28 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/5792/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд: « 1. Поновити строк на оскарження, так як він був пропущений з поважних обставин. 30.10.2020 р. позивач звернувся до УПФУ з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший.
Розмір пенсії позивача змінився з 3224.79 грн на 3601.40 грн, що підтверджується довідкою по нарахування позивачу пенсії (Довідки про доходи № 4963 3291 9299 2994). Оскільки позивач не фахівцем в області нарахування пенсії, а правильність нарахування та перерахунку пенсії потребують спеціальних знань та навичок юридичного характеру. Позивач вважав, що працівники ПФУ сумлінно виконують роботу, яка на них покладена державою. Протягом місяця позивач звертався неодноразово до УПФУ щодо перерахунку його пенсії( скріншот звернень додається), але працівники ПФУ його запевнили що пенсія за віком нарахована вірно. Дізнавшись від свого колеги, що йому за Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, справа № 260/4125/24 від 04.09.2024 р., яке набрало законної сили згідно Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 р., було перераховано пенсію, одразу звернувся до адвоката, оскільки перевірити правильність перерахунку пенсії позивач не вміє. Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24.
У липні 2025 р. було сформовано ел.підпис позивача та адвокат через ел.кабінет позивача надіслав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невірного розрахунку пенсії за віком та здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2017-2019 роки), номер звернення ВЕБ-07001-Ф-С-25-137515.
2. Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 , при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, при призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2017-2019 роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком тобто з 30.10.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.»
Позовна заява мотивована тим, що з 2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII. На підставі заяви про призначення пенсії за віком від 30.10.2020 р. позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, однак при розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передували зверненню з призначенням пенсії за вислугу років, що позивач вважає протиправним, оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернувся вперше у 2020 році, а тому пенсія повинна бути обчислена із застосуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки. У зв'язку з чим, просить позов задовольнити.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на підставі заяви від 30.10.2020 р. позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Вказує, що відповідно до норм Закону № 1058-IV Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій: пенсія за віком (стаття 26); пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) (стаття 30); пенсія у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36); пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 114); пенсія за вислугу років (стаття 114). З посиланням на ст. 10 Закону № 1058-IV зазначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Представник зазначає, що 30.10.2020 р. позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано відповідно до ст.ст. 40, 42, 45 Закону № 1058-IV. Оскільки позивачу первинно було призначено пенсію не у 2020 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2020 році. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Одночасно, відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги позивача за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з 02 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2020 року позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.
30.10.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1058-IV.
З 30 жовтня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з виду на вид, при цьому, при розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Позивач, вважаючи, що розмір його пенсії має бути розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 2 Закону № 1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону № 1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 30.10.2020 р., після досягнення відповідного пенсійного віку.
Враховуючи викладене, застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV є безпідставним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018, 2019 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 1788-XII, з 01.01.2004 р. здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено положеннями Закону № 1788-XII.
При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 10 вересня 2025 року у справі № 580/4912/24.
Крім того, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 р. по справі № 876/5312/17 (№577/2576/17) (провадження №11-731апп18), згідно з яким у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Також безпідставними є покликання відповідача на те, що відбулось переведення з одного виду пенсії на інший в межах норм одного Закону (Закону № 1058-IV), та зазначає, що на момент первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років Закон № 1058-IV не містив норми статті 114, оскільки Закон № 1058-IV було доповнено даною нормою Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (набрав чинності з 11.10.2017 р.).
Враховуючи те, що позивачу первинно призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 30.10.2020 р., суд дійшов висновку про протиправність обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2017-2019 роки.
Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 роки, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Покликання представника позивача на те, що тільки у липні 2025 року адвокат через електронний кабінет позивача надіслав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з'ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена у листопаді 2020 року, що надає позивачу об'єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.
Врахувавши наведене, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивачки.
Крім того, суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 420/19263/24.
Предметом даної справи є розмір нарахування пенсії за період з 30 жовтня 2020 року, однак з позовом до суду позивач звернувся 17 липня 2025 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом і не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися про неналежний розмір пенсії ще в листопаді 2020 року, тобто у наступному місяці після призначення йому пенсії за віком.
Ураховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 17 липня 2025 року, його права можуть бути захищені судом лише з 17 січня 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а не з 30 жовтня 2020 року.
На підставі викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2017-2019 роки, та зобов'язання відповідача перерахувати з 17.01.2025 р. призначену позивачу пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017-2019 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у застосуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 роки та здійснити виплату перерахованої суми пенсії, починаючи з 17 січня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк