку 03 Декларації «Інші доходи» на загальну суму 11 860 926 грн.
Суд проаналізувавши викладене наголошує, що перевірка, яка мала місце у 2016 році та обізнаність відповідача про відсутність первинних документів по нерезиденту «PBG SA» жодним чином не впливає на вирішення спору по суті та не може свідчити про відсутність порушень, встановлених відповідачем при здійсненні перевірки, за результатами якої винесено спірні рішення, які є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи.
Отже, висновки, що викладені в акті перевірки в частині компанії-нерезидента «PBG SA», на переконання суду, не спростовані позивачем.
Разом з цим зі змісту акта перевірки також прослідковується, що контролюючим органом сформовано висновки про порушення позивачем податкового законодавства при відображенні в бухгалтерському обліку заборгованості в іноземній валюті перед нерезидентом - компанією «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.».
На сторінках 16 - 20 акта перевірки зафіксовано, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» у ПрАТ «Енергополь-Україна» обліковувалася кредиторська заборгованість перед нерезидентом - компанією «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), що має у статутному капіталі Акціонерного товариства внесок у розмірі 49%. Загальний розмір такої кредиторської заборгованості станом на 01.01.2016 становив 151 204 202,10 грн., що виникла на підставі укладених між названими сторонами договорами позики від 10.08.2009 №1/U і від 01.12.2009 №2/U. Строк погашення по таких договорах позики, з урахуванням змісту укладених між цими ж сторонами додаткових угод, - пролонгований до 30.03.2019.
Станом на 30.09.2018 відповідно до даних бухгалтерського обліку ПрАТ «Енергополь-Україна» у нього, як позичальника, наявна заборгованість за договором позивача від 10.08.2009 №1/U: за основною сумою позики - 141 491 310 грн. (що еквівалентно 5 000 000 дол. США), по нарахованих відсотках за користування позикою - 116 527 124,04 грн. (що еквівалентно 4 117 819,11 дол. США).
Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2018 ПрАТ «Енергополь-Україна» у нього, як позичальника, наявна заборгованість за договором позивача від 01.12.2009 №2/U: за основною сумою позики - 36 787 740,60 грн. (що еквівалентно 1 300 000 дол. США), по нарахованих відсотках за користування позикою - 27 421 672,68 грн. (що еквівалентно 969 023,21 дол. США).
При цьому, за перевіряємий період ПрАТ «Енергополь-Україна» не отримувало від «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» інших грошових позик за вказаними договорами позик, не перераховувало кошти кредитору, а також не сплачувало відсотки за користування кредитними коштами.
За наслідками аналізу даних рахунків бухгалтерського обліку перевіряючі з'ясували, що ПрАТ «Енергополь-Україна» відображало у бухгалтерському обліку за 2016, 2017 роки і 9 місяців 2018 року курсові різниці, нараховані на суми заборгованості перед «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.», шляхом віднесення таких до складу доходів і витрат.
Посилаючись на положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 9 П(с)БО 21, пункту 4 П(с)БО 23, а також аналізуючи визначення терміну «господарська одиниця», і «асоційоване підприємство» в акті перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що курсові різниці, які виникли у ПрАТ «Енергополь-Україна» щодо зобов'язань перед «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» є такими, що виникли за розрахунками з господарською одиницею за межами України, погашення яких не планується і не є ймовірними в найближчій перспективі, мали бути відображені позивачем у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.
На переконання відповідача, ПрАТ «Енергополь-Україна» було завищено склад інших доходів на суму позитивного значення курсових різниць (нарахованих на боргові зобов'язання по отриманим позикам, що не виплачувались), в результаті чого завищено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, та як наслідок - завищено фінансовий результат за перевіряємий період на загальну суму 64 323 439 грн.
Надаючи оцінку окресленому, суд зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - П(С)БО 21).
За визначеннями, наведеними у пункті 4 П(С)БО 21, господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України; курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Між тим положеннями частини 1 - 4 статті 126 Господарського кодексу України (далі - ГК України, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.
Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.
Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.
Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.
Отже, у визначенні, наведеному у ГК України, під асоційованим підприємством також розуміється підприємство, яке перебуває в умовах певної залежності (економічної та/або організаційної) від іншого підприємства.
Згідно з пунктом 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Національного положення (стандарту) 21.
Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.
Пунктом 9 П(С)БО 21 передбачено, що курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов'язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303 (далі - П(С)БО 23), визначено методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 23 терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення, зокрема: асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
У пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 (далі - П(С)БО 12) наведено значення термінів, вказаних в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Так, суттєвим впливом є повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:
1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;
2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;
3) участь у прийнятті рішень;
4) взаємообмін управлінським персоналом;
5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.
Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що господарською одиницею за межами України (в частині асоційованого підприємства) може вважатися виключно підприємство, що створене за рахунок інвестицій українського платника та фактично контролюється і є залежним від такого платника (наявний факт суттєвого впливу), а не навпаки.
Натомість, наявність у юридичної особи-резидента України пов'язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 19 березня 2021 року у справі № 640/3467/19, від 31 травня 2021 року у справі № 540/356/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 826/17777/18, від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19.
Другий обов'язковий критерій для застосування пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» при відображенні курсових різниць, на що, зокрема, посилається контролюючий орган в касаційній скарзі, це впевненість, що погашення такого зобов'язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.
Водночас ні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», ні жоден інший нормативний акт не містить деталізації формулювання «найближча перспектива», тобто під цим терміном не мається на увазі певний конкретний період часу.
В постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19 Верховний Суд зазначив, що поняття найближчої перспективи не закріплено в законодавстві, а тому, з урахування презумпції правомірності рішень платника податку, питання про те, який проміжок часу для платника є найближчою перспективою вирішується безпосередньо платником на власний розсуд.
У розглядуваній ситуації саме позивач є залежним підприємством від свого кредитора. Крім того, такі відносини залежності не охоплюються визначенням, наведеним у пунктах 4, 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», оскільки в цій нормі йдеться саме про господарську одиницю платника, в якого виникне обов'язок капіталізувати курсові різниці в порядку пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
При цьому, суд наголошує, що відповідач не надав жодних відомостей про те, що позивач здійснював інвестиції в кредитора та/або має на нього суттєвий вплив. Під час судового розгляду справи контролюючим органом жодні документальні докази щодо наведених обставин суду не надано та, відповідно, наявність у нерезидента-позикодавця («WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.») статусу асоційованих підприємств саме у відношенні до позивача не доведено.
Варто звернути увагу, що наявність у позивача заборгованості за договорами позики перед компанією - нерезидентом «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), яка має 49 % участі у статутному капіталі товариства, не може бути розцінене як здійснення суттєвого впливу на останнє у розумінні приписів пункту 3 П(С)БО 12, пункту 4 П(С)БО 23.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2024 року у справі № 812/399/18.
Беручи до уваги викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що контролюючим органом не доведено порушення товариством положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 9 П(с)БО 21, пункту 4 П(с)БО 23 щодо зобов'язань перед «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.».
Також при вирішенні спору по суті з приводу посилання відповідача на наявність матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32019100000000540 від 06.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ПАТ «Енергополь-Україна»), стосовно чого звернуто увагу Верховним Судом у своїй постанові від 27 липня 2023 року по справі № 640/14005/19, суд звертає увагу на таке.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 витребувано докази у справі від Офісу Генерального прокурора та відповідача.
30.04.2024 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024 від Офісу Генерального прокурора надійшли витребувані судом докази.
Дослідивши надані на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024 Офісом Генерального прокурора докази у справі, суду стало відомо, що кримінальне провадження №32019100000000540 закрито постановою слідчого від 13.07.2021.
У зв'язку з наведеним, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 витребувано докази у справі від Офісу Генерального прокурора, зокрема копію постанови слідчого від 13.07.2021 про закриття кримінального провадження №32019100000000540, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 06.08.2019.
Крім цього повторно витребувано від відповідача: (1) письмові пояснення чи враховано під час перевірки позивача інформацію про наявність кримінального провадження №32019100000000540 від 06.08.2019, і якщо так, то яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, і які саме матеріали кримінального провадження вплинули на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; (2) письмові пояснення про те, коли саме, на підставі чого відповідач дізнався про наявність кримінального провадження №32019100000000540 від 06.08.2019, яке було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань після складання акту перевірки (11.04.2019), про що на стадії розгляду справи в Шостому апеляційному адміністративному суді 09.06.2021 відповідачем подано клопотання про витребування судом інформації по кримінальному провадженню від 06.08.2019 №32019100000000540; (3) копію листа ГУ ДФС у м. Києві, доданого до клопотання відповідача від 09.06.2021 про витребування судом інформації по кримінальному провадженню від 06.08.2019 №32019100000000540, із зазначенням дати реєстрації та вихідного номеру документу.
25.07.2024 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано лист Офісу Генерального прокурора від 24.07.2024 № 08/4-1280вих-24, яким скеровано до суду постанову від 13.07.2021 про закриття кримінального провадження № 32019100000000540 (т. 5, а.с. 85-89).
У згаданій постанові зазначено: «Проведеним досудовим розслідуванням не встановлено та не здобуто будь-яких доказів, які б свідчити про наявність в діях службових осіб ПрАТ «Енергополь Україна», а також суспільно небезпечних наслідків спричинених діями службових осіб ПрАТ «Енергополь Україна», у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів.».
Також у судовому засіданні 25.07.2024 представник відповідача подав, а суд долучив додаткові пояснення (т. 5, а.с. 80-84).
У вказаних додаткових поясненнях представник контролюючого органу повідомив, що про наявність кримінального провадження № 32019100000000540 ГУ ДФС у м. Києві дізналося з листа Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві від 12.08.2019 № 4068/26-15-23-0219 (т. 5, а.с. 84).
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР по вищевказаному кримінальному провадженню був акт документальної планової перевірки ПрАТ «Енергополь-Україна» за № 227/26-15-14-05/20022334 від 11.04.2019, складений контролюючим органом.
Разом з цим у згаданих додаткових поясненнях представник відповідача зауважив, що кримінальне провадження № 32019100000000540 не було враховано під час перевірки, за результатами якої складено акт перевірки та на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки кримінальне провадження відкрите вже після проведення перевірки (т. 1, а.с. 81).
Таким чином, суд зазначає, що згідно наданих пояснень представника відповідача, кримінальне провадження № 32019100000000540 жодним чином не вплинуло на прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень.
До того ж, як вже було вказано судом вище кримінальне провадження № 32019100000000540 постановою від 13.07.2021 про закриття кримінального провадження № 32019100000000540 закрито.
Резюмуючи викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про підтвердження порушення позивачем податкового законодавства в частині, що стосується взаємовідносин з компанією - нерезидентом - «PBG SA».
Натомість, встановлене, на думку відповідача, порушення ПрАТ «Енергополь-Україна» податкового законодавства у взаємовідносинах з компанією - нерезидентом «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» під час розгляду справи, контролюючим органом не підтверджено, а судом не встановлено.
Разом з цим з метою перевірки сум, які визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями, з урахуванням тверджень представника позивача про розбіжності у визначенні грошових зобов'язань, судом витребувано від відповідача розрахунок донарахованих сум по акту перевірки. При вирішенні спору по суті, суд враховує наданий контролюючим органом розрахунок та приходить до наступних висновків (т. 5, а.с. 171).
З наданого розрахунку прослідковується, що по взаємовідносинах позивача з компанією - нерезидентом - «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» (другий епізод) було: (1) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2016 рік на суму 64 361 846,00 грн; (2) за 2017 рік - 19 351 288 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 80 235 грн, застосовано штраф в сумі 20 059 (період 2017 рік); (3) за 9 місяців 2019 року - занижено податок на прибуток на 2 630 726 грн., штрафні санкції - 657 681 грн; по взаємовідносинах з компанією - нерезидентом - «PBG SA» (перший епізод) (1) сума заниженого грошового зобов'язання - 15 019 250 грн. (з них за основним платежем - 12 015 400 грн., штрафні санкції - 3 003 850 грн.), (2) сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 146 668 785 грн.
Приймаючи до уваги те, що спірні рішення, винесені відповідачем, включають два епізоди, один з яких під час вирішення спору по суті не підтвердився (стосовно «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.»), необхідним для правильного вирішення спору по суті є виокремлення податкових зобов'язань, які були донараховані контролюючим органом по розміру зменшеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування взаємовідносинах з товариством «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.».
Отже, перевіряючи наданий контролюючим органом розрахунок, суд зауважує про таке.
2016 рік.
Загальна сума від'ємного значення об'єкта оподаткування - 211 030 631.
Сума завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» - 64 361 846.
Сума завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинах «PBG SA» - 146 668 785.
В ході розгляду справи підтверджено завищення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинах «PBG SA» на суму 146 668 785.
Не підтверджено завищення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» на суму 64 361 846.
Таким чином сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2016 рік, враховуючи встановлені судом обставини має становити - 211 030 631 (визначена платником податків) - 146 668 785 (сума правомірного зменшеного контролюючим органом) = 64 361 846.
Згідно з підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Отже, сума від'ємного значення минулих податкових (звітних) років переноситься до наступного податкового (звітного) року, у разі його наявності.
2017 рік
Загальна сума від'ємного значення об'єкта оподаткування - 230 381 919 (з урахуванням від'ємного значення за 2016 рік).
Продовжуючи розрахунок від'ємного значення, зважаючи на встановлені обставини, суд зазначає, що його розмір має становити: 230 381 919 (включає в себе від'ємне значення за 2016 рік) - 146 668 785 (сума правомірного зменшеного контролюючим органом за 2016 рік) = 83 713 134.
Отже, сума від'ємного значення за 2017 рік (з урахуванням встановлених порушень та порушень, що не були підтверджені), яка підлягає перенесенню у 2018 рік становить - 83 713 134.
2018 рік
Загальна сума від'ємного значення об'єкта оподаткування - 214 773 890 (з урахуванням від'ємного значення за 2017 рік).
Звідси розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування, який зменшено відповідачем безпідставно обраховується наступним чином:
214 773 890 (загальна сума) - 146 668 785 (підтверджена сума завищення від'ємного значення («PBG SA») (2016 рік)) = 68 105 105.
Резюмуючи викладене, суд враховуючи наданий відповідачем розрахунок та здійснивши математичний розрахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування, виокремивши перший епізод (порушення щодо якого підтверджено в ході розгляду даної адміністративної справи), дійшов висновку, що контролюючим органом протиправно зменшене суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» на загальну суму 68 105 105 грн.
Разом з цим в цій частині слід звернути особливу увагу на те, що позивач у позовній заяві (т. 1, а.с. 6) зазначає, що частково, а саме в сумі 8 480 249,00 грн оскаржує податкове повідомлення-рішення № 05942615140105 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 214 773 890 грн, з огляду на те, що заборгованість перед нерезидентом «PBG SA» була самостійно списана підприємством як безнадійна в 4 кварталі 2018 у розмірі 206 293 641 грн.
Також у додаткових поясненнях, поданих позивачем через підсистему «Електронний суд» останній зазначає, що він хоча і рахує податкове повідомлення-рішення № 05942615140105 повністю протиправним, з огляду на підстави його прийняття, проте оскаржує його лише в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249 грн, тобто на ту суму, на яку розмір визначеного відповідачем у такому рішенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток перевищує розмір зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що відбулося внаслідок самостійного списання заборгованості підприємством у розмірі 206 293 641 грн.
Надалі, позивач висловлює позицію, що саме часткове оскарження податкового повідомлення-рішення № 05942615140105, на його переконання, має забезпечити відновлення його порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Проте одночасно, посилаючись на положення частини 2 статті 9 КАС України, просить суд вийти за межі позовних вимог шляхом скасування податкового повідомлення-рішення № 05942615140105 повністю, у разі якщо, суд дійде до висновку, що такий спосіб відновлення порушеного права підприємства є ефективним (т. 5, а.с. 37-45).
Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд зауважує, що однією з підстав направлення даної адміністративної справи Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції було ігнорування судами першої та другої інстанцій тих обставин, що позивач визнає в частині нараховані контролюючим органом суми та не заперечує проти них, та ігнорування вимоги, що стосувалася лише частини зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249 грн.
В контексті викладеного, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що в декларації з податку на прибуток за 2018 рік позивач відобразив списання безнадійної заборгованості перед «PBG SA». Декларація з податку на прибуток за 2018 рік подана товариством контролюючому органу 27.02.2019, що підтверджується квитанцією № 2 від 27.02.2019, реєстраційний номер: 9310946586 (т. 1, а.с. 203).
Також згідно звіту про фінансові результати підприємства (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, кредиторська заборгованість перед «PBG SA» у сумі 206 293 641 грн, у т.ч. сума основного боргу - 148 935 219,44 грн., нараховані відсотки - 57 358 421,84 грн, була врахована у складі інших операційних доходів (р. 2120), задекларована сума яких складає 201 158 000 грн. та до складу інших доходів (р. 2240), задекларована сума яких складає 83 105 000,00 грн (т. 1, а.с. 206-207).
Окреслений звіт прийнятий контролюючим органом 27.09.2019, що підтверджується квитанцією № 2 від 27.02.2019, реєстраційний номер: 9004323220 (т. 1, а.с. 208).
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому частиною 3 статті 9 КАС України регламентовано, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Аналіз наведених норм процесуального закону дає суду підстави дійти до висновку, що виходячи з принципів змагальності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Вказаний принцип, як вже було вказано вище, знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України.
Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Суд зауважує, що Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.
Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.
Суд, досліджуючи матеріали справи, звертає увагу, що позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, та у своїй скарзі до ДПС України від 23.05.2019 вих. № 128 зауважив про таке:
«…фактично суми списаної заборгованості та відсотків на початок періоду перевірки разом з курсовими різницями за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, які відображені в обліку товариства, співпадають з сумами, визначеними контролюючим органом в акті перевірки, тобто не є спірними. Розбіжності виникли лише в періоді списання заборгованості на фінансовий результат товариства. Тобто зважаючи, що товариство було списано заборгованість у 4 кварталі 2018 року (не в період перевірки), товариство не може оскаржувати таке списання, яке контролюючий орган провів раніше строку, який товариство вважає коректним. У такому випадку товариство відкорегує фінансовий результат (доходи та витрати від курсової різниці) за 4 квартал 2018 року шляхом подачі уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2018 рік.
Після списання заборгованості та відсотків перед «PBG SA» на початок періоду перевірки разом з курсовими різницями за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, фінансовий результат до оподаткування товариством збільшується на 206 293 641 грн. А отже від'ємне значення задеклароване товариством на 30.09.2018 у розмірі 214 773 890 гривень зменшується на цю ж суму, але залишається від'ємним та становить 8 480 249 гривень.».
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.
Враховуючи вище викладене у своїй сукупності, у тому числі підстави позову та предмет позову, що самостійно визначені позивачем у позовній заяві, суд не вбачає підстав для застосування при вирішенні даного спору по суті положень частини 2 статті 9 КАС України та, як наслідок виходу за межі позовних вимог.
Резюмуючи викладене, не зважаючи на проведений судом розрахунок суми від'ємного значення, яка безпідставно зменшена контролюючим органом, з огляду на часткове оскарження позивачем спірного рішення 1, та акцентування на цьому своє уваги Верховним Судом при направленні даної адміністративної справи на новий розгляд, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2019 № 05942615140105 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249,00 грн.
Що стосується спірного рішення 2 (податок на прибуток), то виходячи із наданого розрахунку відповідачем, та як вже було вказано вище, щодо обліку заборгованості перед PBG SA - сума заниженого грошового зобов'язання - 15 019 250 грн. (з них за основним платежем - 12 015 400 грн., штрафні санкції - 3 003 850 грн.).
Натомість по епізодам порушень щодо обліку заборгованості перед «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» - сума заниженого грошового зобов'язання - 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., штрафні санкції - 677 740 грн.
Приймаючи до уваги те, що порушення щодо обліку заборгованості перед «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» під час вирішення спору по суті не підтверджено, суд вважає наявними правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05952615140105 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., за штрафними санкціями - 677 740 грн.).
В іншій частині окреслене рішення суд вважає правомірним.
Між тим, додатково суд наголошує, що наданий позивачем розрахунок зазначеного не спростовує.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Інші доводи та заперечення не спростовують вище встановленого судом.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 19 210, 00 грн.
Сума заявлених позовних вимог майнового характеру складає 26 888 199 грн. (18407950+8480249).
Разом з цим, сума задоволених майнових вимог складає 11 868 949 грн. (8480249+3388700).
Відтак, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача обчислюється наступним чином: 11868949 х 19210 / 26888199 = 8479,65 грн.
Одночасно слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що б підтверджували обставини відшкодування товариству судового збору за результатами ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 у даній справі.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05942615140105 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2018 року на 8 480 249,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №05952615140105 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., за штрафними санкціями - 677 740 грн.).
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (місцезнаходження: 04202, м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1, ідентифікаційний код: 20022334) судовий збір у сумі 8 479 (вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень) 65 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.