01 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/4562/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена протокольним рішенням від 11 лютого 2025 року № 7 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-XII).
Позовні вимоги мотивовані безпідставною, як стверджує позивач, відмовою відповідача у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з постійним доглядом за батьком з підстав відсутності печатки лікарсько-консультативної комісії (надалі - ЛКК) у висновку про потребу в постійному догляді.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав суду лист від 05 березня 2025 року за вих. № 2/834, у якому зазначає про те, що другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 не є суб'єктом владних повноважень, тому не може бути належним відповідачем, оскільки є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме його відділом, який не є відокремленим підрозділом, не є юридичною особою, не має свого ЄРДПОУ, а здійснює частину завдань та функцій ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якого він входить на території відповідальності селища Хорошів Житомирського району Житомирської області. А керівництво та управлінські функції покладені на начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому підпорядковано 9 відділів за територіально-адміністративним поділом.
При цьому, у встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, тому суд за правилами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних доказів в матеріалах справи.
Вирішуючи спір у цій справі суд, насамперед, звертає увагу відповідача, надаючи оцінку доводам у поданому листі, що визначення суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеної норми процесуального закону висновується, що відповідачем у справі може бути суб'єкт владних повноважень, зокрема, й без статусу юридичної особи.
Своєю чергою, відповідно до частин сьомої, восьмої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як визначено у пункті 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 7 цього ж Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 11 даного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, […] беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань […] надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; […] оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, […].
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 930 Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560) доповнено пунктом 58-1, згідно з абзацом четвертим якого на районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного покладено певні функції та завдання під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації.
Оскільки предметом заявленого позову є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена рішенням, оформленого протоколом від 11 лютого 2025 року № 7 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , об'єктом судового контролю цієї справи є перевірка реалізації владних управлінських функцій (відмови у наданні відстрочки) ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого й звернено вимоги позивача.
При цьому, в процесуальному аспекті суд враховує, що в ухвалі від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23 Верховний Суд зауважив, що визначення належних учасників справи є питанням правосуддя, що вирішується в судовому процесі. Таку ж позицію викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду, яка зауважила на тому, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, виходячи з положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, безвідносно до статусу юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, водночас законодавством наділений правом на виконання владних адміністративних повноважень/видання адміністративного акту, тому він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути стороною в судовому спорі про оскарження рішень, дій та бездіяльності.
Такий підхід щодо визначення правосуб'єктності продемонстровано Верховним Судом, зокрема, у постановах 07 травня 2025 року у справі № 480/509/24, 07 жовтня 2025 року у справі № 577/6147/24, який, на переконання суду, є застосовним і у цій справі.
Визначаючись у спірних правовідносинах по суті спору, суд враховує, що за змістом спірних обставин, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки з підстав відсутності у висновку ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу в постійному сторонньому догляді за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я, печатки ЛКК, про що доведено до відома позивача повідомленням від 11 лютого 2025 року за № 2/416.
Тому, надаючи правову оцінку оскаржуваній відмові у наданні відстрочки, суд звертає увагу, що надання оцінки оскаржуваним діям (бездіяльності) та рішенням суб'єкта владних повноважень здійснюється судом виходячи з обставин та висновків, покладених в основу оскаржуваних у справі дій/бездіяльності або рішень, що і є предметом судової перевірки та охоплюється повноваженнями суду під час розгляду справи.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Як передбачено у абзаці другому чаcтини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII, порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Своєю чергою, такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, й відповідно до пунктів 56-58 Порядку № 560 (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно з пунктом 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Своєю чергою, у додатку 5 до Порядку № 560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, у якому обумовлено, що до заяви про надання відстрочки за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII військовозобов'язаному належить подати:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд).
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повертаючись до підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за нормою пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та у згаданій постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 зазначив про те, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (зокрема, за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407).
Відповідно до пунктів 2 - 4 Інструкції № 407 висновок за формою № 080-4/о надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги та заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Згідно з пунктом 8 Інструкції № 407 висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Аналогічно закріплено й у пункті 8 Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року № 667: висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК.
Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII слугувало те, що "у висновку ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу у постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, відсутня печатка ЛКК". Проте, зміст дослідженого судом Висновку від 18 листопада 2024 року за № 103 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі дає підстави обґрунтовано стверджувати про помилковість твердження відповідача, оскільки Висновок містить відбиток печатки Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоборівської селищної ради, на чому слушно наголошує позивач.
За встановлених обставин цієї справи та правового регулювання спірних правовідносин, зокрема, в частині оформлення висновку ЛКК, суд не може не погодитись з позивачем, констатуючи безпідставність висновків відповідача, чим зумовлено необґрунтованість оскаржуваної відмови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена рішенням, оформленим протоколом від 11 лютого 2025 року № 7.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16, де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
За результатом судового розгляду суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості згідно з частиною другою статті 2 КАС України та порушує право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у встановленому законом порядку, тож визнається судом протиправним.
Продовжуючи вирішення справи та обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що у цій справі не підтверджено розгляду відповідачем належним чином поданих документів та їх оцінку в аспекті підтвердження належних підстав для відстрочки відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, натомість вирішення питання відстрочки із вказаних позивачем підстав потребує перевірки та аналізу з боку відповідача як уповноваженого компетентного суб'єкта щодо вивчення заяви та підтвердних документів, оцінки законності підстав для надання відстрочки.
У судовій практиці сформована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 01 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).
Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч статті 77 КАС України відповідачем не доведено правомірності своєї поведінки у межах спірних у цій справі правовідносин. Натомість доводи позивача ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають фактичним обставинам цієї справи, тож суд знаходить обґрунтованими доводи позивача та підтвердженими обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог. У межах цього спору, не втручаючись у компетенцію суб'єкта владних повноважень та неперебираючи на себе його функції, суд доходить висновку, що для ефективного поновлення та правового захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
За правилами частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (оригінал квитанції від 18 лютого 2025 року про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн в матеріалах справи).
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена рішенням, оформленим протоколом від 11 лютого 2025 року № 7 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
01.12.25