27 листопада 2025 рокуСправа №160/33620/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/33620/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) від 14.11.2025 № 712 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі списків особового складу військової частини.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в особі його командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 ;
- зупинити наказ від 14.11.2025 №712 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що на момент примусової мобілізації ОСОБА_1 у останнього були наявні підстави, які б могли надати йому відстрочку від призову під час мобілізації, а саме: станом на 12.11.2025 року ОСОБА_1 не мав порушень правил військового обліку та не перебував у розшуку, що підтверджується відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , а також на момент примусової мобілізації ОСОБА_1 у нього були наявні проблеми зі здоров'ям, а саме: Мр-ознаки остеохондрозу лівобічної субартикулярної попереково-крижового відділу хребта у вигляді екструзії диску L4-L5 з каудальною міграцією та секвеструванням, протрузії диску LS-S1, вузлів Шморля, деформуючий спондилоартроз (1ст), при цьому можливість визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби, охорони прямо передбачена Наказом Міністерства Оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Наведене не було враховано відповідачами під час видання оскаржуваних наказів, тож, на думку позивача, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом, вказаним у поданій ним заяві.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як слідує з поданої заяви про забезпечення позову, вимоги ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2025 №712 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією, та ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, стверджуючи про протиправність спірних наказів, позивач наводить у заяві про забезпечення позову ті самі доводи, що і у позовній заяві про оскарження цих рішень.
Тобто, задля вирішення заяви про забезпечення позову слід встановити чи дійсно при прийнятті оскаржуваних наказів було порушено норми чинного законодавства.
Разом з тим, наведені питання мають досліджуватися судом під час розгляду адміністративного позову по суті пред'явлених позовних вимог, оскільки вирішення питання про законність (незаконність) оскаржуваних рішень відповідача є предметом спору і може бути вирішено лише в ході розгляду судом самої позовної заяви. З'ясування означеного питання на стадії розгляду заяви про забезпечення позову є фактичним вирішенням справи по суті наперед, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що протиправність/правомірність оскаржуваних наказів може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті, при цьому, підстави для висновку про очевидну протиправність цих наказів наразі відсутні.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
За таких обставин, наведені ОСОБА_1 доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що частиною третьою статті 151 КАС України визначені способи, в які не допускається забезпечення позову.
Так, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Також Законом України від 08.07.2022 року №2359-ІХ, який набрав чинності 27.07.2022 року, частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 такого змісту:
« 10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».
Таким чином, з 27.07.2022 року повноваження суду обмежені у застосуванні заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
При цьому відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 введено воєнний стан в Україні, який в подальшому було неодноразово продовжено і який триває й досі.
Таким чином, як станом на час виникнення спірних правовідносин (видання оскаржуваних наказів), так і станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона на забезпечення позовів в адміністративному судочинстві шляхом зупинення дії наказів або розпоряджень командира (начальника), відданих військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначалося вище, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд забезпечити подану ним позовну заяву саме у спосіб заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, у поданій заяві позивач просить суд заборонити як відповідачу-2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його командира), так і невизначеному колу осіб (іншим компетентним особам) в умовах воєнного стану вчиняти дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, тобто фактично встановити заборону невизначеному колу осіб вчиняти дії, що можуть випливати з інших рішень, які можуть бути прийняті у майбутньому та, відповідно, не є предметом оскарження у цій справі, що, в свою чергу, є неприпустимим, зважаючи на наведені приписи ч.3 ст.151 КАС України.
З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення позову - відсутні, отже, подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/33620/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова