Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 листопада 2025 року Справа№200/4470/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області №050650006714 від 21.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 04.07.1977 по 04.11.1980, з 09.01.1981 по 12.01.1982, з 05.01.1985 по 18.08.1999.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він, після досягнення 63 років, звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії разом з додатками, проте пенсію призначено не було, про що прийнято рішення.
Згідно змісту рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у колгоспі з 04.07.1977 по 04.11.1980, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні та довідка про перейменування колгоспу, період роботи з 09.01.1981 по 12.01.1982, оскільки наявне необумовлене виправлення у номері наказу про звільнення; період роботи з 05.01.1985 по 18.08.1999, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою не існуючої на той час держави (УРСР).
Позивач наголошує, що не повинен нести відповідальність помилки в трудовій книжці, вважає свої права порушеними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі.
14.07.2025 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначило, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято через відсутність страхового стажу - 20 років. Періоди роботи позивача не враховані до страхового стажу правомірно, а отже позов задоволенню не підлягає.
Ухвалою від 29.08.2025 року розгляд адміністративної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 28.10.2025 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті на 28.11.2025 на 11.00. Справу ухвалено розглядати в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 28.10.2025 року в задоволенні клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (64 роки), 13.04.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 позивач з 04.07.1977 по 04.11.1980 працював колгоспі, кількість відроблених людино-днів за 1977 рік - 112, за 1978 рік - 210. Встановлений мінімум трудо-днів (або людино-днів за рік) за 1977 рік - 280, за 1978 рік - 220.
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 позивач в частині спірних періодів працював:
з 09.01.1981 по 12.01.1982 трактористом;
05.01.1985 по 18.08.1999 чабаном;
Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №050650006714 від 21.04.2025 зазначено, що за доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки колгоспника від 05.07.1977 не зараховано:
період роботи у колгоспі з 04.07.1977 по 04.11.1980, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні та довідка про перейменування колгоспу;
за доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.02.1981 не зараховано:
період роботи з 09.01.1981 по 12.01.1982, оскільки наявне необумовлене виправлення у номері наказу про звільнення;
період роботи з 05.01.1985 по 18.08.1999, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою не існуючої нa той час держави (УРСР).
Не працює. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 2050650006714 від 21.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу - 20 років. Страховий стаж заявника становить 6 років 11 місяців.
Дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - не має.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено право громадян України на державне пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності страхового стажу не менше 32 років (з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року).
Згідно змісту ч. 2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо періоду роботи в колгоспі з 04.07.1977 по 04.11.1980, який не зараховано до страхового стажу оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні та довідка про перейменування колгоспу.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення).
Відповідно до пункту 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).
Спираючись на вказаний пункт, суд звертає увагу, що трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 в розділі «відомості про роботу» (стор. 2-3) містить записи про встановлений річний мінімум трудової участі та виконання трудового мінімуму за вказані роки.
Відтак позиція відповідача щодо відсутності довідки про відпрацьовані трудодні підлягає відхиленню через те, що інформація про трудодні міститься в трудовій книжці. Поряд з цим кількість відпрацьованих трудоднів по відношенню до встановленого мінімуму трудоднів органом ПФУ з'ясована не була.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів, які свідчать про невиконання позивачем без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Крім того, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обмежений у праві здійснити запити щодо надання інформації необхідної для призначення / відмови у призначенні пенсії.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Щодо довідки про перейменування колгоспу.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Згідно змісту трудової книжки № 802, вона розпочата 05.07.1977 року, дані вносилися посадовою особою колгоспу ім. М. Горького, позивач працював з 04.07.1977 року та звільнився 04.11.1980 року з колгоспу ім. М. Горького, що підтверджує відбиток печатки вказаного колгоспу. Інших записів про роботу позивача трудова книжка не містить.
Враховуючи визначене суд не вбачає правових підстав для наявності довідки про перейменування колгоспу за умови, що позивач почав та закінчив свою трудову діяльність в колгоспі, який протягом всієї трудової діяльності ОСОБА_1 не був перейменований, що вбачається з відбитків штампів та з хронології ведення цієї трудової книжки.
Відтак суд приходить до висновку, що період з 04.07.1977 по 04.11.1980 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періодів з 09.01.1981 по 12.01.1982 та з 05.01.1985 по 18.08.1999, які не були враховані через помилки в трудовій книжці.
На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».
Згідно положень пункту 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (із змінами, далі - Постанова № 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Зокрема, Верховний Суд висловлював в постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Враховуючи вказане суд вважає, що періоди роботи з 09.01.1981 по 12.01.1982 та з 05.01.1985 по 18.08.1999 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №050650006714 від 21.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 04.07.1977 по 04.11.1980, з 09.01.1981 по 12.01.1982, з 05.01.1985 по 18.08.1999.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що сплату судового збору було відстрочено позивачу ухвалою суду від 26.06.2025 року, то судовий збір в розмірі 968, 96грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись положеннями КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області №050650006714 від 21.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 04.07.1977 по 04.11.1980, з 09.01.1981 по 12.01.1982, з 05.01.1985 по 18.08.1999.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 грн., 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка