19 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/8720/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Біров Н.Е.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" - представник - не з'явився;
відповідач - Закарпатська митниця- представник - Сливка Діана Михайлівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
30 грудня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" (90401, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, будинок 34, код ЄДРПОУ 41083774) в особі представника Майора Івана Васильовича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. І.Франка, 1б/6) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43985560), в якому просить суд: "1. Відкрити загальне позовне провадження; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Закарпатської митниці №UA3050002024278 від 20.11.2024р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн. в тому числі +142714,68 грн. за податковим зобов'язанням та 35678,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Закарпатської митниці №UA3050002024279 від 20.11.2024р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн. в тому числі +687492,55 грн. за податковим зобов'язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). 4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Закарпатської митниці №UA3050002024117 від 22.07.2024р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн. в тому числі +26080,83 грн. за податковим зобов'язанням та 6520,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). 5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (8000, Закарпатська обл., місто Ужгород(з), вул. Собранецька, будинок 20, код ЄДРПОУ: 43985560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" (90400, Закарпатська обл., місто м. Хуст, вул. Сливова, будинок 34, код ЄДРПОУ 41083774) судові витрати по справі.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року було виправлено описку в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач вказує, що донарахування грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зумовлено не підтвердженням походження товарів з Європейського Союзу за наслідками документальної невиїзної перевірки. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно переглянув та відмовив позивачу у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що ввозилися з території Європейського Союзу та були випущені у вільний обіг на території України за наслідками їх митного оформлення. Зазначає, що ні в іноземних митних органів ні в митних органів України на час митного оформлення товарів, які увозилися на територію України не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товарів. Такі документи в повній мірі відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товари, підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при їх митному оформленні. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували відомості про Європейське походження товарів та встановлювали, що країною походження товарів є країна, яка не входить до числа країн Європейського Союзу.
Відповідач зазначив, що відповідно до статті 33 Протоколу І "Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року та у порядку визначеному наказом Держмитслужби від 13 вересня 2010 року № 1050 було ініційовано проведення перевірки преференційних документів складених експортерами компетентними органами Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки, Республіки Хорватії. З урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Чеської Республіки, Республіки Хорватії, перевіркою встановлено безпідставне застосування ТОВ «Доміон Авто Груп» пільги передбаченою зазначеною Угодою та, відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410» (перелік відповідних МД в розрізі товарів, наведено в додатку 2 та 3 до акта перевірки, які є його невід'ємною частиною). За результатами проведення документальної невиїзної перевірки встановлено, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов'язання на загальну 908633,98 грн, у тому числі: 757194,98 грн ввізного мита, 151439 грн податку на додану вартість. Результати перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, зокрема, № UA3050002024116 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 189298,75 грн, у тому числі +151439,00 грн за податковим зобов'язанням та 37859,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № UA3050002024117 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн, у тому числі +26080,83 грн за податковим зобов'язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № UA3050002024118 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 853816,88 грн, у тому числі +731114,15 грн. за податковим зобов'язанням та 122702,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень- рішень відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення, а саме: № UA3050002024278 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн, у тому числі +142714,68 грн. за податковим зобов'язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № UA3050002024279 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн, у тому числі +687492,55 грн за податковим зобов'язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Представник позивача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Повістку про виклик до суду було надіслано позивачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 22 жовтня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (Т. 4 а.с. 96).
При цьому представником позивача 17 листопада 2025 року подано заяву про відкладення розгяду справи на інший термін у зв'язку із тим, що останній бере участь у судовому засіданні в справі № 308/5052/25 (Т. 4 а.с. 103).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд зауважує, відповідно до протоколу судового засідання від 22 жовтня 2025 року, судове засідання в даній справі було відкладене за клопотанням представника позивача, у зв'язку із перебуванням в судовому засіданні по справі № 907/329/25 в Господарському суді Закарпатської області (Т. 4 а.с.а.с. 89-92)
Таким чином, що судом вже відкладалось судове засідання у даній справі, у зв'язку заявленим клопотанням представника позивача.
Оскільки позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, в матеріалах справи наявна правова позиція учасників справи щодо спірних правовідносин, судом вирішено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, оскільки неявка позивача та його представника не перешкоджає судового розгляду по суті. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву. Також зазначив про наявність висновків щодо застосування спірних норми права, що викладені, зокрема у постановах Верховного Суду, що ухвалювалися у справах № 240/7093/19 від 01 березня 2021 року, №260/2805/20 від 11 квітня 2022 року, № 460/8509/21 від 11 серпня 2022 року, № 260/4347/20 від 26 квітня 2023 року, № 380/2397/22 від 05 червня 2024 року.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Заслухавши наявних представників сторін, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У період з 27 травня 2024 року по 07 червня 2024 року Закарпатською митницею Держмитслужби була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Доміон авто груп" (код за ЄДРПОУ 41083774) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 04 лютого 2019 року по 08 червня 2021 року згідно 59 митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ. За результатами такої перевірки 21 червня 2024 року складено Акт № 0018/24/7.7-19/41083774 "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Доміон авто груп" (код за ЄДРПОУ 41083774) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 04 лютого 2019 року по 08 червня 2021 року згідно 59 митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ " (далі по тексту акт перевірки) (Т. 1 а.с.а.с. 31-57, Т. 1 а.с.а.с. 235-261).
У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Доміон авто груп": 1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-341, та статті 15 пункту 1 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс, деклараціями походження та сертифікатами з перевезення (походження) товару EUR.1 як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу 1 і Доповнення 1 та підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270 частини 1, статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за 59-ти митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ, зазначених в Додатку № 3 до акта перевірки, на загальну суму 757194,98 грн; 2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за 59-ти митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ зазначених в Додатку № 3 до акта перевірки, на загальну суму 151439 грн.
На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № UA3050002024116 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 189298,75 грн, у тому числі +151439,00 грн за податковим зобов'язанням та 37859,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 3(на звороті)-5);
- UA3050002024117 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн, у тому числі +26080,83 грн за податковим зобов'язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 6-8);
- № UA3050002024118 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 853816,88 грн, у тому числі +731114,15 грн. за податковим зобов'язанням та 122702,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 1-3).
Рішенням "про результати розгляду скарги" від 18 листопада 2024 року за № 1/10-06/13/7879 (Т. 2 а.с.а.с. 12-16) Державною митною службою скаргу позивача від 07 серпня 2024 року (отримана ДМС України 19 вересня 2024 року) (Т. 2 а.с.а.с. 8 (на звороті)- 11) задоволено частково, а саме зменшено суду грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22 липня 2024 року № № UA 3050002024116, UA 3050002024118 за МД від 04 лютого 2019 року № UA305140/2019/002359 у зв'язку із порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України. У зв'язку із цим зобов'язано відповідача прийняти нові податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 60 пункту 60.1.3 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Відповідно до статті 60 пункту 60.4 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
З урахуванням зазначеного рішення відповідачем 20 листопада 2024 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № UA3050002024278, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн, у тому числі +142714,68 грн за податковим зобов'язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 20, 21);
- № UA3050002024279, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн. в тому числі +687492,55 грн. за податковим зобов'язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 17 (на звороті)-19).
Листом Закарпатської митниці «Про направлення податкових повідомлень-рішень» №7.7-2/19-02/13/9796 від 20 листопада 2024 року такі податкові повідомлення-рішення були направлені позивачеві, які ним були отримані 29 листопада 2024 року (Т. 2 а.с. 17).
Таким чином беручи до уваги рішення Державної митної служби України "про результати розгляду скарги" від 18 листопада 2024 року за № 1/10-06/13/7879 (Т. 2 а.с.а.с. 12-16) спірними, з точки зору позивача, є податкові повідомлення-рішення: № UA3050002024117 від 22 липня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн, у тому числі +26080,83 грн за податковим зобов'язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 6-8); № UA3050002024278 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн, у тому числі +142714,68 грн за податковим зобов'язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 20, 21); № UA3050002024279 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн. в тому числі +687492,55 грн. за податковим зобов'язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 17 (на звороті)-19).
Відповідно до акту перевірки, така була проведена згідно зі статтею 336 частиною 1 пунктом 7, статтею 345 частиною 3 пунктом 2, статтею 351 частиною 2 пунктом 2 Митного кодексу України.
Статтею 336 частиною 1 пунктом 7 Митного кодексу України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
В силу статті 345 частини 1 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Згідно із статтею 351 частиною 2 пунктом 2 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
У акті перевірки зазначено, що відповідно до наказу Закарпатської митниці від 22 травня 2024 року №193, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митних декларацій типуIM 40 ДЕ від 04 лютого 2019 року № UA305140/2019/001317, від 15 лютого 2019 року № UA305140/2019/002159, 16 лютого 2019 року № UA305140/2019/002169, 18 лютого 2019 року №UA305140/2019/002359, 17 лютого 2019 року №UA305140/2019/002903, 28 лютого 2019 року №UA305140/2019/002948, 15 березня 2019 року №UA305140/2019/003467, 18 березня 2019 року №UA305140/2019/003590, 18 березня 2019 року №UA305140/2019/003596, 25 березня 2019 року № UA305140/2019/003848, 12 квітня 2019 року №UA305140/2019/004461, 17 квітня 2019 року №UA305140/2019/004625, 24 квітня 2019 року №UA305140/2019/004838, 04 червня 2019 року №UA305140/2019/006076, 01 липня 2019 року №UA305140/2019/006856, 05 липня 2019 року №UA305140/2019/006988, 05 липня 2019 року №UA305140/2019/006990, 09 липня 2019 року №UA305140/2019/007115, 24 липня 2019 року №UA305140/2019/007551, 24 липня 2019 року №UA305140/2019/007553, 28 серпня 2019 року №UA305140/2019/008491, 04 вересня березня 2019 року №UA305140/2019/008710, 25 вересня 2019 року №UA305140/2019/009362,25 вересня 2019 року №UA305140/2019/009365, 28 вересня 2019 року №UA305140/2019/009446, 11 жовтня 2019 року № UA305140/2019/009841, 21 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010176, 22 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010199, 29 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010459, 31 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010527, 31 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010528, 08 листопада 2019 року №UA305140/2019/010800, 12 листопада 2019 року № UA305140/2019/010936, 12 листопада 2019 року №UA305140/2019/010941, 21 грудня 2019 року №UA305120/2019/100431, 27 січня 2020 року №UA305120/2020/000460, 30 січня 2020 року №UA305120/2020/000559, 31 січня 2020 року №UA305120/2020/000606, 31 січня 2020 року №UA305120/2020/000612, 03 лютого 2020 року №UA305120/2020/000661, 03 лютого 2020 року №UA305120/2020/000679, 04 лютого 2020 року №UA305120/2020/000697, 07 лютого 2020 року №UA305120/2020/000804, 08 лютого 2020 року № UA305120/2020/000833, 11 лютого 2020 року №UA305120/2020/000914, 06 квітня 2020 року № UA305120/2020/002267, 30 квітня 2020 року №UA305120/2020/002588, 18 травня 2020 року №UA305120/2020/002900, 29 травня 2020 року №UA305120/2020/003138, 12 червня 2020 року №UA305120/2020/003405, 21 липня 2020 року №UA305120/2020/004377, 05 серпня 2020 року №UA305120/2020/004754, 04 січня 2021 року №UA305120/2021/000031, 17 лютого 2021 року №UA305120/2021/000922, 15 березня 2021 року №UA305120/2021/001556, 25 березня 2021 року №UA305120/2021/001851, 14 травня 2021 року №UA305120/2021/003038, 15 травня 2021 року №UA305120/2021/003128, 04 січня 2021 року №UA305120/2021/000031, 08 червня 2021 року №UA305120/2021/003617.
Відповідачем було встановлено відсутність підстав для застосування преференційної ставки ввізного мита, встановленої Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі по тексту - Угода).
Позивачем ввозились товари з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, декларацій інвойсів, декларацій походження, складених експортерами на експортних інвойсах, та сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 за 59 вказаними митними деклараціями (МД), а саме за МД: від 04 лютого 2019 року №UA305140/2019/001317, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 17 грудня 2018 року №FS20180123. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 15 лютого 2019 року №UA305140/2019/002159, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 17 грудня 2018 року №FS20180121. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0 %; від 16 лютого 2019 року №UA305140/2019/002169, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 14 лютого 2019 року №TR2019001. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0 %; від 18 лютого 2019 року №UA305140/2019/002359, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 05 листопада 2018 року №FS20180096. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 27 лютого 2019 року №UA305140/2019/002903, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 лютого 2019 року №52019. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 28 лютого 2019 року №UA305140/2019/002948, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 15 лютого 2019 року №2019-90. Застосована преференційна ставка ввізного мита 5%; від 15 березня 2019 року №UA305140/2019/003467, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 10 березня 2019 року №62019. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 18 березня 2019 року №UA305140/2019/003590, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 06 березня 2019 року №25/19. Застосована преференційна ставка ввізного мита 6,4%; від 18 березня 2019 року №UA305140/2019/003596, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 05 листопада 2018 року №FS20180106. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 25 березня 2019 року №UA305140/2019/003848, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 27 серпня 2018 №5002018. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 12 квітня 2019 року №UA305140/2019/004461, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 15 березня 2019 року №FV201907. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 17 квітня 2019 року №UA305140/2019/004625, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 27 березня 2019 року №A-132019. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 24 квітня 2019 року №UA305140/2019/004838, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 17 грудня 2018 року №FS20180122. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 04 червня 2019 року №UA305140/2019/006076, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 17 грудня 2018 року №FS20180120. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 01 липня 2019 року №UA305140/2019/006856, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 06 червня 2019 року №5019395. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 05 липня 2019 року №UA305140/2019/006988, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 28 червня 2019 року №5019451. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 05 липня 2019 року №UA305140/2019/006990, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 червня 2019 року №20190475. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 09 липня 2019 року №UA305140/2019/007115, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 червня 2019 року №20190474. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 24 липня 2019 року №UA305140/2019/007551, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 12 липня 2019 року №5019508. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 24 липня 2019 року №UA305140/2019/007553, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 12 липня 2019 року №5019509. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 28 серпня 2019 року №UA305140/2019/008491, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 22 серпня 2019 року №TR2019002. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 04 вересня 2019 року №UA305140/2019/008710, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 серпня 2019 року №282019. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 25 вересня 2019 року №UA305140/2019/009362, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 20 вересня 2019 року №20190373. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 25 вересня 2019 року №UA305140/2019/009365, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 20 вересня 2019 року №20190372. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 28 вересня 2019 року №UA305140/2019/009446, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 12 вересня 2019 року №303901067. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 11 жовтня 2019 року №UA305140/2019/009841, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 12 вересня 2019 року №303901066. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 21 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010176, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 16 жовтня 2019 року №81/19. Застосована преференційна ставка ввізного мита 6,4%; від 22 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010199, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 08 серпня 2019 року №190300069. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 29 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010459, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 10 жовтня 2019 року №VF-2019-042. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 31 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010527, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 21 жовтня 2019 року №372019. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 31 жовтня 2019 року №UA305140/2019/010528, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 18 червня 2019 №VF-2019-024. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 08 листопада 2019 №UA305140/2019/010800, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 28 жовтня 2019 №112. Застосована преференційна ставка ввізного мита 6,4%; від 12 листопада 2019 року №UA305140/2019/010936, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 10 жовтня 2019 року №VF-2019-043 Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 12 листопада 2019 року №UA305140/2019/010941, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 24 липня 2019 року №2019490 Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 21 грудня 2019 року №UA305120/2019/100431, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 16 грудня 2019 року №20190515. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 27 січня 2020 року №UA305120/2020/000460, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 14 січня 2020 року №20200080. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 30 січня 2020 року №UA305120/2020/000559, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 27 січня 2020 року №200100043. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 31 січня 2020 року №UA305120/2020/000606, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 29 січня 2020 року №200300005. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 31 січня 2020 року №UA305120/2020/000612, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 15 січня 2020 року №72020. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0% від 03 лютого 2020 року №UA305120/2020/000661, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 16 січня 2020 року №200100016. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0% від 03 лютого 2020 року №UA305120/2020/000679, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 30 січня 2020 року №200300008. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 04 лютого 2020 року №UA305120/2020/000697, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 31 січня 2020 року №2020042. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 07 лютого 2020 №UA305120/2020/000804, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 01 лютого 2020 року №82020. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 08 лютого 2020 року №UA305120/2020/000833, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 04 лютого 2020 року №200300010. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 11 лютого 2020 року №UA305120/2020/000914, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 01 лютого 2020 №52020. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 06 квітня 2020 року №UA305120/2020/002267, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 04 березня 2020 року №50200165. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 30 квітня 2020 року №UA305120/2020/002588, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 23 квітня 2020 року №303000358. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 18 травня 2020 року №UA305120/2020/002900, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 23 квітня 2020 року №303000254. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 29 травня 2020 року №UA305120/2020/003138, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 07 травня 2020 року №2020011. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 12 червня 2020 року №UA305120/2020/003405, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 04 березня 2020 року №50200166. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 21 липня 2020 року №UA305120/2020/004377, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 21 липня 2020 року №20202054. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 05 серпня 2020 року №UA305120/2020/004754, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 29 січня 2020 року №T2020001. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 04 січня 2021 року №UA305120/2021/000031, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 30 листопада 2020 року №303001286. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 17 лютого 2021 року №UA305120/2021/000922, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 січня 2021 року №50210021. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 15 березня 2021 року №UA305120/2021/001556, з поданням до митного оформлення сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1 від 25 лютого 2021 року №O 1219807. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 25 березня 2021 року №UA305120/2021/001851, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 30 листопада 2020 року №303001285. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 14 травня 2021 року №UA305120/2021/003038, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 19 січня 2021 року №50210022. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 18 травня 2021 року №UA305120/2021/003128, з поданням до митного оформлення декларації інвойс від 23 березня 2021 року №50210223. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%; від 08 червня 2021 року №UA305120/2021/003617 з поданням до митного оформлення сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 08 червня 2021 року №A 705671. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0% (Т. 2 а.с.а.с. 37-253, Т. 3 а.с.а.с. 1-63).
Зазначене вище не є спірним та заперечується учасниками справи.
В акті перевірки також зазначено, що керуючись статтею 31 та статтею 32 Доповнення І, у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2010 року № 1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів", та наказом Держмитслужби України від 13 липня 2020 року № 253 «Про затвердження порядку направлення до Держмитслужби запитів митниць щодо проведення перевірки документів про походження товару», відповідачем, листами вказаними в підпункті 3.2 акту перевірки (14-29 аркуші акту перевірки) (Т.1 а.с.а.с. 241 (на звороті)-249), направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки, Республіки Хорватії.
Листами уповноважених органів Словацької Республіки від 16 березня 2021 року № 112527/2021-2000102/170Не, від 25 травня 2021 року № 245901/2021-2000102/127Не, від 08 червня 2021 року № 273236/2021-2000102/60Не, від 15 серпня 2021 року № 284568/2021-2000102/69Не, від 14 липня 2021 року № 336247/2021-2000102/6Не, від 27 червня 2021 року № 358427/2021-2000102/62Не, від 26 серпня 2020 року № 396728/2020-2000102/14Не, від 05 січня 2021року № 3204/2021-2000102/224Не, від 08 грудня 2021 року № 566584/2021-2000102/57Не, від 16 листопада 2021 року № 531591/2021-2000102/143Не, від 03 лютого 2022 року №50094/2022102/182Не, від 18 серпня 2021 року № 391001/2021-2000102/166Не, від 14 грудня 2023 року № 603208/2023-2000102, від 12 березня 2020 року № 136022/2020-2000102/236Не; Республіки Чехія від 15 жовтня 2021 року № 14851-8/2021-900000- 212/JS, від 25 березня 2022 року № 17876-2/2022-900000-212/JS, від 25 березня 2022 року № 18081-2/2022-900000-212/JS, від 20 жовтня 2020 року № 24660-2/2020-900000-212/JS, від 12 лютого 2021 року № 9285-2/2021-900000-212/JS, від 12 лютого 2021 року № 9288-2/2021-900000-212/JS, від 09 лютого 2022 року № 9427-2/2022-900000-212/JS, від 07 вересня 2021 року № 41147-2/2021-900000-212/JS; Федеративної Республіки Німеччина від 05 травня 2021 року № Z4215 F-1175/20-1, від 17 березня 2021 року № Z4215F-01/2021-В1201, від 07 червня 2021 року № Z4215-20/20-1; Республіки Хорватія від 14 листопада 2023 року № 513-02-1350/3-23-5 не підтверджено відповідно до Угоди та Конвенції преференційне походження товарів, вказаних у інвойсах та сертифікатах з перевезення товару EUR.1, що перевірялись. У вказаних листах уповноваженими органами країн експорту повідомлено, що преференційне походження товарів, зазначених у документах, що підтверджують країну походження, не може бути підтверджене, тому що експортер не надав запитуваних документів на підтвердження статусу походження товарів, вказаних у цих документах, або експортери не складали декларації про походження на відповідних інвойсах (Т. 1 а.с.а.с. 189-234, Т. 3 а.с.а.с. 214-250).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до статті 281 частин 2, 5 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з статтею 36 частинами 1, 2, 6МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 43 частини 1 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За змістом частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року, що ухвалена у справі №460/8509/21 сформував правові висновки про таке.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 1 березня 2021 року у справі №240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Як встановлено у ході вирішення спору, на запити відповідача ДФС України отримані листи уповноважених органів які заперечують, не підтверджують преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І до Угоди (Т. 1 а.с.а.с. 189-234, Т. 3 а.с.а.с. 214-250).
За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів, придбаних позивачем у відповідних нерезидентів, відповідач вважав, що компетентними органами запитуваних держав, направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зміст встановлених обставин не дає підстав вважати, що позивач на доведення своїх вимог щодо протиправності оскаржених ним податкових повідомлень-рішень довів, що висновки, зафіксовані в акті перевірки, є помилковими, а поведінка відповідача при їх формуванні та ухваленні рішень не відповідала передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям.
Ухвалюючи 26 квітня 2023 року постанову у справі № 260/4347/20, Верховний Суд вказав, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного оскарження судами під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 33 Протоколу 1 до Угоди, що підтверджує зазначені у касаційній скарзі твердження відповідача, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 1 березня 2021 у справі №240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21.
Щодо дотримання Закарпатською митницею під час проведення документальної перевірки строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Частиною другою статті 345 МК України встановлено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно зі статтею 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 18.03.2020) внесено зміни до ПК України. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.
23 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Вказаним законом в ПК України поняття «контролюючі органи» розмежовано на податкові та митні органи, визначено повноваження та функції цих контролюючих органів і передбачено, що види документальних перевірок митних органів, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів встановлено МК України, у зв'язку з чим установлений пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами з 23 травня 2020 року не розповсюджується на митні органи, яким з цієї дати було поновлено здійснення повноважень щодо проведення документальних перевірок з питань дотримання митного законодавства.
Таким чином, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинявся на період з 18 березня по 22 травня 2020 року, тобто на 66 календарних днів.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ з 24 лютого 2024 року до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України зупинено перебіг строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Пункт 102.9 виключено Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Згідно із Законом України від 24 березня 2022 року 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (дата набрання чинності 05 квітня 2022 року) розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-12, підпунктом 1 якого установлено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються. З 16 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 20 березня 2024 року № 3613-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів», яким до пункту 9-12 розділу XXI МК України внесено зміни, що передбачають поновлення з 01 травня 2024 року на невикористаний строк документальних перевірок, зустрічних звірок, розпочатих та не завершених до 24 лютого 2022 року, тобто поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок.
Приписами пункту 102.3 статті 102 ПК України визначено випадки, за яких перебіг строку давності зупиняється. Так, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому Органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (підпункт 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України).
Враховуючи положення підпункту 102.3.2 пункту 102.3 та пункту 102.9 статті 102 ПК України після введення в Україні воєнного стану перебіг строків давності для митних органів було зупинено з 24 лютого 2022 року по 15 травня 2024 року, тобто до моменту фактичного поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, тимчасово зупинених згідно з підпунктом 1 пункту 9-12 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.
Таким чином, відповідно до статті 102 ПК України з урахуванням зупинення строків давності з 18 березня 2020 року по 22 травня 2020 року та з 24 лютого 2022 року по 15 травня 2024 року МД від 04 лютого 2019 року № UA305140/2019/001317, від 15 лютого 2019 року №UA305140/2019/002159, від 16 лютого 2019 року № UA305140/2019/002169, від 18 лютого 2019 року № UA305140/2019/002359 включені Закарпатською митницею до розрахунку грошового зобов'язання за ППР від 22 липня 2024 року №№ UA3050002024116, UA3050002024118 з порушенням статті 102 ПК України в частині дотримання строків давності.
Щодо тверджень позивача про незаконне застосування контролюючим органом у оскаржуваних ППР штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за період з 1 березня 2020 року по 08 червня 2021 року суд зазначає наступне.
Як вбачається з доданого до ППР від 22 липня 2024 року № UA3050002024118 Розрахунку суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, нарахованих ТОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» (Т. 2 а.с.а.с. 1-3), Закарпатською митницею відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф), встановлену пунктом 123.2 статті 123 ПК України, у розмірі 0 відсотків.
В силу статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із статтею 77 частиною 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В силу положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" (90401, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, будинок 34, код ЄДРПОУ 41083774) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 19 листопада 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 01 грудня 2025 року.
СуддяС.Є. Гаврилко