Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа №200/7752/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄРДПОУ 40109058, адреса: 85302, Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул.Мандрика,7) щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 та 2025 роки у кількості (70 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька обл, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ: 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та 2025 роки у кількості (70 днів);
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄРДПОУ 40109058, адреса: 85302, Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул.Мандрика,7) щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька обл, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ: 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно та видати відповідну довідку про таку індексацію.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, будуть вирішені судом під час розгляду справи після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Водночас, нормами ч. 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд приходить до висновку, що вона має бути залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків, з наступних підстав.
Позивачем разом з позовною заявою було надано клопотання про поновлення строку, в якому зокрема зазначено, що статтею 234 КЗпП України передбачена можливість у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, поновлення вказаних строків, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Строк звернення до суду пропустив з поважних причин, а саме: позивач після звільнення з Національної поліції одразу почав проходити військову службу в Службі безпеки України що підтверджується довідкою №11/1/4-2285, що відповідно також впливає на можливість вчасно реагувати на порушення своїх прав шляхом збору доказів та звернення до суду за захистом прав та інтересів. Проте за фактичних обставин про порушення своїх прав дізнався під час відповіді відповідача, яка надійшла 01.10.2025 року, в якій зазначалось, що правових підстав для нарахування та виплати індексації за 2015-2017 рік та компенсації за невикористану додаткову відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та 2025 роки у відповідача відсутні.
Розглянувши вказане клопотання, суд виходить з наступного.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та 2025 роки у кількості (70 днів) та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Ураховуючи, що вимоги про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та 2025 роки у кількості (70 днів) та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно охоплюють період з 2015 року по 2025 рік, суд зазначає, що до спірних правовідносин у цій справі належить застосовувати норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 за період з 2015 року по 18.07.2022, яка передбачає звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком та після 19.07.2022 за період з 19.07.2022 по 2025 рік, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно) позивачем не пропущено, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Разом з тим, в частині вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та за 2025 рік тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущено, оскільки Позивача наказом від 17.01.2025 року № 28 о/с звільнено зі служби в поліції з 21.01.2025 року, а з даним позовом Позивач звернувся до суду лише 07.10.2025 року, тобто більше ніж через вісім місяців.
При цьому, суд звертає увагу, що в наказі Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.01.2025 року № 28 о/с «По особовому складу», яким Позивача з 21 січня 2025 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» зазначено зокрема відомості про те, що вислуга років на 21 січня 2025 року складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 18 років 04 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 11 місяців 27 днів. Вважати невикористаними відпустки: за 2015 рік - у кількості 03 діб, за 2016 рік - у кількості 35 діб, за 2017 рік - у кількості 01 доби, за 2018 рік - у кількості 02 діб, за 2019 рік - у кількості 01 доби, за 2020 рік - у кількості 11 діб, за 2021 рік - у кількості 25 діб, за 2022 рік - у кількості 27 діб, за 2023 рік - у кількості 42 діб, за 2024 рік - у кількості 29 діб. З вказаним наказом Позивач був ознайомлений 21.02.2025 року про що свідчить його особистий підпис на зазначеному наказі.
Отже станом на 21.01.2025 року Позивач був обізнаний про відсутність у вказаному наказі відомостей щодо кількості невикористаних відпусток як учаснику бойових дій за період з 2016-2019 року та за 2025 рік та зобов'язань щодо компенсації за такі відпустки.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 також дійшов висновків, що тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові саме при звільненні. Дата ж отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
Отже, відповідно до позиції суду касаційної інстанції, моментом, коли особа повинна дізнатися про порушення своїх прав, є день отримання виплати.
В межах даного спору, Позивач по 21.01.2025 року проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та звільнений наказом (витяг) Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.01.2025 року № 28 о/с, належні суми при звільненні позивач отримав у період з 28.01.2025 року по 25.02.2025 року, що підтверджується довідкою про розрахунок при звільненні від 23.10.2025 року № 582 та довідками Приватбанку про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів.
Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18 та інших.
Щодо введенням в Україні воєнного стану, то суд зазначає, що сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а та інші.
Вище вказана обставина могла ускладнити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку у період з 19.07.2022, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження позивач до суду не надав.
Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.
За усталеною практикою Верховного суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2024 по справі № 500/7802/23 зазначив, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Щодо проходження позивачем служби в Службі безпеки України, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, як проходження служби пов'язано з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження позивач до суду не надав.
Зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 у встановлений кодексом строк.
Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.
Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
З огляду на вказане, позивач повинен подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
За приписами частин 14 та 15 статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та за 2025 рік, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із зазначенням обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала постановлена та підписана 01 грудня 2025 року.
Суддя А.Б. Христофоров