01 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/5748/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про надання позивачу відстрочки з 08 лютого 2025 року до 09 травня 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-XII) та незанесення відомостей про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в день оформлення довідки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати відповідача видати довідку про надання позивачу відстрочки з 08 лютого 2025 року до 09 травня 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та занести відомості про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в день оформлення довідки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позов мотивовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у відстрочці з підстав невстановлення утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вимогою надання нотаріально засвідченої заяви від ОСОБА_3 про перебування доньки на утриманні позивача. Позивач стверджує, що Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року № 560 розширив коло умов, за яких військовозобов'язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом № 3543-XII. Оскільки Закон не містить застережень, що троє і більше дітей віком до 18 років повинні проживати з військовозобов'язаним, або їх утримання має підтверджуватись іншим із батьків, враховуючи подання достатніх, як доводить позивач, документів на підтвердження утримання позивачем доньки ОСОБА_4 від попереднього шлюбу, а також зважаючи на автоматичне продовження на новий строк відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у разі продовження строку проведення мобілізації (згідно із Законом України від 15 січня 2025 року № 4221-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" мобілізацію продовжено з 08 лютого до 09 травня 2025 року), відповідачем безпідставно не видано спірну довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з 08 лютого 2025 року по 09 травня 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та не занесено відомості про надання відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.
Згідно з частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв'язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 420/32853/23).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа в матеріалах справи, ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи від 10 березня 2025 року доставлено в Електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 11 березня 2025 року о 20:40 год., про що судом отримано повідомлення 11 березня 2025 року о 20:51 год.
Отже, ухвала від 10 березня 2025 року про відкриття провадження у цій справі вважається врученою ІНФОРМАЦІЯ_1 12 березня 2025 року.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 28 лютого 2025 року (вх. № 2315), у якій просив видати довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на строк, визначений пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560) із занесенням відомостей про надання відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день оформлення довідки.
До заяви позивач долучив: копію свого паспорта; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) серії НОМЕР_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) серії НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 ; копію заяви ОСОБА_7 від 10 лютого 2025 року про участь позивача в утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який проживає з матір'ю, та добровільну сплату коштів (аліментів) на утримання сина; копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про шлюб позивача від 07 липня 2022 року; копію довідки Коростишівського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області від 06 лютого 2025 року № 3257 щодо відсутності відкритих виконавчих проваджень про стягнення аліментів, а також щодо стягнення штрафів, заборгованості тощо позивача; копії квитанцій про переказ аліментів на 2-ох арк.
Листом від 28 лютого 20254 року № 5/1587 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено позивача, що під час перевірки підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не встановлено утримання ОСОБА_2 серії ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), для чого запропоновано надати підтвердження утримання: нотаріально засвідчену заяву від ОСОБА_3 про утримання позивачем спільної доньки.
Вважаючи безпідставними вимоги відповідача, оскільки достатніми документами, на думку позивача, підтверджено заявлену підставу для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації: «перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років», а також стверджуючи про автоматичне продовження раніше наданої відстрочки (довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 серпня 2024 року № 5/5032 та від 11 листопада 2024 року № 5/6695) у зв'язку із продовженням мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025, від 14 липня 2025 року № 478/2025, від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває натепер.
Законом № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII обумовлено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі, з-поміж іншого, подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки.
Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов'язаним на строк дії відповідних законних підстав.
Відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв'язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов'язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.
За змістом скерованого позивачу листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2025 року за вих. № 5/1587 причиною відмови слугувало не встановлення утримання позивачем неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (2013 року народження) з вимогою подання нотаріально засвідченої заяви від ОСОБА_3 про утримання позивачем спільної доньки.
Вирішуючи цей спір суд звертає увагу, що надання оцінки оскаржуваним діям (бездіяльності) та рішенням суб'єкта владних повноважень здійснюється судом виходячи з обставин та висновків, покладених в основу оскаржуваних у справі дій/бездіяльності або рішень, що і є предметом судової перевірки та охоплюється повноваженнями суду під час розгляду справи.
В контексті змісту спору у цій справі суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо видачі довідки про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з 08 лютого 2025 року до 09 травня 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII із занесенням відомостей про надання відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, й вирішуючи спір у цій справі суд надає оцінку обставинам, покладеним в основу відмови видати спірну довідку.
Визначаючись щодо належності підстав для відмови видати спірну довідку та, водночас, надаючи оцінку доводам позивача щодо безпідставного розширення Кабінетом Міністрів України кола умов, за яких військовозобов'язаному надається відстрочка, постановою від 16 травня 2024 року № 560, суд наголошує, що хоча Закон № 3543-XII встановлює підстави для відстрочки, Уряд, діючи на підставі та на виконання законів (зокрема Закону № 3543-XII та Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу"), уповноважений встановлювати порядок проведення призову та, відповідно, механізми реалізації прав військовозобов'язаних у цьому процесі. Порядок № 560 є чинним підзаконним нормативно-правовим актом, який деталізує процедуру отримання відстрочки, і його дотримання є обов'язковим як для військовозобов'язаних, так і для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, додатком 5 до Порядку № 560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у розрізі підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, й для осіб, які мають право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, документами, що підтверджують право на відстрочку визначено: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Аналіз наведених приписів у співставленні з доданими до заяви від 28 лютого 2025 року документів дозволяє з'ясувати, що позивачем не надано жодного з альтернативних документів на підтвердження утримання неповнолітної ОСОБА_2 (2013 року народження) у додаток до свідоцтва про народження, як-то:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше)
або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю),
або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним,
або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,
або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,
а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд вирішує ключове питання у цій справі щодо видачі спірної довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII на основі аналізу положень вказаної підстави у взаємозв'язку з визначеними додатком 5 до Порядку № 560 підтвердними документами, які у розумінні закону вважаються належними та достатніми для підтвердження підстави для відстрочки від призову згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. У підсумку суд доходить висновку, що буквальний аналіз визначеного переліку документів у додаток до заяви про надання відстрочки та свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, дає підстави стверджувати про безпідставність вимоги відповідача щодо подання нотаріально засвідченої заяви від матері дитини про утримання позивачем спільної доньки, оскільки такий документ не визначено у закріпленому у додатку 5 до Порядку № 560 Переліку.
Разом з тим, враховуючи зміст та обсяг фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, слід виходити з того, що позивач позивається щодо видачі довідки про надання відстрочки з 08 лютого 2025 року до 09 травня 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII із занесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначивши предметом оскарження бездіяльність відповідача щодо видачі спірної довідки.
У контексті цієї вимоги у доводах позовної заяви позивач наполягає на автоматичному продовженні наданої за попередніми рішеннями відповідача відстрочки з таких же підстав за пунктом пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 серпня 2024 року № 5/5032 та від 11 листопада 2024 року № 5/6695, у зв'язку із продовженням мобілізації.
Надаючи оцінки цим доводам позивача суд звертає увагу на те, положеннями пункту 60 Порядку № 560 обумовлено застереження, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. При цьому довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 листопада 2024 року № 5/6695 відстрочку надано на певний строк, зокрема до 07 лютого 2025 року. А нормами того ж пункту 60 Порядку № 560 передбачено перевірку підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки у разі подання заяви про відстрочку, а також передбачено скасування відстрочки у разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Разом з тим, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та враховуючи предмет спору у цій справі, означені дії відповідача та відповідні обставини не входять до предмету розгляду цієї справи та не охоплюються межами заявлених позовних вимог, тож не складають об'єкт судової перевірки у цій справі.
Незважаючи на те, що в рамках цього спору позивач не оскаржує дії відповідача щодо відмови у відстрочці від призову на військову службу, суд не може оминути того, що вимога подання нотаріально засвідченої заяви від матері дитини про утримання позивачем спільної доньки для цілей надання відстрочки за нормою пункту 3 частини першої статті 23 № 3543-XII не може утворювати належну підставу для відмови у відстрочці від призову під час мобілізації, надто виходячи з кореспондуючому праву позивача на подання заяви про відстрочку обов'язку відповідача вивчення заяви та підтвердних документів та оцінки законності підстав для надання відстрочки на основі вивчення та аналізу визначених Порядком № 560 підтвердних документів. При цьому суд враховує, що відповідна заява та підтвердні документи підлягають "розгляду" комісією, що означає певну аналітичну діяльність щодо дослідження та аналізу поданих документів на предмет їх відповідності вимогам закону в аспекті ініційованого/порушеного питання.
Отже, відмовляючи фактично позивачу у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації з підстави неподання нотаріально засвідченої заяви матері дитини щодо утримання позивачем спільної доньки відповідач у такий спосіб діяв всупереч положенням Порядку № 560 та не у визначеному порядку, чим порушив право позивача.
Обираючи належний та відповідний порушеному праву позивача спосіб захисту суд враховує, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Корецький та інші проти України", щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується ("Маестрі проти Італії").
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, виходячи зі встановлених обставин цієї справи задля захисту встановленого судом порушеного права позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог у цій справі визнанням протиправною відмови щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII із вказаних відповідачем підстав, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації від 28 лютого 2025 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
У таких висновках суд також виходить з того, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі відповідність обраного способу захисту порушеному праву.
При цьому суд виходить з того, що зміст заявлених позивачем вимог визначає й характер спірних правовідносин у цій справі, що покладає на суд обов'язок з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, підстави реалізації владної функції, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, - має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Всупереч статті 77 КАС України відповідачем не виконано процесуального обов'язку доказування та не доведено правомірності своєї поведінки у межах спірних у цій справі правовідносин. Натомість доводи позивача в частині безпідставності вимог відповідача щодо визначеного ним у листі від 28 лютого 2025 року за вих. № 5/1587 документального підтвердження підстави для відстрочки за пунктом 3 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII суд визнає обґрунтованими, а тому, не втручаючись у компетенцію суб'єкта владних повноважень та неперебираючи на себе його функції, з огляду на встановлені обставини цієї справи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з положення частини третьої статті 139 КАС України, й оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.
Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.
Тож сплачений позивачем судовий збір згідно з квитанцією від 04 березня 2025 року підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
01.12.25