Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№640/12062/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-10248-17У від 10.05.2019 на суму 21030,90 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі 37768,74 грн.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 08.08.2022 (суддя Мамедова Ю.Т.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи. Поновлено позивачу строк звернення до суду.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/12062/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/12062/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. адміністративну справу №640/12062/22.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що податкова вимога № Ф-10248-17У від 10.05.2019 на суму 21030,90 грн підлягає скасуванню, оскільки з 03.09.2014 йому встановлена 3 група інвалідності, та позивач з 03.09.2014 по 31.12.2021 отримує соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам", а, отже, в силу частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску; зазначає, що з огляду на безпідставність нараховання йому єдиного внеску, відповідач має здійснити коригування облікових даних про позивача шляхом виключення з ІКП відповідної заборгованості позивача.
Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок, платниками якого у відповідності до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону є фізичні особи - підприємці.
Ухвалою суду від 23.04.2025 витребувано у ОСОБА_1 копію пенсійного посвідчення (протокол про призначення пенсії), зазначити дату з якої позивачу призначено пенсі; пояснення чи є позивач особою, яка отримує соціальну допомогу, як інвалід ІІІ групи (надати відповідні докази з зазначенням дати отримання такої допомоги).
Представником позивача надано до суду пояснення з додатками.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Категорія 1).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій підприємницька діяльність позивача припинена 15.07.2021.
10.05.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу №Ф-10248-17 на суму 21030,90 грн.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 37 788,74 грн., з яких: за 2017 рік - 8448 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску (3 200x22%), помноженому на кількість місяців звітного року; за 2018 рік - 9 828,72 грн., або 2457,18 грн. за кожний квартал, (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3 723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс.); за 2019 рік - 1 1016,72 грн. (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4 173 х 22 відсотки = 918,06 грн./міс., за квартал відповідно 918,06 грн. х3 = 2754,18 грн.; за 2020 рік по - 8 495,3 грн. з урахуванням п. 9 прим. 10 Закону № 2464(мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4 723 х 22 відсотки = 1039,06 грн./міс. та з вересня 2020 року 5 000 грн. х 22 відсотки = 1 100,0 грн.).
Вказані нарахування проводилися податковим органом:
- 09.02.2018 за 2017 рік;
- 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року;
- 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року;
- 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року;
- 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року;
- 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року;
- 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року;
- 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року;
- 20.01.2020 за 4 квартал 2019 року;
- 21.04.2020 за 1 квартал 2020 року;
- 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року;
- 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року;
- 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року.
Отже, періодом нарахуванням єдиного внеску є 2017 - 2020 роки.
З наданих документів встановлено, що рядовий ОСОБА_1 в складі військової частини був направлений для участі в заходах ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 03.05.1986 по 13.12.1986. Додатково витягом із протоколу № 56 засідання Комісії було підтверджено правильність видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. На підставі вищевказаних документів Київською міською адміністрацією було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на пільгових умовах у 50 років досяг віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: з 09.09.2016.
Згідно з довідкою Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві № 25 від 19.02.2024 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Деснянському районному управлінні соціального захисту населення в м. Києві та отримував у 2017 році доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щомісячно у розмірі 228,00 грн. з січня 2017 року по грудень 2017 року включно, що разом складає 2736,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано у травні 2017 року одноразову адресну матеріальну допомогу до 31 річниці Чорнобильської катастрофи в сумі 300 грн., у жовтні 2017 року - нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.
Відповідно до довідки Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві № 26 від 19.02.2024 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Деснянському районному управлінні соціального захисту населення в м. Києві та отримував у 2018 році доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щомісячно у розмірі 228,00 грн. з січня 2018 року по грудень 2018 року включно, що разом складає 2736,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано у квітні 2018 року одноразову адресну матеріальну допомогу до 32 річниці Чорнобильської катастрофи в сумі 250 грн., у жовтні 2018 року - нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.
Згідно з довідкою Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві № 27 від 19.02.2024 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Деснянському районному управлінні соціального захисту населення в м. Києві та отримував у 2019 році доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щомісячно у розмірі 228,00 грн. з січня 2019 року по грудень 2019 року включно, що разом складає 2736,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано у квітні 2019 року одноразову адресну матеріальну допомогу до 33 річниці Чорнобильської катастрофи в сумі 300 грн., у жовтні 2019 року - нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.
Відповідно до довідки Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві № 28 від 19.02.2024 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Деснянському районному управлінні соціального захисту населення в м. Києві та отримував у 2020 році доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щомісячно у розмірі 228,00 грн. з січня 2020 року по грудень 2020 року включно, що разом складає 2736,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано у квітні 2020 року одноразову адресну матеріальну допомогу до 34 річниці Чорнобильської катастрофи в сумі 300 грн., у жовтні 2020 року - нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.
Згідно з довідкою Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві № 29 від 19.02.2024 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Деснянському районному управлінні соціального захисту населення в м. Києві та отримував у 2021 році доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щомісячно у розмірі 228,00 грн. з січня по жовтень 2021 року, а також у листопаді та грудні 2021 року по 456,00 грн. щомісячно, що разом складає 3 192,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано у квітні 2021 року одноразову адресну матеріальну допомогу до 35 річниці Чорнобильської катастрофи в сумі 600 грн., у листопаді 2021 року - нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/9701/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/9701/23 відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором боржника на суму 37 788 грн 74 коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 43 844 грн 74 коп. задоволено. Визнано Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС кредитором боржника у справі № 910/9701/23 з грошовими вимогами у розмірі - 43 844 грн 74 коп., з яких: 6 056 грн судового збору - вимоги першої черги, 37 788 грн 74 коп. - вимоги третьої черги.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2024 Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/9701/23 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/9701/23 скасовано. Справу № 910/9701/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу № 910/9701/23 в скасованій частині передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 прийнято справу № 910/9701/23 до провадження судді в частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на суму 37 788,74 грн. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 29.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/9701/23З відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС у визнанні кредитором ОСОБА_1 на суму 37 788,74 грн.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
Положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначають єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності відповідних умов.
Згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції станом на 09.09.2016), особи мають право на пенсію за віком при досягненні 60 років.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів та з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, уважаються такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з і липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, зменшення віку 10 років.
На підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачем надано посвідченням серії НОМЕР_2 та довідки Деснянського районного управління соціального захисту населення в м. Києві №25-29 від 19.02.2024 в яких зазначено , що ОСОБА_1 у період з 2017 року по 2021 рік отримував доплати на продукти харчування особам, віднесеним до І категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
З наданих документів встановлено, що рядовий ОСОБА_1 в складі військової частини був направлений для участі в заходах ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 03.05.1986 по 13.12.1986. Додатково витягом із протоколу № 56 засідання Комісії було підтверджено правильність видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. На підставі вищевказаних документів Київською міською адміністрацією було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на пільгових умовах у 50 років досяг віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: з 09.09.2016.
У преамбулі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються у тому числі такі гарантовані державою компенсації та пільги:
- позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;
- право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.
Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. (пункт 4);
- забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (пункт 14).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок).
Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 4 Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом (796-12), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме:
- компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20, пункту 6 частини першої статті 21 Закону (796-12), за нормами, встановленими МОЗ;
- одноразова компенсація - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та виконанні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, пов'язаною з наслідками Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини першої статті 48 Закону (796-12), постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. N 285 (285-2015-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2015 р., N 40, ст. 1204), а також щорічна допомога на оздоровлення деяким категоріям постраждалих громадян відповідно до частини другої статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 28, ст. 1636).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджується, що у період з 2017 по 2020 рік включно ОСОБА_1 , як особа, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримував соціальну допомогу, визначену ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, а саме: щомісячні доплати на продукти харчування, щорічні одноразові матеріальні допомоги до річниць Чорнобильської катастрофи, а також щорічні допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене, судом встановлено наявність двох необхідних передумов для імперативно визначеного частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнення ОСОБА_1 від сплати за себе єдиного внеску, а саме:
1. з 09.09.2016 ОСОБА_1 досяг віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (50 років - з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");
2. з січня 2017 по грудень 2021 року включно ОСОБА_1 отримував соціальну допомогу.
Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 міг би бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частинами 1-3 статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; домашні працівники.
Особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому частини першої цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Таким чином, для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у період з 2017 по 2020 рік включно ОСОБА_1 необхідно було подати до податкового органу за місцем проживання заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а податковому органу - укласти із позивачем відповідний договір.
Позивач у у позові зазначає, що у період з 2017 по 2020 рік включно не брав добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Доказів протилежного податковим органом суду надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №2464-VI, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених п.п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Отже, самостійно визначені фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, суми єдиного внеску підлягають сплаті на загальних підставах.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №499 (далі Інструкція №499), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Згідно з пунктом 6 Розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №499 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом у день набрання судовим рішенням законної сили.
За змістом пункту 3 розділу ІІІ чинного протягом існування спірних відносин Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (далі Порядок №435), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.
Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, ця особа повинна отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 21030,90 грн по єдиному внеску, яка слугувала підставою формування Головним управлінням ДПС у м.Києві спірної вимоги, нарахована позивачу за 2017-2020 роки.
Разом з тим, позивач, як особа з інвалідністю ІІІ групи, яка отримує відповідну соціальну допомогу з 2017 року, звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог частини 4 статті 4 Закону №2464-VI. Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідачем не наданий.
Тому, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску сформована безпідставно.
Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість із ЄСВ платника ОСОБА_1 у розмірі 37768,74 грн, суд враховує таке.
У постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 у справі №813/3277/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого обов'язок щодо внесення змін до інтегрованої картки виникає у відповідача після набрання законної сили рішення суду. Тому вимоги позивача про виключення з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості позивача з ЄСВ в сумі 37768,74 грн є передчасною і не підлягає до задоволення.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові №280/1765/19 від 04 лютого 2020 року дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Поряд з цим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 39/22 від 07.07.2022 укладений між позивачем та адвокатом Горщаром Сергієм Васильовичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ № 1123 видане Радою адвокатів Волинської області на підставі рішення № 2/28-8, Протоколу № 1 погодження гонорару від 07.07.2022 гонорар адвоката у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві зобов'язання вчинити дії становить 5500,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.10.2022, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 38/22.1 від 07.07.2022 року.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.10.2022 року, адвокатом Горщаром Сергієм Васильовичем надана правова допомога: Збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду, підготовка заяви про усунення недоліків, підготовка та подача відповіді па відзив, усні консультації, інформування про рух справи. Вартістю 5500,00 грн.
Зазначені суми були сплачені позивачем адвокату, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 38/22.1 від 07.07.2022 року.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеними та підтвердженими належним чином розмір заявлених адвокатом витрат на правничу допомогу та реальність їх понесення, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-10248-17У від 10.05.2019 на суму 21030,90 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 01.12.2025.
Суддя І.Г. Аляб'єв