01 грудня 2025 рокуСправа №160/28079/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби абз. 13 п. 3 ч. 12, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка за рішенням лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду та є особою з інвалідністю II (другої) групи.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що його мати є особою, що потребує постійного догляду, що підтверджується висновком ЛКК за формою № 080-4/0, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є безумовною підставою для звільнення з військової служби. У зв'язку із цим, позивач подав рапорт про звільнення разом із усіма необхідними документами. За результатами розгляду вказаного рапорту відповідач прийняв рішення про відмову у його задоволенні з підстав недоведеності всіх обставин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби згідно підпункту «г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі №160/28079/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.10.2025 року відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що за результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів не встановлено відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення по відношенню до його матері, або що такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зауважив, що із доданих до рапорту матеріалів вбачається наявність у ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого не надано жодних матеріалів, які б підтверджували необхідність останнього у постійному догляді. Також зазначив, що відповідно до матеріалів, долучених до рапорту, зокрема: висновку від 15.08.2025 року № 44 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, - ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому, зазначений висновок дійсний протягом одного року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи №160/28079/25 в порядку загального позовного провадження.
25.11.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 3 роти НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат.
У позивача є матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та паспорта громадянина України матері.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 17.06.2025 р., шлюб між батьком позивача ОСОБА_4 та матір'ю позивача ОСОБА_2 розірваний.
Як зазначив позивач, рідний брат позивача ОСОБА_3 має психічні захворювання, проходить лікування та перебуває на обліку у психіатра.
Матір позивача ОСОБА_2 входить до складу його родини та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку ЛКК № 44 від 15.08.2025 р., який виданий КНП «Юріївська лікарня Юріївської селищної ради» ОСОБА_2 , висновку № 44 від 15.08.2025 р. про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який виданий ОСОБА_2 (форма № 080-4/о); витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6/25/3104/Р від 06.08.2025 р. про встановлення ІІ групи інвалідності матір позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю (ІІ група) та має обмеження життєдіяльності (вона перебуває на обліку та на обслуговуванні мультидисциплінарною мобільною паліативною бригадою КНП «Юріївська лікарня» ЮСР з діагнозом: Основний - С 20 - Злоякісне новоутворення прямої кишки. Cr recti T2N0M0 після 4 курсів ПХТ, після НДПТ (5*5 Гр.). Кл. група ІІ. Ускладнення: Лейкопенія. Тромбоцитопенія. Супутній: IXC. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А стадії ФК ІІІ за NYHA, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 2 ступеня, дуже високого ризику. Наслідки ГПМК (2022). Лівобічний геміпарез. Порушення функції опори та ходи помірного ступеня до самообслуговування та пересування, потребує постійного стороннього догляду, довготривалого лікування.
ОСОБА_1 звернувся з рапортом (06.09.2025 р. подано через застосунок «Армія+», а 08.09.2025 р. безпосередньо до ВЧ) до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його, стрільця 3 роти НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (матір'ю), який є особою з інвалідністю II групи (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).
До рапорту долучені наступні документи: нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ; висновок ЛКК № 44 від 15.08.2025 р., виданий КНП «Юрїївська лікарня Юріївської селищної ради» ОСОБА_2 ; висновок №44 від 15.08.2025 р. про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_2 (форма № 080-4/0); витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6/25/3104/Р від 06.08.2025р. про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчена копія виписки № 6109 із медичної карти стаціонарного хворого психіатричного відділення щодо ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчена копія довідки про перебування ОСОБА_3 на «Д» обліку у лікаря психіатра; копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 17.06.2025р.; копія довідки Варварівського старостинського округу Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо фактичного спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копія витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_2 ; копія витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 ; копія військового квитка ОСОБА_1 ; пояснення до рапорту.
Листом від 06.10.2025 №2/24/12-1962-2025 відповідачем повідомлено позивача про те, що: «…За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів не встановлено відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення по відношенню до його матері, або що такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Разом із тим, із доданих до рапорту матеріалів вбачається наявність у ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно котрого не надано жодних матеріалів, які б підтверджували необхідність останнього у постійному догляді.
Також варто зазначити, що відповідно до матеріалів, долучених до рапорту, зокрема: висновку від 15.08.2025 року № 44 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, - ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Необхідно зауважити, що зазначений висновок дійсний протягом одного року.
В свою чергу, частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що соціальні послуги, які надаються не менше одного разу на місяць протягом до одного року є тимчасовими, а постійними є ті, що надаються не менше одного разу на місяць протягом більше одного року.
Зважаючи на вищевикладене, за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 обгрунтованих правових підстав для звільнення його із військової служби не встановлено, відтак військова частина не має можливості надати Вам матеріали щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 та відомості щодо його грошового забезпечення за період служби до моменту звільнення, оскільки зазначений військовослужбовець на даний час продовжує проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .».
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За змістом статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) за направленням або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з абзацами першим-четвертим частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Зокрема, за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, за абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII (у відповідній редакції) під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (застосовується у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції (у відповідній редакції), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. За пунктом 5 Додатку 19 до Інструкції (у відповідній редакції) подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Суд відзначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Підставою для такої відмови зазначено те, що позивачем не надано документів, які б давали можливість встановити відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок здійснювати постійний догляд, а також зазначено, що висновок від 15.08.2025 року № 44 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, на підставі якого ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, дійсний протягом одного року.
У аспекті цього суд відзначає, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009.
Відповідно до пунктів 19, 24 цього Положення, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
За приписами підпункту 1 пункту 11 цього Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №407 від 09.03.2021 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» №407 від 09.03.2021 затверджено також форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та Інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової докуметації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020.
Разом з тим, повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України №667 від 31.07.2013 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок наданнявисновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду заособою з інвалідністючи II групи внаслідок психічного розладу, підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Щодо документів, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи, суд бере до уваги, що Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2023 року (справа №420/16689/23) та від 21 лютого 2024 року (справа №120/1909/23) звертав увагу на недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Так, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, Верховний Суд дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що необхідність здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, повинна бути підтверджена на вибір заявника (військовослужбовця) відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, суд вважає, що доданий позивачем до рапорту висновок ЛКК №44 від 15.08.2025 року є документом, який підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір'ю позивача.
Суд вважає подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи належними і достатніми для підтвердження того, що мати позивача, що є особою з інвалідністю II групи, потребує постійного догляду, а відтак, приходить до висновку, що позивач мав повне право звільнитися з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю.
Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не довів відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок здійснювати постійний догляд за нею, оскільки на час існування відповідних правовідносин, на законодавчому рівні не було встановлено будь-якого переліку документів, які б вважалися належними для підтвердження вказаної обставини.
Суд зазначає, що абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю IІ групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
В свою чергу, як вбачається зі змісту відмови відповідача, останній не встановлював об'єктивну можливість здійснення сином ОСОБА_3 фактичного догляду за ОСОБА_2 з огляду на перебування останнього на лікуванні та на обліку у психіатра, а всупереч вказаній нормі Закону, констатував лише факт наявності останнього.
Також, суд вважає, що перебування брата позивача на обліку у психіатра та на лікуванні, що підтвержується долученими до матеріалів справи нотаріально засвідченими копіями виписки №6109 із медичної карти стаціонарного хворого психіатричного відділення щодо ОСОБА_3 та довідки про перебування ОСОБА_3 на «Д» обліку у лікаря психіатра, є об'єктивною перешкодою для виконання ним функції доглядальника щодо своєї матері.
Відповідні обставини, на переконання суду, не можуть позбавляти мати позивача права на постійний сторонній догляд, якого вона потребує згідно із заключенням ЛКК № 44 від 15.08.2025.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у його звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до норм чинного законодавства, прийняття рішення за рапортом належить до повноважень відповідача, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та вирішувати по суті рапорт. Крім того, прийняттю рішення передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію рапорту, доданих до нього документів; перевірку документів та відомостей необхідних для правильного розгляду рапорту.
З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про протиправність відмови військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також, враховуючи той факт, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення військовослужбовців зі служби, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та обставинам справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.09.2025 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник