Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№580/5181/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
09.05.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 12814885) № 232550004402 від 14.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком періоду роботи з 01.09.1980, включаючи період навчання в Білицькому МПТУ № 83, - по 01.01.1998;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.09.1980, включаючи період навчання в Білицькому МПТУ № 83 з 01.09.1980 по 16.07.1983, - по 01.01.1998;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 07.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування зазначено, що після досягнення 60 років за наявності страхового стажу більше 32 років звернулася до управління із заявою про призначення пенсії. Разом з цим, управлінням відмовлено у призначенні та не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки. Вважає, що недоліки заповнення трудової книжки не можуть позбавляти права на соціальне забезпечення.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн надана квитанція від 29.04.2025.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 адміністративну справу № 580/5181/25 передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Кошкош О.О.
Ухвалою суду від 13.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка не містить запису дати заповнення. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів. Страховий стаж з 01.01.1998 зараховано згідно даних що містяться в системі персоніфікованого обліку. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 14.04.2025 №232550004402 про відмову у призначенні пенсії. З рішення вбачається, що вік заявниці - 60 років 03 дні, страховий стаж становить 31 рік 02 місяці 29 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка не містить запису дати заповнення. Відмова у призначенні пенсії обумовлена відсутністю страхового стажу (32 роки).
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з метою його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).
Згідно статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 відмолено позивачці в призначенні пенсії за віком та не зараховано до її страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка не містить запису дати заповнення.
Згідно із положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії подана трудова книжка НОМЕР_2 оформлена Слов'яногірським ОСКУ на ім'я « ОСОБА_2 ».
На титульному листі наявний запис про те, що прізвище змінено на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлю від 27.10.1984.
В цій книжці первинно зроблені записи:
№1 - 01.09.1980 - 16.07.1983 - навчання в Білецькому ГПТУ №83 за спеціальністю кухар;
№2 - 16.07.1983 про зарахування поваром у Слов'яногірське ОСКУ,
№3 - 29.09.1983 про звільнення;
16.11.1983 - про прийняття в д/сад №3 няней - прибиральницею в Костянтиновськи завод «Автоскло»,
16.10.1984 - про звільнення,
01.03.1989 - про прийняття тимчасово поштарем в Красноармійський районний вузол зв'язку,
01.12.1992 - про звільнення,
№9 - 09.02.1994 - про прийняття поштарем в Красноармійський районний вузол зв'язку,
№15 - 01.02.2005 - про звільнення.
Суд звертає увагу, що станом час заповнення трудової книжки позивача, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162).
Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.
Дослідивши записи у трудовій книжці, судом встановлено, що на титульному листі трудової книжки, дійсно відсутня дата її заповнення.
Разом з цим, такі мотиви щодо відмови у врахуванні записів трудової книжки про періоди роботи, які зроблені з дотриманням усіх вимог (а саме містять відомості про підприємство, роботу (прийняття та звільнення) скріплені печатками) суд вважає неприйнятними, оскільки не є достатньою підставою для не зарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту виконання роботи, а не правильність заповнення трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, відмова викладена рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 щодо зарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з підстав відсутності на титульній сторінці дати видачі трудової книжки є протиправною.
Крім того, слід врахувати, що позивачем до заяви про призначення пенсії додано диплом НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_4 у період 01.09.1982 по 16.07.1983 навчалася в Міському професійному технічному училищі №83 м.Біліцького за професією кухар, а також свідоцтво про укладання шлюбу від 27.10.1984, в якому наявний запис про зміну прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 ».
Отже, наданими документами підтверджено право на зарахування до страхового стажу як періодів роботи визначених у трудовій книжці, так і періоду навчення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що управлінням страховий стаж ОСОБА_1 визначено на рівні 31 року 2 місяців 29 днів, до нього, зокрема, включено періоди (в межах спірних правовідносин) 01.09.1980 - 16.07.1983 (навчання у вищих/середніх НЗ) - (2 роки 10 міс 16 днів), не зараховані до страхового періоди роботи згідно записів у трудовій книжці: 16.07.1983 - 29.09.18983, 16.11.1983 - 16.10.1984, 01.03.1989 - 01.12.1992, 09.02.1994 - 31.12.1997.
Враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено, що управлінням зараховано період навчання 01.09.1980 - 16.07.1983 до страхового стажу позивача, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з цим, протиправним є не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи записи про які наявні у трудовій книжці НОМЕР_2 , а саме 16.07.1983 - 29.09.1983, 16.11.1983 - 16.10.1984, 01.03.1989 - 01.12.1992, 09.02.1994 - 31.12.1997, що свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 №232550004402 та наявність підстав для його скасування.
З метою ефективного поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.04.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи, записи про які наявні у трудовій книжці НОМЕР_2 , а саме 16.07.1983 - 29.09.1983, 16.11.1983 - 16.10.1984, 01.03.1989 - 01.12.1992, 09.02.1994 - 31.12.1997.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 №232550004402 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 12814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 07.04.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи, записи про які наявні у трудовій книжці НОМЕР_2 , а саме 16.07.1983 - 29.09.1983, 16.11.1983 - 16.10.1984, 01.03.1989 - 01.12.1992, 09.02.1994 - 31.12.1997.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 12814885) за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош