Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№200/7360/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при вирішенні питання про призначення пенсії, а саме незарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву про призначення пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона звернулась 15.08.2025 до ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.08.2025 № 050850001659 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказане рішення позивачка вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, порушує її право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню, оскільки спірні періоди, які відповідач не зарахував до страхового стажу підтверджуються записами у трудовій книжці позивачки та позивачка не може нести відповідальність за правильність її оформлення.
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача, ГУ ПФУ в Донецькій області, надійшов відзив на позов, згідно з яким, Головним управлінням прийнято рішення від 22.08.2025 № 050850001659 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно розрахунку стажу із необхідного страхового стажу, у позивачки підтверджено лише 28 років 02 місяці 19 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії за віком.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Судом встановлено, що 15.08.2025 ОСОБА_1 звернулась з заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними документами до територіальних органів Пенсійного фонду України за допомогою системи веб-порталу.
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 № 050850001659 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 30 років. Страховий стаж позивачки становить 28 років 02 місяці 19 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи:
- з 01.11.1992 по 10.05.1994 в КСП “Еллада», згідно трудової книжки від 28.05.1990 серія НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу не завірене належним чином;
- з 15.04.1981 в колгоспі ім. Калініна (відсутня дата звільнення та підстави звільнення з роботи, та відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві), з 17.04.1986 по 09.02.1990 в сільській бібліотеці (відсутні відомості про перейменування або реорганізацію підприємства в Центральну районну бібліотеку), згідно трудової книжки колгоспника віл 25.02.1982 серія НОМЕР_2 , оскільки дата народження на титульній сторінці дописана іншими чорнилами та не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_2 , свідоцтво про укладення шлюбу не надавалося, довідку про шлюб від 01.07.2022 №10 надану органом на тимчасово окупованій території, не взято до розгляду, оскільки документ є не дійсним.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
В межах даної справи позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
Інші періоди позивачем не оскаржуються.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (пункт 23 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зарахований період роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 в сільській бібліотеці, зазначений у трудовій книжці колгоспника від 25.02.1982 серія НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про перейменування або реорганізацію підприємства в Центральну районну бібліотеку, оскільки дата народження на титульній сторінці дописана іншими чорнилами та не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_2 , свідоцтво про укладення шлюбу не надавалося, довідку про шлюб від 01.07.2022 №10 надану органом на тимчасово окупованій території, не взято до розгляду, оскільки документ є не дійсним.
У вказаний період роботи чинною була постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 15.08.1990 №829), а порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, згідно з якими трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
В розділі V Трудова участь у громадському господарстві трудової книжки колгоспника зазначався встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на голову колгоспу або спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а тому й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Як встановлено судом, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому вказані відомості про позивача (анкетні дані, дата народження) у такій трудовій книжці колгоспника відповідають відомостям свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , паспорта серії НОМЕР_6 ).
Разом з тим суд зауважує, що вказані відповідачем недоліки, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періодів роботи до страхового стажу позивачки, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок колгоспників на уповноваженого працівника колгоспу. У суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивачка прийнята 17.04.1986 на підставі наказу від 16.04.1986 № 28 на посаду завідуючої Кас'янівської сільської бібліотеки-філії та на підставі була звільнена 09.02.1990 наказом від 09.02.1990 №16.
При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави його не враховувати.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.11.1992 по 10.05.1994 в КСП “Еллада», згідно трудової книжки від 28.05.1990 серія НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу не завірене належним чином, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
Судом встановлено, що в трудовій книжці від 28.05.1990 серія НОМЕР_3 наявні записи: № 7 про прийняття позивача 01.11.1992 в КСП “Еллада» в якості доярки (наказ про прийняття № 6 від 11.11.1992), № 8 про звільнення позивача 10.05.1994 (наказ № 18 від 06.10.1994).
Отже, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 в КСП “Еллада», підтверджений записами у трудовій книжці, підлягає задоволенню.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати період роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 в КСП “Еллада», згідно трудової книжки від 28.05.1990 серія НОМЕР_3 .
В контексті обставин, які породили спір, суд повторює, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи; вказані недоліки в заповненні документів не є суттєвими та не можуть мати своїм наслідком відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Отже, суд дійшов переконання, що мотиви ГУ ПФУ в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки від 28.05.1990 серія НОМЕР_3 , та періоду з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника від 25.02.1982 серія НОМЕР_2 не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки права позивача у спірних відносинах порушені саме внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.08.2025 № 050850001659 з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати вказане рішення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при вирішенні питання про призначення пенсії, а саме незарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , суд зазначає, що обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.
З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії чи бездіяльність, вчинені або допущені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії або бездіяльність не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення.
Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваного рішення, визнання протиправним та скасування даного рішення є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи, відмовити.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.08.2025 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 та періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Ухвалою суду від 01.10.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.
Приписами частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, частиною другою статті 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправомірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, судовий збір у розмірі 968,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 050850001659 від 22.08.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.08.2025 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1986 по 09.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 та періоду роботи з 01.11.1992 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Повне судове рішення складено 01.12.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В.Загацька