28 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10665/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000126/2 від 21.03.2025; визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000803 від 22.03.2025; зобов'язати відповідача подати до органів Державної казначейської служби України висновок про повернення на користь позивача надмірно сплачених митних платежів у сумі 58 250 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2024 в результаті укладення договору купівлі-продажу з іноземним контрагентом у Великій Британії ОСОБА_1 придбала бувший у використанні транспортний засіб Nissan Qashqai, 2014 року випуску, дизель, НОМЕР_1 , 81 кВт, номер кузова НОМЕР_2 та з метою митного оформлення вказаного автомобіля в режимі імпорту позивач через уповноважену особу 20.03.2025 подала до Волинської митниці пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).
Фактурна ціна даного транспортного засобу за договором купівлі-продажу становить 1800 фунтів стерлінгів, а транспортні витрати згідно з наданою довідкою становили 300 євро. За даною декларацією відповідач надіслав повідомлення, у якому зазначив, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.
На повідомлення митниці позивач через уповноважену особу надіслала пояснювальну записку, у якій письмово обґрунтувала понесені в ході доставки автомобіля витрати та інші спірні, на думку відповідача, питання щодо митної вартості імпортованого транспортного засобу.
Додатково ОСОБА_1 прикріпила фото пошкоджень автомобіля, які вплинули на його ціну та витяги оголошень торгівельного онлайн-майданчику, де вказано ціни на аналогічні автомобілі у країні його походження - Велика Британія.
Однак Волинська митниця не взяла до уваги дані докази та винесла картку відмови у митному оформленні на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000126/2 від 21.03.2025, яким відмовлено у застосуванні методу 1 (за ціною договору) та визначено митну вартість за резервним методом на підставі індикативів з АСМО «Інспектор» на рівні 6500 євро (5464 фунтів стерлінгів на дату заявленого декларантом курсу валют).
Уважаючи такі дії відповідача протиправними просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-3).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 30).
В поданому до суду 13.10.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.
Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- банківських платіжних документів та/або чеків, квитанцій тощо, що стосуються товару не подано до митного оформлення;
- відповідно довідки від 20.03.2025 № б/н транспортні витрати заявлено в сумі 300 євро, однак для підтвердження даних витрат не надано жодних документів, що підтверджують дану інформацію.
Інформації щодо маршруту та загальної вартості транспортних послуг не подано.
Декларантом на вимогу митниці надано: інвойс від 23.02.2025 №58188594 G; лист від 21.03.2025; пояснювальна записка від 21.03.2025. Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 21.03.2025 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
Зазначає, що платіжних документів, згідно інвойсу від 23.02.2025 №58188594 G та від 01.12.2024 №б/н не подано до митного оформлення. Після опрацювання митницею додатково наданих документів встановлено, що відповідно до пояснювальної записки витрати на транспортування становлять 100 євро на транспортування поромом, 140 євро на паливно-мастильні матеріали, 15 євро страховий поліс, 20 євро анти блокові наклейки. Отже, загальна вартість транспортування становить 275 євро, що суперечить вартості транспортування, зазначеній в довідці від 20.03.2025 - 300 євро. Документально не підтверджено понесені витрати, чеків/квитанцій не подано до митного оформлення.
Відтак, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумніви митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю (за першим методом) (арк. спр. 36-46).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено (арк. спр. 84).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вживаного автомобіля від 01.12.2024, предметом якого виступає NISSAN QASHQAI 2014 року випуску, номер кузова(VIN) - НОМЕР_2 , ціною 18 000,00 британський фунтів стерлінгів (арк. спр. 9-11).
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товару декларантом ОСОБА_1 було подано МД № 25UA205140017503U0 від 20.03.2025 товар «Легковий автомобіль, що був у використанні-1 шт. -марка NISSAN, модель QASHQAI -модельний рік - 2014 р. - календарний рік виготовлення - 2014 р. -номер кузова(VIN) - НОМЕР_2 . - тип двигуна - дизельний. -робочий об'єм циліндрів - 1461 см3. -потужність- 81 кВт. - колір - сірий. -місць для сидіння - 5. -колісна формула - 4*2. -тип кузова- універсал. - номер шасі-немає даних. -номер двигуна - немає даних. Призначений для перевезення людей по дорогам загального користування Транспортний засіб відповідає екологічним нормам не нижче рівня Євро 2. Торгівельна марка: NISSAN. Виробник: Nissan Motor Manufacturing (UK) Ltd. Країна виробництва: GB.» (арк. спр. 53).
Разом із вищевказаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в графи 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 01.12.2024 (арк. спр. 9-11); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.01.2025 (арк. спр. 71); документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.03.2025 (арк. спр. 13); договір про надання послуг митного брокера б/н 17.03.2025; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №135 20.03.2025 (зворот арк. спр. 68); довідка з органу сертифікації від 19.03.2025 №68399 (арк. спр. 68); розшифрування VIN коду транспортного засобу від 17.03.2025 (зворот арк. спр. 66); фото авто від 20.03.2025 (арк. спр. 69, 72-74); касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.4254154823.1 від 16.03.2025 (арк. спр. 21); касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.4256602837.1 від 17.03.2025 (арк. спр. 23); касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.4261639791.1 від 19.03.2025 (арк. спр. 22); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № FJ 576123 від 25.10.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №003032139 від 27.02.2019 (арк. спр. 25).
Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України, зокрема: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) транспортні (перевізні) документи в т.ч. чеки/квитанції щодо понесених витрат; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (за наявності).
При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:
- банківських платіжних документів та/або чеків, квитанцій тощо, що стосуються товару не подано до митного оформлення;
- відповідно довідки від 20.03.2025 № б/н транспортні витрати заявлено в сумі 300 євро, однак для підтвердження даних витрат не надано жодних документів, що підтверджують дану інформацію. Інформації щодо маршруту та загальної вартості транспортних послуг не подано. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Декларантом на вимогу митниці надано: Інвойс від 23.02.2025 №58188594 G (арк. спр. 12); лист від 21.03.2025 (арк. спр. 66); пояснювальна записка від 21.03.2025 (арк. спр. 14).
Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 21.03.2025 повідомлено про відсутність інших додаткових документів (арк. спр. 66).
Митник орган у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив, що платіжних документів, згідно інвойсів від 23.02.2025 №58188594 G та від 01.12.2024 №б/н не подано до митного оформлення. Відповідно пояснювальної записки витрати на транспортування становлять: 100 євро на транспортування поромом; 140 євро на паливно-мастильні матеріали; 15 євро страховий поліс; 20 євро анти блокові наклейки. Отже, загальна вартість транспортування становить 275 євро, що суперечить вартості транспортування, зазначеній в довідці від 20.03.2025 - 300 євро. Документально не підтверджено понесені витрати, чеків/квитанцій не подано до митного оформлення.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2025 №UA205140/2025/000126/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - на рівні 6500 євро/од (5464 фунт. ст. на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД №UA205030/2024/016165 від 27.12.2024, за ЕМД № UA205100/2025/000128 від 09.01.2025.Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Легковий автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, користування;- тип двигуна - ДИЗЕЛЬНИЙ;- об'єм - 1461 см3;- потужність - 81 кВт, календарний рік виготовлення - 2014р» (арк. спр. 5).
Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000803 (арк. спр. 34).
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №25UA205140018116U7 від 24.03.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (зворот арк. спр. 19).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД №25UA205140017503U0 від 20.03.2025 за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що не у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Так, волинською митницею під час проведення митних формальностей встановлено, що відповідно до довідки від 20.03.2025 № б/н транспортні витрати заявлено в сумі 300 євро, однак для підтвердження даних витрат не надано жодних документів, що підтверджують дану інформацію. Інформації щодо маршруту та загальної вартості транспортних послуг не подано. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Наведене було підставою для витребування транспортних (перевізних) документів в т.ч. чеків/квитанцій щодо понесених витрат.
Декларантом на вимогу митниці надано: Інвойс від 23.02.2025 №58188594 G (арк. спр. 12); лист від 21.03.2025 (арк. спр. 66); пояснювальна записка від 21.03.2025 (арк. спр. 14).
Як встановлено судом та вірно зауважив в оскаржуваному рішенні відповідач, відповідно до пояснювальної записки витрати на транспортування становлять: 100 євро на транспортування поромом; 140 євро на паливно-мастильні матеріали; 15 євро страховий поліс; 20 євро анти блокові наклейки. Отже, загальна вартість транспортування становить 275 євро, що суперечить вартості транспортування, зазначеній в довідці від 20.03.2025 - 300 євро. Документально не підтверджено понесені витрати, чеків/квитанцій не подано до митного оформлення.
З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано довідку про транспортні витрати від 20.03.2025, відповідно до якої витрати на транспортування легкового автомобіля марки - NISSAN, модель QASHQAI, ідентифікаційний номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 з SUDBURY, GB CO10-1NP (Великобританія) до кордону з Україною склали 300 євро (арк. спр. 13).
Розділом III (графа 20) наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Водночас, до митного оформлення була надана довідка довільного зразка про транспортні витрати, яка не містить у собі будь-яких розрахунків таких витрат, а також заявлена сума не підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18), де вказано, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.
Зокрема, у згаданій позивачем справі окрім довідки про транспортні витрати надавалися інші документи (договір про надання транспортно-експедиторських послуг, акти наданих послуг, рахунки та платіжні доручення на підтвердження витрат на транспортування), які містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, які, в сукупності, спростовували сумнів митного органу в частині витрат на транспортування товару.
На відміну від згаданих обставин справи №804/16553/14, позивачем по даній справі ні до митного органу, ні до суду будь-яких документів на підтвердження понесених транспортних витрат, окрім вищезазначеної довідки, надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей, щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.
Щодо посилання Волинської митниці на відсутність банківських платіжних документів та/або чеків, квитанцій тощо, що стосуються товару не подано до митного оформлення та відсутність платіжних документів, згідно інвойсів від 23.02.2025 №58188594 G та від 01.12.2024 №б/н, суд зауважує, що відповідно до договору купівлі-продажу вживаного автомобіля від 01.12.2024 б/н, продажна ціна транспортного засобу становить 1800,00 британських фунтів стерлінгів та ціна, сплачена покупцеві складає 1800,00 британських фунтів стерлінгів (арк. спр. 9-11), однак ні до митного оформлення, ні до суду жодних доказів сплати вказаної суми не надано.
В свою чергу у пояснювальні записці від 21.03.2025 позивач вказувала, що її батько передав ОСОБА_4 грошові кошти за автомобіль та сукупні витрати (арк. спр. 14), однак, на переконання суду, матеріали справи не містять жодних доказів документального підтвердження вказаним у поясненні, а тому такі не заслуговують на увагу.
Щодо посилання позивача на ввезення транспортного засобу із неврахування автоматизованою системою «Інспектор» істотних технічних характеристик автомобіля, які суттєво впливають на його ціноутворення, суд зазначає наступне.
Декларанту, під час проведення митного оформлення транспортного засобу із множинними незначними дефектами кузова та деякими електричними помилками, необхідно надати відповідні документи, що підтверджують технічний стан транспортного засобу, такі як акти технічного огляду або висновки експертів.
Разом із тим суд уважає за належне зазначити, що абзацом 4 частини другої статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.
Наведене унеможливлює підтвердити факт реальної дефектності автомобіля. Сам факт транспортування такого автомобіля шляхом самостійного пересування (без залучення допоміжних транспортних засобів) ставить під сумнів твердження позивача про наявність будь-яких технічних пошкоджень.
Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».
Статтею 64 МК України, яка встановлює правила застосування безпосередньо резервного (шостого) методу визначення митної вартості, передбачено, що митна вартість товарів у цьому випадку повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19 щодо аналогічних правовідносин, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та неможливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, Верховний Суд погодився з правомірністю використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2021 у справі №804/769/16 зазначив, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Касаційний суд звернув увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.
Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.
Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.
Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.
При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №817/2467/16.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Згідно статті 68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною другою статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження чи довільній або фіктивній вартості.
Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - на рівні 6500 євро/од (5464 фунтів стерлінгів на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД №UA205030/2024/016165 від 27.12.2024, за ЕМД № UA205100/2025/000128 від 09.01.2025. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Легковий автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, користування;- тип двигуна - ДИЗЕЛЬНИЙ; - об'єм -1461 см3; - потужність - 81 кВт, календарний рік виготовлення - 2014р» (зворот арк. спр. 59).
Суд звертає увагу, що транспортний засіб, який було взято за основу для коригування митної вартості також імпортовано із Великої Британії, що свідчить про безпідставність тверджень позивача про неврахування митним органу факту імпортування автомобіля з правим розташуванням керма.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №25UA205140018116U7 від 24.03.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (зворот арк. спр. 19).
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Схожа позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №140/4486/24.
Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Проведення такої консультації підтверджується відповідним записом в оскаржуваному рішенні та повідомленням декларанта про її проведення (арк. спр. 60), в ході проведення якої декларанту пропонується у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України повідомити про це митний орган для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. На переконання суду, така інформація декларантом надана не була, зворотного стороною позивача не доведено. Тому суд уважає посилання Волинської митниці на МД №25UA205140018116U7 від 24.03.2025 є доцільним.
Суд уважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.
Враховуючи вищевикладене, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA205140/2025/000126/2 від 21.03.2025 стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов'язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення винесено митним органом правомірно.
З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.
У зв'язку із правомірністю оскаржуваного рішення, винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205140/2025/000803 також винесено з уражанням норм чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із квитанцією від 18.09.2025 №7247-6311-7870-5974 сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн (арк. спр. 4), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8 = 242,24 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 242,24 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович