про залишення позовної заяви без розгляду
01 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8763/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
30 жовтня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37508470), яким просить суд: “ 1. Прийняти дану позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 02.10.2025 №3-дв “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани» та відкрити провадження у справі; 2. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження; 3. Позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 02.10.2025 №3-дв “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани» задовольнити; 4. За результатами розгляду справи ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 02.10.2025 №3-дв “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани»; 5. Стягнути з відповідача (Державна міграційна служба України, місцезнаходження: 01001, вул. Володимирська, буд. 9 м. Київ код ЄДРПОУ: 37508470) на користь позивача ( ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання цього позову.».
04 листопада 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Позовну заяву у відповідності до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року після відкриття провадження у справі залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України. Для усунення виявлених після відкриття провадження недоліків адміністративного позову позивачу необхідно було подати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
28 листопада 2025 року позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої зазначив, що в період з 07 жовтня 2025 року по 11 жовтня 2025 року, з 12 жовтня 2025 року по 16 жовтня 2025 року, з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року та з 01 листопада 2025 року по 07 листопада 2025 року, а також з 08 листопада 2025 року по 11 листопада 2025 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, що перешкоджало позивачеві вчасно звернутися із даним позовом до суду. Окрім того вказав, що копію оскаржуваного наказу отримав 30 жовтня 2025 року.
Згідно із статтею 19 частиною 1 пунктом 2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 17 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 122 частинами 1, 2, 5 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Разом з тим відповідно до статті 78 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.
Аналіз статті 78 Закону України "Про державну службу" свідчить про те, що встановлений нею десятиденний строк для оскарження рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення стосується саме оскарження такого рішення будь-якого органу державної влади, в разі якщо це передбачено.
Отже, подання скарги на рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення відбувається виключно в порядку, визначеному КАС України. Тому під час реалізації цього права державним службовцям необхідно виходити із загальних вимог КАС України, з урахуванням строку оскарження такого рішення, що визначений безпосередньо у статті 78 частині 2 Закону України "Про державну службу", а саме протягом 10 днів після одержання копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 02 вересня 2025 року у справі № 120/11416/23
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ДМС від 02 жовтня 2025 року № 3-дв “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
З оскаржуваним наказом ДМС позивач ознайомився 06 жовтня 2025 року, що підтверджується аркушем ознайомлення та листом ГУ ДМС у Закарпатській області № 2101.11/16294-25 від 06 жовтня 2025 року (а.с. 61).
Відтак, кінцевим строком звернення з даними позовними вимогами є 16 жовтня 2025 року.
Не погоджуючись із вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його до суду 30 жовтня 2025 року (через 24 календарних днів після ознайомлення з наказом ДМС від 02 жовтня 2025 року № 3-дв), тобто з порушенням встановленого законом десятиденного строку на оскарження.
Водночас, позивач як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом зазначає про перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, що призвело до порушення позивачем десятиденного строку звернення до суду з вказаним позовом.
З наявних в матеріалах справи листів непрацездатності встановлено, що в період з 07 жовтня 2025 року по 11 жовтня 2025 року, з 12 жовтня 2025 року по 16 жовтня 2025 року, з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, з 01 листопада 2025 року по 07 листопада 2025 року, а також з 08 листопада 2025 року по 11 листопада 2025 року перебував у стані тимчасової непрацездатності.
При цьому, суд зауважує, що позивач не перебував на лікуванні безперервно та не був позбавлений можливості скористатися правом звернення до суду.
Разом з тим, у період з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року позивач перебував тимчасово непрацездатним, при цьому з даним позовом позивач звернувся до суду 30 жовтня 2025 року, тобто у період перебування у тимчасовій непрацездатності.
А тому перебування позивача у тимчасовій непрацездатності в період з 07 жовтня 2025 року по 11 жовтня 2025 року, з 12 жовтня 2025 року по 16 жовтня 2025 року, з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року жодним чином не підтверджує поважність пропуску строку звернення до суду щодо оскарження наказу накладення дисциплінарного стягнення після 16 жовтня 2025 року.
Також, суд, критично ставиться до твердження позивача, що копію оскаржуваного наказу отримав 30 жовтня 2025 року, оскільки судом було встановлено, що відповідно до аркуша ознайомлення 06 жовтня 2025 року позивач отримав копію оскаржуваного наказу (а.с. 61).
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Приписами статті 240 частини 1 пункту 7 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до положень статті 171 частини 15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Проаналізувавши подані позивачем матеріали, суд приходить до висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
На підставі вищенаведеного, суд вважає відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов'язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 122, 123, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко