Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 листопада 2025 року Справа№200/5474/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 14.07.2025 № 056650011352 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 09.07.2025 та призначити пенсію відповідно до положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 05.06.1993 по 02.08.2016.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач зазначила, що під час вирішення питання про призначення їй пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року згідно з якими особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з позовом до заяви позивачем додано трудову книжку в якій наявні записи щодо її зайнятості на роботах, що до 02.08.2016 були включені до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач зауважила на протиправності неврахування зазначених періодів до пільгового стажу роботи під час розгляду її заяви про призначення пенсії за віком.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, у відзиві на позов зауважив на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення. За змістом відзиву вік позивачки на час звернення становить 52 роки 3 місяці 10 днів, в той час як право на призначення пенсії за віком особа набуває після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 35 років.
У наданому до суду відзиві на позов відповідач заперечував наявність підстав призначення позивача пенсії відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , оскільки право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами проведення атестації робочих місць - після досягнення 55 років, якого позивач також не досягла на час звернення із заявою про призначення пенсії.
У наданому відзиві відповідач також зауважив на відсутності підстав для обчислення пільгового стажу на підставі трудової книжки, зауважуючи на тому, що Порядком № 637 встановлено врахування пільгового стажу на підставі уточнюючих довідок.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
09.07.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області, що є відповідачем у справі.
Рішенням від 14.07.2025 № 056650011352 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення вмотивовано недосягненням позивачем віку призначення пенсії.
За змістом рішення право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 35 років. Згідно з рішенням страховий стаж позивача становить 34 роки 6 місяців 4 днів. Вік заявника на час звернення - 52 роки 3 місяці 10 днів.
Згідно з розрахунком форми РС-Право до страхового стажу позивача враховані періоди навчання з 01.09.1988 по 20.06.1992, з 24.07.1995 по 20.11.1995, періоди догляду за дитиною до досягнення 3 років з 11.08.1992 по 12.0.1993, з 25.10.2004 по 11.12.1994, періоди роботи з 13.09.1993 по 24.10.1994, з 12.12.1994 по 23.07.1995, з 21.11.1995 по 09.01.2004, з 01.01.2005 по 31.01.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.10.2005 по 31.08.2024, 01.11.2024 та період отримання допомоги по безробіттю з 06.11.2024 по 03.02.2025.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
Згідно зі ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01.01.208 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.
Статтею 114 Розділу XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону № 1058 (Закон доповнено розділом XIV-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом з цим, до внесення зазначених змін порядок призначення пенсії на пільгових умовах визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788.
Так, п. б ч. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до 01.04.2015 визначалося, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено встановлений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Рішенням відповідача від 14.07.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення віку призначення пенсії, що встановлений ст. 26 Закону № 1058. Разом з цим, позивач заперечує правомірність зазначеного рішення та зазначає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 п. б ст. 13 Закону України № 1788.
Під час надання оцінки правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку призначення пенсії суд виходить із такого.
Положеннями Закону № 1058 встановлено призначення пенсії за віком на загальних підставах - ст. 26 цього Закону № 1058, умови призначення пенсії на пільгових умовах для осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - ст. 114 Закону № 1058.
При цьому, з 01.10.2017 правила призначення пільгових пенсій, зокрема, за Списком № 2, регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII". Зазначеним рішенням визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII підлягають застосуванню для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої надавалася позивачем до заяви про призначення пенсії, позивач працювала в ПрАТ «ШУ «Покровське» учнем машиніста компресорних установок в період з05.06.1993 по 26.11.1993 та машиністом компресорних установок 4 розряду з 27.11.1993 по 01.11.2024.
У довідці форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» наявні відомості по спецтсажу позивача за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2005, 2006, 2008, 2009, 2010, 2012, 2013 (10 місяців), облікованого за кодом спецстажу ЗПЗ013Б1 (працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України).
Наведені відомості підтверджують занятість позивача на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, згідно зі Списком № 2 до 01.04.2015 та надають підстави стверджувати про зайнятість позивача на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, що є підставою для застосування статті 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII під час вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини цієї справи в частині вимог, що стосуються наявності в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, висновки Верховного суду у справі 360/3611/20 підлягають застосуванню на підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, з огляду на наведене вище, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII , за досягнення віку 50 років, а доводи відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії через недосягнення нею віку призначення пенсії (55 років) є необґрунтованими.
Наведене свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії з підстав недосягнення віку призначення пенсії згідно з рішенням від 14.07.2025 № 056650011352, через що зазначене рішення підлягає скасуванню, а заява позивача по призначення пенсії за віком підлягає повторному розгляду з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Під час розгляду вимог позивача про зобов'язання призначити позивачу пенсію відповідно до положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 05.06.1993 по 02.08.2016 суд виходить з нижче викладеного.
Вирішення питання призначення пенсії входить до дискреційних повноважень відповідача, таке рішення приймається після встановлення наявності в особи, що звертається за призначенням пенсії страхового та пільгового стажу достатньої тривалості. При цьому суд, в межах наявних повноважень, наділений повноваженнями визначити правомірність проведеного пенсійним органом розрахунку тривалості стажу, та не наділений повноваженнями самостійно обчислити тривалість стажу самостійно. Водночас, як встановлено з матеріалів справи, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії 05.07.2025, відповідачем не обчислював тривалості пільгового стажу, підстави його неврахування в рішенні не зазначені, що позбавляє суд можливості надати оцінку правомірності неврахування стажу.
З огляду на зазначене вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах із включенням до пільгового стажу певного періоду роботи позивача не підлягають задоволенню через їх передчасність. Втім, враховуючи наведене та положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд з метою забезпечення захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії від 05.07.2025 обчислити тривалість пільгового стажу позивача за Списком № 2 та вирішити питання про призначення пенсії на підставі п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 цієї статті встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з наявними в матеріалах справи документами судові витрати складаються з витрат на сплату судового збору розміром 968,96 грн за квитанцією від 23.07.2025 № 4749-0271-7746-5765. Враховуючи те, що спір виник через неправомірні дії відповідача суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного, положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 14.07.2025 № 056650011352.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.07.2025 із врахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області обчислити тривалість пільгового стажу за Списком № 2 та вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області суму сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач), адреса, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (відповідач), юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012
Суддя А.С. Михайлик