28 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7132/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука Сергія Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука Сергія Юрійовича (далі - державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 травня 2025 року №79194379 про відмову у проведенні реєстраційних дій; зобов'язання здійснити за ОСОБА_1 реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0721810100:01:001:7025) орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала на підставі державного акта від 19 січня 1998 року ІІІ-ВЛ №020279 його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.92-95).
В обґрунтування позову позивач вказала, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2025 року затверджено мирову угоду, укладену 24 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно за умовами якої за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з відповідними господарськими побутовими будівлями і спорудами та право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу вказану земельну ділянку ОСОБА_2 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 . Останній згідно з державним актом на право власності був власником земельної ділянки площею 0,0757 га та на випадок смерті спочатку зробив заповітне розпорядження, посвідчене нотаріусом 09 серпня 1999 року, а 27 січня 2003 року здійснив дарування частини земельної ділянки площею 0,0393 га сину ОСОБА_2 й відповідний запис вчинено нотаріусом безпосередньо у державному акті на право власності на земельну ділянку. Після смерті свого батька ОСОБА_2 фактично вступив у спадщину, але не оформив спадкових прав та помер сам 06 травня 2015 року. Ці факти були встановлені в ході розгляду Ківерцівським районним судом Волинської області цивільної справи №158/2776/24 (провадження №2/0158/35/25). Позивач стверджує, що після смерті ОСОБА_2 його діти спадщину не прийняли - не зверталися із відповідними заявами до нотаріуса у встановлений строк та із спадкодавцем спільно не проживали, тож їхні частки перейшли до неї. На підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 26 лютого 2025 року, за ОСОБА_1 14 травня 2025 року зареєстровано право власності на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав, проте рішенням державного реєстратора від 30 травня 2025 року №79194379 року в проведенні реєстраційних дій на земельну ділянку відмовлено з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV): наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
ОСОБА_1 вважає таку відмову в реєстрації права власності на земельну ділянку протиправною. Так згідно з пунктами 9 та 10 частини першої статті 27 Закону №1952-IV судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є самостійними підставами для державної реєстрації права власності та інших речових прав. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності; у цьому разі набуття права власності встановлено ухвалою суду про затвердження мирової угоди, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши 21 серпня 2025 року ухвалу про відкриття провадження (а.с.99), відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2025 року в цивільній справі №158/2776/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно затверджено мирову угоду, укладену 24 лютого 2025 року на таких умовах: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими побутовими будівлями і спорудами та право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 у вказаному житловому будинку після набуття права власності на дане нерухоме майно за ОСОБА_1 ; виділити ОСОБА_4 в користування кімнату (1-4, згідно з планом) площею 9,1 кв.м. та кухню (1-5, згідно з планом) площею 7,2 кв.м., що знаходяться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_4 приміщеннями, які вказані в пункті 4 загальною площею 16,3 кв.м. (а.с.35-36).
Не є спірною та обставина, що 12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Ківерцівської міської ради Волинської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з відповідними господарськими побутовими будівлями і спорудами на підставі затвердженої судом мирової угоди.
Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав від 14 травня 2025 року №426776918, на підставі рішення державного реєстратора Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 травня 2025 року, індексний номер 78887337, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (номер запису про право власності 59868163) на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3138944007080) - житловий будинок загальною площею 54,7 кв.м, житловою площею 20,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава - ухвала суду від 26 лютого 2025 року у справі №158/2776/24, технічний паспорт від 07 травня 2025 року №ТІ01:7199-0024-8047-7673 (а.с.28).
Також 26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Ківерцівської міської ради Волинської області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду заяви державний реєстратор прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчук С.Ю. прийняв рішення від 30 травня 2025 року №79194379, яким ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження. Вказано, що до заяви про державну реєстрацію подано ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 26 лютого 2025 року у справі №158/2776/24, якою за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак у відомостях Державного земельного кадастру, отриманих в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, вказано, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.27).
Незгода позивача із таким рішенням стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом №1952-IV.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною другою статті 13 Закону №1952-IV установлено, що на кожний об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об'єкту.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина восьма статті 18 Закону №1952-IV).
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об'єкт.
За правилами, встановленими частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною другою статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 22 Закону №1952-IV).
При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України “Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;
Згідно з пунктами 2, 3, 4 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор:
перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;
під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
За змістом пункту 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції».
Як установлено частиною першою статті 27 Закону №1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
13-3) договору про передачу страхового портфеля;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об'єкти. При цьому державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/7973/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №638/643/17.
Вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у частині першій статті 24 Закону №1952-IV та частиною другою названої статті установлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відмова ОСОБА_2 в реєстрації права власності на земельну ділянку мотивована наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV).
У рішенні державного реєстратора є покликання на ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 26 лютого 2025 року у справі №158/2776/24, якою, як було уже зазначено вище, за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тоді як у відомостях Державного земельного кадастру вказано, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Між тим у рішенні Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 травня 2024 року у справі №158/973/24, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Ківерцівської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та яке набрало законної сили 17 червня 2024 року, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 травня 2015 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 жовтня 2005 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідно до будинкової книги, технічного паспорта на жилий будинок Індивідуального житлового фонду, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №020279 від 19 січня 1998 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 0,0797 га у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 ; 09 серпня 1999 року ОСОБА_3 склав заповітне розпорядження, відповідно до якого належну йому 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що у АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0757 га за цією ж адресою заповів своєму синові - ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 спадкодавцю ОСОБА_2 приходиться дружиною, тобто відноситься до першої черги спадкоємців за законом (а.с.29-30).
Отже, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 травня 2024 року у справі №158/973/24 встановлені обставини як щодо родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і щодо набуття/переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Також постановою державного нотаріуса Кузьмич Н.В. від 02 серпня 2024 року №151/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_2 прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, які розташовані на АДРЕСА_1 (а.с.19).
Тож саме ця обставина і спричинила звернення ОСОБА_1 до суду: спочатку із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (справа №158/973/24), а потім про визнання права власності на спадкове майно (справа №158/2776/24).
Натомість спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно вирішений по суті не був, оскільки учасники справи уклали мирову угоду від 24 лютого 2024 року, яку затверджено судом.
За приписами частини четвертої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
Отже, перед затвердженням мирової угоди судом перевірено обставини, за яких умови угоди стали можливими, оскільки така стадія передує прийняттю ухвали про затвердження мирової угоди. Ухвала суду від 26 лютого 2024 року у справі №158/2776/24 набрала законної сили та вона набула статусу судового рішення, яке є обов'язковим.
Принцип обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, ґрунтується на приписах статті 129-1 Конституції України та закріплений у частині першій статті 18 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пунктів 9, 10 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться як на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, так і на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Саме на підставі ухвали суду від 26 лютого 2025 року №158/2776/24 відповідач здійснив реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3138944007080) - житловий будинок загальною площею 54,7 кв.м, житловою площею 20,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тобто за адресою земельної ділянки), що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав від 14 травня 2025 року №426776918 (а.с.28).
Однак за тих же обставин та умов право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходиться за тією ж адресою, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка що належала на підставі державного акту від 19 січня 1998 року ІІІ-ВЛ №020279 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач відмовив тільки тому, що у Державному земельному кадастрі земельна ділянка зареєстрована з присвоєнням кадастрового номера 0721810100:01:001:7025 (а.с.21-26) та власником земельної ділянки вказаний ОСОБА_3 .
Необхідно зауважити, що земельна ділянка як об'єкт нерухомості зареєстрована 15 квітня 2025 року - після оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а частиною четвертою статті 18 Закону №1952-IV обумовлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
Вище було зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його син ОСОБА_2 , прийнявши спадщину фактично (що встановлено рішенням суду у справі №158/973/24), спадкових прав за життя не оформив і теж помер.
Судовим рішенням - ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 26 лютого 2025 року у справі №158/2776/24 право власності на об'єкти нерухомого майна (на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 - спадкодавця ОСОБА_2 , який у свою чергу є спадкодавцем ОСОБА_1 ) визнано за ОСОБА_1 , тим самим встановлено факт виникнення у заявника речового права на нерухоме майно.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що “суперечність між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями» відсутня, оскільки перший власник помер, його спадкоємець помер, а ухвалою суду про затвердження мирової угоди визнано єдиного власника, до якого переходить право власності, зокрема, на земельну ділянку, - ОСОБА_1 , що не було враховано державним реєстратором.
Суд повторює, що державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття/зміни речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; підставою для вчинення такої дії є ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2024 року у справі №158/2776/24 (як і для державної реєстрації речових прав на будинок з надвірними будівлями і спорудами, яку відповідачем вже проведено).
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
З прийняттям спірного рішення у позивача відсутні будь-які можливості повної реалізації майнових прав, визнаних ухвалою суду про затвердження мирової угоди.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення державного реєстратора від 30 травня 2025 року №79194379 є протиправним, прийняте без урахування усіх обставин, які мають визначальне значення, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру - здійснити за ОСОБА_1 реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0721810100:01:001:7025) орієнтовною площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала на підставі державного акту від 19 січня 1998 року ІІІ-ВЛ №020279 його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (виключна компетенція, визначена законом); внесення відомостей до Державного реєстру речових прав є результатом вчинення певної послідовності дій.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає, що позов належить задовольнити у спосіб зобов'язання відповідача повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року, зареєстровану за номером 67121922, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та за наслідками її розгляду прийняття обґрунтоване рішення відповідно до вимог Закону №1952-IV. Суд наголошує, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач не може прийняти рішення аналогічне тому, яке було скасовано судом при вирішенні цього спору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука Сергія Юрійовича (45201, Волинська область, місто Ківерці, вулиця Соборності, будинок 6А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука Сергія Юрійовича від 30 травня 2025 року №79194379.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Ківерцівської міської ради Волинської області Назарчука Сергія Юрійовича повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року, зареєстровану за номером 67121922, та прийняти відповідне рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк