(про відмову у забезпеченні позову)
01 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/14669/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) ІНФОРМАЦІЯ_3 нерозгляду заяви позивача від 22.10.2024 на оформлення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 2) частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та невидачі мені довідки про відстрочку та, відповідно до сьогоднішніх змін, внести відповідні відомості до Військово-облікового документу «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , з врахуванням висновків суду, розглянути заяву позивача від 22.10.2024 на оформлення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочки відпризову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 2) частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та невидачі мені довідки про відстрочку та, відповідно до сьогоднішніх змін, внести відповідні відомості до Військово-облікового документу «Резерв+».
Суддя своєю ухвалою від 02.06.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 15.10.2055 постановлено залучити ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі №240/14669/25, як другого відповідача.
До суду 28.11.2025 надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/14669/25. В обґрунтування заяви вказує: "у зв'язку з викраденням працівниками РТЦК позивача ОСОБА_1 27.11.2025 р. подаємо вказану заяву про забезпечення позову та просимо долучити до матеріалів справи заяву про порушення кримінального провадження поданої від матері позивача ОСОБА_2 до Житомирського РУП (відділення № 2 місто Радомишль) від 28.11.2025." У заяві про забезпечення позову, представник позивача зазначає також, що "за фактом прибуття позивача до ТЦК відповідачем очевидно будуть вчинені дії щодо мобілізації позивача на військову службу та позивач зі статусу військовозобов'язаного набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку в подальшому, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. За встановлених обставин, вважаємо необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся." "Таким чином, можна дійти висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим".
До заяви додано копію заяви ОСОБА_2 від 28.11.2025 до Житомирського РУП.
У період із 27.11.2025 по 28.11.2025 головуюча у справі суддя отримала додаткові дні відпочинку за донацію крові, з огляду на що, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється 01.12.2025, тобто у перший після вихідних (29.11.2025 - субота та 30.11.2025-неділя) робочий день.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Пунктом 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560) (у редакції від 05.09.2025), зокрема, передбачено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Пункт 58 Порядок № 560 (у редакції від 05.09.2025) передбачав, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 (абз. 1 п.58).
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання (абз. 2 п.58).
З 01.11.2025 чинна редакція п.58 Порядку № 560 передбачає подання військовозобов'язаним заяви про відстрочку особисто через ЦНАП на ім'я голови комісії РТЦК та СП або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Абзацами 1-4 п.60 Порядку № 560 також передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Відповідно до абз.9 п.60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Абзац 1 пункту 63 Порядку № 560 (у редакції від 05.09.2025), на який посилається сам позивач, передбачав, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Отже, наведені вище приписів абзацу 9 пункту 60 та абзацу 1 пункту 63 свідчить про наявність у нормах Порядку №560 прямої заборони на вчинення дій щодо призову особи на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією рішення за результатами розгляду заяви такої особи про надання їй відстрочки.
Таким чином, посилання заявника на те, що його може бути мобілізовано базуються виключно на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. В той час, як існування порушення прав заявника або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.
Окрім того, заява ОСОБА_2 від 28.11.2025 до начальника ВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області не є доказом призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Також, як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що у разі призову його на військову службу незворотньо зміниться його правовий статус на статус військовослужбовця, після чого він не зможе реалізувати своє право на відстрочку.
Однак, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Крім того, якщо виходити із припущень заявника щодо негативних для нього наслідків у вигляді призову на військову службу під час мобілізації, то суд не погоджується із твердженнями заявника про незворотність таких наслідків, адже положеннями ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, за станом здоров'я.
На переконання суду бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом судового розгляду, не буде мати своїм наслідком те, що позивач безальтернативно буде призваний на військову службу.
Враховуючи зазначене вище суд зазначає, що поданими доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність на цей час набуття ним статусу військовослужбовця у зв'язку з призовом на військову службу, а отже не підтверджується й факт очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача.
З огляду на зазначене суд вважає, що не підтверджені доводи заявника про можливе вчинення дій щодо його мобілізації, не свідчать про наявність конкретних негативних наслідків невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, зазначені мотиви вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано наявність правових підстав для забезпечення позову, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі 240/14669/25.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Лавренчук