01 грудня 2025 року Справа № 280/9814/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - Катриченка Дмитра Васильовича ( АДРЕСА_2 ), до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів,
07.11.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - Катриченка Дмитра Васильовича, до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача від 12.08.2025 №1114-АГ «Про результати проведення службового розслідування» відносно позивача;
визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника 8 відповідача від 10.09.2025 № 539-ОС «Про позбавлення премії» відносно позивача.
Крім того, просить:
задовольнити клопотання про поновлення строку та визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду із позовною заявою поважними, поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до відповідача про визнання протиправними та скасування висновку та наказу;
задовольнити клопотання позивача про витребування доказів та витребувати від відповідача належним чином завірені копії документів та інформацію:
копії діючих на момент виникнення спірних правовідносин посадових інструкцій позивача, підпорядкованого довірителю особового складу, який задіяний у перевірці підстав для нарахування додаткової винагороди, яка виплачується на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та копію наказу про затвердження таких посадових інструкцій, які були чинні станом на 01.01.2025 по 31.03.2025 включно;
копію діючого на момент виникнення спірних правовідносин положення про відділ організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу та копію наказу, яким таке положення затверджено, яке діяло у період з 01.01.2025 по 31.03.2025 включно;
копію діючого у період з 01.01.2025 по 31.03.2025 включно положення про штаб НОМЕР_1 прикордонного загону;
копію наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, яким затверджено Адміністративний регламент: «Організація виплат додаткової винагороди» із усіма змінами; Копію Адміністративного регламенту: «Організація виплат додаткової винагороди» із усіма змінами;
відомості про доведення під підпис до довірителя наказу від 12.08.2025 № 1114-АГ «Про результати проведення службового розслідування»;
відомості про доведення під підпис до довірителя наказу від 10.09.2025 №539- ОС «Про позбавлення премії»;
відомості про ознайомлення під підпис довірителя із висновком службового розслідування та всіма документами, які містяться у ньому;
відомості про відрив від служби довірителя, складу групи, яка була призначена для проведення службового розслідування, та підпорядкованого довірителю особового складу, який задіяний у процедурі визначення підстав для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, у період з лютого 2025 року до моменту доведення довірителю наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;
копію рапорту безпосереднього начальника довірителя про позбавлення довірителя премії на підставі фактів встановлених у службовому розслідуванні, яке було призначене наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21.05.2025 №685-АГ «Про призначення службового розслідування»;
витяги з рапортів начальника відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, в яких відображено безпідставні відомості про таку виплату за лютий-березень 2025 року, із усіма резолюціями до таких рапортів;
витяги з журналу бойових дій із відображення відомостей про участь у бойових діях та інших заходах із національної безпеки і оборони відносно військовослужбовців, яким виплачено безпідставно додаткову винагороду у підвищеному до 100000,00 грн. розмірі у період лютий-березень 2025 року, що стало підставою для проведення службового розслідування, яке було призначене наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21.05.2025 №685- АГ «Про призначення службового розслідування»;
витяги з бойових розпоряджень (бойових наказів), які вивчалися складом комісії з проведення службового розслідування, на підставі яких здійснено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону за лютий-березень 2025 року;
інформацію та копії документів про звернення позивача до керівництва НОМЕР_1 прикордонного загону із рапортами з питань покладених на відділ завдань з перевірки підстав для виплати персоналу загону додаткової винагороди, якщо так, то надати копії таких рапортів (службових записок, доповідей)?;
які завдання визначалися та роз'яснення надавалися у період до лютого 2025 року керівництвом НОМЕР_1 прикордонного загону начальникам підпорядкованих НОМЕР_1 прикордонному загону підрозділів, особовий склад яких приймає участь у бойових діях та заходах із національної безпеки і оборони у зв'язку із військовим вторгненням російської федерації в Україну, у тому числі відділу прикордонної служби (тип С), в частині порядку заповнення службової документації визначеної положеннями наказу МВС України від 01.09.2023 № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»» у якості підстави для виплати додаткової винагороди у підвищеному до 100000,00 грн. розмірі? Надати копії таких розпоряджень, телеграм та інших документів;
інформацію про доведення Адміністративного регламенту: «Організація виплат додаткової винагороди» із усіма змінами до персоналу НОМЕР_1 прикордонного загону, зокрема до начальника відділу прикордонної служби (тип С) та його заступників, і яким чином?
Ухвалою від 12.11.2025 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Відповідно до ухвали від 12.11.2025 позивачу необхідно було у встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду: заяву із зазначенням у ній причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений разом із відповідними доказами.
Копію ухвали від 12.11.2025 було доставлено до електронного кабінету представника позивача 12.11.2025 о 17:10.
13.11.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій представник зазначає, що позовна заява обґрунтована тим, що до посадових обов'язків позивача не входить перевірка підстав для виплати підпорядкованим відповідачу військовослужбовцям додаткової винагороди, яка встановлена вимогами від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також тим, що до складу комісії із проведення службового розслідування відносно позивача включено підпорядкованого безпосередньо йому військовослужбовця, який займає посаду заступника начальника відділу. Представник позивача двічі звертався до відповідача з заявами про надання копій документів та інформації, які, на думку представника, необхідні для спростування наявності обов'язку у позивача в частині перевірки підстав для виплати додаткової винагороди. Також посилається на отримання 02.10.2025 від Галузевого Державного архіву Державної прикордонної служби України Інструкції з організаційно-штатної роботи в Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.06.2009 № 456. Вважає, що позивач та його представник вчиняли активні дії із отримання всієї необхідної інформації та документів, розпорядником та володільцем яких є відповідач та інші органи в системі Держприкордонслужби України, без яких фактично не можливо встановити обсяг прав та обов'язків позивача та відповідача, у тому числі підпорядкованого відповідачу особового складу залученого до проведення службового розслідування, із порушеного питання та предмету спору.
За приписами ч.ч. 1, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту позову та доданого до нього рапорту позивача від 12.09.2025 №04.3/23318/25-Вн вбачається, що з наказом відповідача від 12.08.2025 №1114-АГ «Про результати проведення службового розслідування» позивач ознайомився 07.09.2025, а з наказом від 10.09.2025 № 539-ОС «Про позбавлення премії» позивач ознайомився 12.09.2025.
Проте даний позов подано до суду засобами системи «Електронний суд» лише 07.11.2025, тобто через два місяці після ознайомлення з оскаржуваними наказами.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом представник позивача посилається на впровадження в України воєнного стану, проте не зазначає, будь-яких фактичних обставин, які перешкоджали позивачу у своєчасному зверненні до суду з цим позовом через запровадження в Україні військового стану.
Також необґрунтованим є посилання на обмежений доступ позивача до правової допомоги, оскільки вже станом на 10.09.2025 позивач мав представника (додана до позову довіреність датована 10.09.2025).
Позов та додані до нього документи не містять будь-якої інформації про наявність у позивача перешкод у своєчасному зверненні до суду з цим позовом. Посилання представника на його звернення до відповідача із запитами щодо надання додаткових документів, не спростовує факт обізнаності позивача зі змістом оскаржуваних наказів станом на 07.09.2025 та на 12.09.2025 відповідно.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01 червня 2022 року у справі №640/4086/20, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У справі «Каменівська проти України» (заява № 18941/04, Рішення від 30 серпня 2006 року) Європейський суд з прав людини вказав, що право на звернення до суду може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Також суддя наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише поважні причини - обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Посилання представника позивача не необхідність одержання від відповідача та інших органів додаткової інформації перед зверненням до суду з цим позовом суддя не приймає як поважну причину пропуску строку звернення до суду, оскільки нормами процесуального законодавства позивачу надане право ініціювати витребування від відповідних суб'єктів необхідних документів та інформації, у разі їх відсутності у позивача.
Суддя зазначає, що до позову не додано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Суддя зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічне правозастосування наведене у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 по справі №240/27663/23.
Позивач не наводить жодних доводів, що саме перешкоджало йому подати позов до суду у визначений чинним законодавством строк. Отже, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачкою не надано.
Суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Зі змісту наведених правових норм також убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі “Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», (“Perez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року “Осман проти Сполученого Королівства», (“Osman v. the United Kingdom»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року “Круз проти Польщі», (“Kreuz v. Poland»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі “Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Згідно ч. 1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позовну заяву подано з порушенням установленого законом строку для звернення до адміністративного суду, матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд висновує, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 246 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - Катриченка Дмитра Васильовича ( АДРЕСА_2 ), до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Суддя Р.В. Кисіль