Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№200/6706/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
02 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути:
1) вартість безпідставно набутого майна (коліматорного прицілу) у сумі 40 075,25 грн (сорок тисяч сімдесят п'ять гривень 25 коп.) на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172);
2) вартість безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 283 000, 00 грн. (двісті вісімдесят три тисячі грн. 00 коп.) на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу у військовій частині. В ході службового розслідування встановлено безпідставне набуття солдатом ОСОБА_1 майна військової частини - коліматорним прицілом Aimpoint Comp M5 № НОМЕР_4 (2023 р.в.), залишковою вартістю 40 075,25 грн (сорок тисяч сімдесят п'ять гривень 25 копійок), який він протиправно обернув на свою користь.
Окрім того, позивач зазначає, службовим розслідуванням встановлено невиконання рекрутом ОСОБА_1 умов Контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби в Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, укладеного між ним та Міністерством оборони України, що призводить до виникнення у військовослужбовця зобов'язання щодо відшкодування в повному обсязі виплаченої йому одноразової грошової допомоги в розмірі 283000,00 грн (двісті вісімдесят три тисячі гривень 00 копійок), відповідно до пункту 18 розділу «б» вищезазначеного контракту та пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Позивач, керуючись приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із цим позовом.
22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Повідомлення про процесуальний документ у адміністративній справі (ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22 вересня 2025 року) було розміщено на сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Станом на 01.12.2025 року відзив на позовну заяву не подано.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Відповідач - ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
29.05.2025 між позивачем та відповідачем укладено контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №159 від 29 травня 2025 року військовослужбовець військової служби за контрактом рекрут ОСОБА_1 був зарахований наказом командира військової частини (по особовому складу) №155-РС від 29 травня 2025 року до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця - снайпера 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_6 штурмового батальйону, вважався таким, що з 29 травня 2025 року приступив до прийому справ та посади, цього ж числа прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2107 від 14 червня 2025 року «Про призначення службового розслідування», командир зенітного ракетного взводу НОМЕР_6 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_2 провів службове розслідування з метою встановлення неправомірних дій, ступеня вини, а також причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення військовослужбовцем за контрактом стрільцем - снайпером 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_6 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 рекрутом ОСОБА_1 , який 14 червня 2025 року самовільно, без поважних причин, залишив місце служби, а саме пункт тимчасової дислокації підрозділу поблизу населеного пункту Клугино -Башкирівка Чугуївського району Харківської області.
Службовим розслідуванням встановлено невиконання рекрутом ОСОБА_1 умов Контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби в Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, укладеного між ним та Міністерством оборони України, що призводить до виникнення у військовослужбовця зобов'язання щодо відшкодування в повному обсязі виплаченої йому одноразової грошової допомоги в розмірі 283000,00 грн (двісті вісімдесят три тисячі гривень 00 копійок), відповідно до пункту 18 розділу «б» вищезазначеного контракту та пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
При з'ясуванні обставин правопорушення, пов'язаного з самовільним залишенням місця служби рекрутом ОСОБА_1 стало відомо, що закріплений за ним коліматорний приціл Aimpoint Comp M5 № НОМЕР_4 (2023 р.в.) у підрозділі відсутній. Закріплена за рекрутом ОСОБА_1 штатна зброя, а саме CZ BREN 2 № НОМЕР_7 , знаходиться на КСП 11 штурмової роти.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2968 від 01.07.2025 «Про результаті проведення службового розслідування», вирішено розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі повернення до місця служби військовослужбовця військової служби за контрактом стрільця - снайпера 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти 4 штурмового батальйону рекрута ОСОБА_1 за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану, відсутність на військовій службі без поважних причин тривалістю понад 3 (три) доби, з 14.06.2025 по час завершення службового розслідування, а також занести до Книги обліку нестач військового майна по службі засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 у розмірі 40 075,25 грн (сорок тисяч сімдесят п'ять гривень 25 копійок).
Згідно довідки-розрахунку нарахованого грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , сума грошового забезпечення до повернення складає: травень 2025: 1 контракт - 200000,00 грн, ПДФО 18% - 36000,00 грн, ЄСВ - 44000,00 грн, військовий збір - 3000,00 грн; червень 2025: ГЗ 05-2025 - 2280,58 грн, ПДФО 18% - 410,50 грн, ЄСВ - 501,73 грн, військовий збір - 34,21 грн.
Згідно з відомістю закріплення зброї інвентарний № 97 від 01 січня 2025 року за особовим складом 11 штурмової роти НОМЕР_6 штурмового батальйону встановлено, що ОСОБА_1 31 травня 2025 року, було отримано коліматорний приціл Aimpoint Comp М5 №W4942382 (2023 р.в.), у кількості 1 комплект.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості майна ЗББ та Р озброєння логістики залишкова вартість виданого ОСОБА_1 коліматорний приціл Aimpoint Comp М5 № НОМЕР_4 (2023 р.в.) становить 40 075,25 грн (сорок тисяч сімдесят п'ять гривень 25 копійок).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми спеціального законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Враховуючи, що зазначений спір виник з приводу проходження відповідачем публічної (військової) служби, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами 2 - 4 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно п. 4 ст. 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п. 5 ст. 1 Закону № 160-IX).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону №160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Як визначено ч.ч. 2-7 ст. 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв'язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу видання наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а також доведення вказаного наказу до відповідача під підпис.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково (частина 2 статті 10 Закону 160-IX).
Згідно приписів частиною 3 статті 10 Закону 160-IX встановлено, що відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2968 від 01.07.2025 завершено службове розслідування, посилаючись на висновок службового розслідування позивач стверджує про недобросовісність набувача майна, що є підставою для стягнення неправомірно отриманих коштів.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач відмовився від добровільного відшкодування шкоди, що є обов'язковою передумовою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків).
До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності з ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Суд зазначає, що за правилами статей 1212, 1215 ЦК України обов'язковою умовою утримання/стягнення з військовослужбовця виплаченого йому грошового забезпечення є або рахункова помилка з боку фінансового органу військової частини, або допущення зловживань (недобросовісності) з боку військовослужбовця.
Щодо шкоди, про стягнення якої позивач просить, то під нею останній розуміє одноразову грошову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, виплачену відповідачу після укладення контракту.
Отже, позивач добровільно виплатив відповідачу одноразову грошову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 після укладення контракту і при її нарахуванні рахункових/лічильних помилок не допустив.
Доказів того, що відповідачем з метою отримання одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 подавалися фіктивні документи, або здійснювався вплив на працівників фінансового підрозділу, суду не надано та про такі обставини не повідомлено.
Таким чином, позивач не довів належними доказами недобросовісність з боку відповідача, яка б призвела до надлишкових виплат йому грошових коштів та покладала б на нього обов'язок повернути ці кошти позивачу, як безпідставно набуті.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.
Пунктом 21 Постанови №153 установлено, що у разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються.
Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов'язків, коли він два або більше разів за сукупністю притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони, Національній гвардії або Держприкордонслужбі і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Доказів саме систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту (два або більше разів за сукупністю притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни) позивачем не надано.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи приписи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачена позивачем сума судового збору не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв