01 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7240/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить: 1) Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №071950006018 від 02.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, в повному обсязі наступні періоди: з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року - робота в КСП «Колос» с. Комарів Вінницького району Вінницької області / догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за дитиною з інвалідністю; з 06.05.2001 по 18.09.2001 року - робота в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» (код ЄДРПОУ 02137526) / догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за дитиною з інвалідністю; з 01.09.2003 по 01.11.2003 року - робота в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Довіра» (код ЄДРПОУ 30490331)) / догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за дитиною з інвалідністю; з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року - отримання допомоги по безробіттю у Міжгірському районному центрі зайнятості; 3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком, починаючи з 25 серпня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, 02 вересня 2025 року ГУ ПФ України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки не зарахований відповідачем період роботи підтверджується записами в трудовій книжці. Відтак, вважає, що оскаржене рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії прийняте без повного з'ясування всіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФ України в Харківській області від 02 вересня 2025 року № 071950006018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивача становить 14 років 5 місяців 1 день.
До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року, оскільки назва організації КСП «Колос» в записі про прийняття не відповідає назві організації на печатці на титульній сторінці трудової книжки та в запису про звільнення - СГ Підприємство «Колос».
Також вказаним рішенням не зараховано до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.10.1999 року:
- період роботи з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року, з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків;
- період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року, оскільки запис не завірено підписом та печаткою посадової особи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - № 1058-IV).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", згідно з якою жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Як вже встановлено судом, оскарженим рішенням про відмову у призначенні пенсії до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року, оскільки назва організації КСП «Колос» в записі про прийняття не відповідає назві організації на печатці на титульній сторінці трудової книжки та в запису про звільнення - СГ Підприємство «Колос».
Відповідно до записів в трудовій книжці № НОМЕР_2 позивач 15.03.1999 року прийнята у КСП «Колос» с. Комарів Вінницької області та 30.10.1999 року розрахована з членів КСП «Колос».
Відповідно до листа КУ «Вінницький трудовий архів» Вінницької районної ради від 09 липня 2025 року № 01-1/73 повідомлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» с. Комарів Вінницького району Вінницької області в архів на зберігання передав документи не в повному обсязі.
В той же час, відповідно до архівної довідки КУ «Вінницький трудовий архів» Вінницької районної ради від 14.07.2025 року № Л-385 в архівних справах колгоспу «Новий побут», колгоспу ім. Можайського, колгоспу імені Фрунзе, колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» за 1999 рік значиться ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції про ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, наявність розбіжності у назві підприємства на печатці та у записі, за умови, що інші дані (номери наказів, дати, посада, підписи) не викликають сумнівів у дійсності запису та факті роботи позивача на відповідному підприємстві, не може бути єдиною та безумовною підставою для незарахування стажу.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року та наявні підстави для його зарахування до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року, з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року. Так, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
У період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.
Разом з тим, з 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, яким введене поняття «страховий стаж» (до 01.01.2004 застосовувалося поняття «трудовий стаж»). До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески. Одночасно з цим до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та законодавства УРСР.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, як урегульовано Порядком КМУ №637, а також якщо в трудовій книжці немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами.
Судом встановлено, що відповідно до записів №№ 5, 6 трудової книжки позивач працювала в ТОВ агрофірма «Дружба» з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року; відповідно до записів №№ 7,8 - у ТОВ агрофірма «Довіра» з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року.
В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 дійшов висновку, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
В подальшому цей правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17 та від 11.10.2023 по справі №340/1454/21.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року, з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року, оскільки запис не завірено підписом та печаткою посадової особи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського обласного територіального центру зайнятості від 19.03.2025 року № 41/708.1-13 позивач перебувала на обліку та отримувала допомогу по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року.
Крім того, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) наявні відомості про сплату Міжгірським районним центром зайнятості страхових внесків за вищевказаний період з 03.08.2007 року по 30.08.2008 року.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року, відтак такий підлягає до зарахування.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФ України в Харківскій області від 02 вересня 2025 року № 071950006018 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та наявність підстав для скасування вказаного рішення.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 14 років 05 місяців 1 день.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача періоди робити з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року, з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року, з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року, та період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.08.2007 року, то страховий стаж позивача є достатнім для призначення йому пенсії за віком на підставі п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у позовній заяві зазначав, що у разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року, з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року та з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року, то просить суд зобов'язати відповідача зарахувати ці ж періоди до стажу роботи позивача як періоди догляду за дитиною з інвалідністю. З урахуванням зазначеного позивачем були сформульовані позовні вимоги в прохальній частині позовної заяви.
В той же час, зважаючи на те, що судом встановлено протиправність оскарженого рішення про відмову у призначенні пенсії та наявність підстав для його скасування, а також наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів, суд зазначає, що ефективним на належним способом захисту прав позивача в частині зарахування до страхового стажу позивача є зарахування саме періодів роботи з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року, з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року та з 01.09.2003 року по 01.11.2003 року.
За правилами частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 25 серпня 2025 року. Таким чином, пенсія позивачу повинна бути призначена з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 25 серпня 2025 року.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 02.09.2025 року №071950006018.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 15.03.1999 року по 30.10.1999 року в КСП «Колос», с. Комарів, Вінницького району Вінницької області, з 06.05.2001 року по 18.09.2001 року в ТОВ агрофірма «Дружба», 01.09.2003 року по 01.11.2003 року в ТОВ агрофірма «Довіра», період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2007 року по 30.07.2007 року, та призначити їй пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 25 серпня 2025 року
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька