ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження в частині
"26" листопада 2025 р. Справа № 300/5397/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тимощука О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пшика В.Р.,
представника позивача - Жиляка М.Д.,
представника відповідача - Шелегона Б.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,
На розгляді в Івано-Франківському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог підлягає закриттю з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифіковану відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії», заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
У цій справі позивач серед іншого, просить: визнати право ОСОБА_1 на звільнення із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року.
Нормами статті 15 Цивільного кодексу України (надалі, також - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про визнання права ОСОБА_1 на звільнення із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року, не є публічно-правовою, а має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.
При цьому, відповідно до положень статті 239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір належить до юрисдикції загального місцевого суду та підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статями 238, 241, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі №300/5397/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання права ОСОБА_1 на звільнення із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї позовної вимоги віднесено до юрисдикції загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 01.12.2025