про відмову у відкритті провадження у справі
01 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/26831/25
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській області в якій просить6
- визнати протиправним та скасувати акт №5 за формою Н-1/НПВ розслідування нещасного випадку, який стався 22.11.2024 з оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області, старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався 22.11.2024 з оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області, старшим лейтенантом ОСОБА_1 та скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1.
Пунктами третім та четвертим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом норм частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій нормі права термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вимоги про скасування актів, суд має врахувати правовий характер актів, що оскаржуються позивачем.
Пунктами вісімнадцятим та дев'ятнадцятим статті 4 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
Разом з тим, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Отже, розмежувальною ознакою правового акта від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Абзацом десятим пункту 2 цього Порядку передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.
Відповідно до пункту 5 розділу І Наказу МВС України від 05.10.2020 №705 "Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими" (далі - Наказ) спеціальне розслідування проводиться в разі: нещасного випадку із смертельним наслідком; групового нещасного випадку; гострого професійного захворювання (отруєння), що призвело до тяжких чи смертельних наслідків; нещасних випадків, факт настання яких установлено в судовому порядку; нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого поліцейського; зникнення поліцейського під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Наказу за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Наказу керівник органу (підрозділу) поліції, який призначив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, зобов'язаний:
1) розглянути та затвердити акти за формою Н-1 не пізніше наступного робочого дня після їх підписання комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку;
2) ужити заходів щодо притягнення до відповідальності поліцейських (працівників), дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку (за їх наявності);
3) надіслати матеріали спеціального розслідування нещасного випадку не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження до сектору державного нагляду за охороною праці Департаменту управління майном Національної поліції України;
4) видати акт за формою Н-1 потерпілому поліцейському (членам його сім'ї чи уповноваженій ним особі) не пізніше трьох робочих днів з дати затвердження;
5) видати протягом двох робочих днів після закінчення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку наказ про виконання запропонованих комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку заходів із запобігання подібним нещасним випадкам;
6) видати наказ про скасування актів розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 та призначити повторне розслідування (у разі встановлення порушень вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів, за наявності вимоги посадової особи з державного нагляду за охороною праці відповідно до компетенції).
Таким чином службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою розслідування та обліку нещасних випадків, установлення обставин та умов, що призвели до їх настання.
Акт спеціального службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис події нещасного випадку, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може безпосередньо породжувати правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і містити приписи зобов'язального характеру.
За своєю правовою природою акт спеціального службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені у ньому висновки.
Тобто акт службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Таким чином, правова природа оскаржуваного позивачем акту спеціального службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним і скасування, у зв'язку із чим такі вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок сформульований у Постановах Великої Палати Верховного Cуду від 12.12.2018 року у справі № 2а-2555/11/2670 , від 30.01.2019 року у справі № 805/1930/18-а, у Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №640/9600/20 та враховується судом у цій справі на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Натомість предметом судового оскарження у таких випадках можуть бути відповідні рішення керівника органу, який проводив розслідування, прийняті за результатами розслідування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому суд зауважує, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За наведених обставин наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа