Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№200/7431/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №051330003980 від 24.09.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 16.09.2025 про призначення пенсії, визначивши право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 та зарахувавши до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.01.2022 по 30.06.2022 та з 10.10.2022 по 30.06.2024 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона звернулась із заявою встановленого зразку про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з додаванням документів. Рішенням відповідача №051330003980 від 24.09.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що при розгляді поданих Позивачем, призначити пенсію на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » у відповідача не має законних підстав, через те, що позивач не досягла пенсійного віку.
Таким чином, на думку відповідача, прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та оскільки позивач не досягла пенсійного віку 55 років, визначеного ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач також зазначив, що Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 16.09.2025 позивач звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №051330003980 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 55 років; та у зв'язку з відсутністю стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні зазначено наступне. Вік заявниці 52 років. Загальний страховий стаж складає 32 роки 10 місяців 25 днів. Пільговий стаж складає 20 років 4 місяці 1 день.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058- ІV).
Відповідно до положень ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі ст.1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень абз.1 п.2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абз.3 п.2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст.114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, п. б ст. 13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 (до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ) передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах ізшкідливимиіважкимиумовамипраці,-заспискомN2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено, зокрема, раніше передбачений п.«б» ст.13 Закону № 1788-ХІІвік, необхідний жінкам для призначення пенсії, з 50 до 55 років.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п.«б» - «г» ст.54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з п.3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п.«б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п.2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Як встановлено судом, позивач 16.09.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, рішенням відповідача від 24.09.2025 №051330003980 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю, на думку відповідача, такого права на час звернення. При цьому, під час розрахунку трудового стажу відповідачем до пільгового стажу не були зараховані певні періоди роботи позивача.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.01.2022 по 30.06.2022 та з 10.10.2022 по 30.06.2024 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.
Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п.2 п.2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.
Так, у трудовій книжці позивача наявні записи щодо спірного періоду, а саме з 27.01.1992 по 26.12.2024 працювала гірником, який зайнятий відкаткою.
Суд зазначає, що записи про дані періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Крім того, у довідці №6/394 від 05.09.2022 про підтвердження трудового стажу вказано, що позивача виконувала роботи у гірничому виробництві на поверхні за списком №2.
Також період роботи з 01.01.2022 по 30.06.2022 та з 10.10.2022 по 30.06.2024 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», підтверджується відомостями персоніфікованого обліку (витяг форми ОК-5), з яких вбачається що заробітна плата позивачу нараховувалась.
Суд вважає за належне наголосити, що правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 17.07.2019 (справа № 144/669/17) та від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 27.02.2019 у справі № 638/5795/17, від 31.10.2019 у справі № 683/1814/16-а, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 26.03.2020 у справі № 299/3616/16-а.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків чи подачі звітності, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам та/або не подання звітності не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з підстав відсутності сплати страхових внесків.
Проте, доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення та перевірку періодів роботи позивача, які мають бути враховані до її пільгового стажу роботи для призначення пенсії, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб, надання позивачу часу для подання додаткових документів, суду не подано.
Відповідно до ч. 1-3 ст.8 Закону України 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» ( далі Закон № 2073-IX), адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
В порушення принципу обґрунтованості відповідачем у рішенні не наведено обґрунтування не зарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів позивача. Доводів проти зарахування спірних періодів відповідачем не наведено й у відзиві.
Відповідно до ч. 2 ст.87 Закону № 2073-IX , протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Відповідно до п.7 ст.2 Закону № 2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
В даній справі відповідачем не надано оцінку наведеним вище документам, щодо підтвердження страхового та пільгового стажу позивача у спірний період.
Відповідно суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій відповідача в цій частині на відповідність критеріям визначеним ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.01.2022 по 30.06.2022 та з 10.10.2022 по 30.06.2024 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» не підлягають задоволенню.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом№ 1058-ІV- з іншого в частині віку, необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991№ 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003№ 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливими для особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч.3 ст.291 КАС України).
Наведене вище свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав недосягнення віку призначення пенсії, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, оформленої рішенням відповідача № 051330003980, з огляду на що вимоги позивача про визнання такого рішення протиправним та його скасування підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.4 ст. 6 Закону № 2073-IX, висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, її перерахунок, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Відповідно до абз.2 ч. 4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами ч.2 ст.5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 051330003980 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 16.09.2025 про призначення пенсії, визначивши право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Під час повторного розгляду заяви позивача відповідачу необхідно надати оцінку наданим позивачем документам щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи позивача з 01.01.2022 по 30.06.2022 та з 10.10.2022 по 30.06.2024 з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.8 ст. 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який в силу вимог ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, РНОКПП 21910427) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 051330003980 від 24.09.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.09.2025 про призначення пенсії, визначивши право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та висновків суду наведених в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова