28 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року в кримінальному провадженні №12024263070000157 від 07.12.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, приватний підприємець, раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,-
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 06 грудня 2024 року, близько 12 год. 20 хв., знаходячись на території ринку, що в м. Герца по вул. Штефана Великого, 2 Чернівецького району Чернівецької області під час виниклого конфлікту із потерпілою ОСОБА_8 , умисно нанесла їй один удар кулаком по обличчю завдавши їй фізичного болю. В результаті дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_8 було завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень.
ЄУНСС: 714/146/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_9
НП: 11-кп/822/375/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , в якій захисник не погоджується із вказаним рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Звертає увагу на те, що дії ОСОБА_6 за обвинувальним актом кваліфіковані за ч.1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Вказує, що інші насильницькі дії полягають у багаторазовому або тривалому спричиненні болю, наприклад щипання, шмагання, дія термічних факторів або інші аналогічні дії.
Стверджує, що для встановлення ознаки фізичного болю недостатньо лише оцінювати таке сприйняття потерпілим, оскільки ця ознака має оцінюватись у сукупності із іншими ознаками та доказами, які можуть дати змогу оцінити ознаку фізичного болю з об'єктивної, незалежної точки зору.
Зазначає, що об'єктивних даних про те, що потерпіла ОСОБА_8 , від дій обвинуваченої відчула фізичний біль не встановлено, а твердження потерпілої про відчуття нею фізичного болю внаслідок того, що обвинувачена нібито нанесла удар рукою по обличчю, не може беззаперечно свідчити про те, що вона дійсно від цих дій відчували фізичний біль.
Звертає увагу на відсутність медичних даних та доказів про те, що потерпіла скаржилась лікарям на біль та зверталась за медичною допомогою, а також на те, що обвинувачена як і потерпіла є жінкою.
Стверджує, що показання потерпілої згідно яких, обвинувачена нанесла їй удар в обличчя, об'єктивно іншими жодними належними доказами не підтверджується.
Вказує, що згідно висновку експерта встановлено відсутність у ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень.
Просить скасувати вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 126 КК України.
На вказану апеляційну скаргу надійшло заперечення потерпілої ОСОБА_8 , в якій вона вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.
Стверджує, що районний суд встановив всі обставини справив, провів допит потерпілої, свідків та дослідивши докази у кримінальному провадженні.
Зазначає, що посилання апелянта на висновок експерта є безпідставним, оскільки факти нанесення удару, який завдав фізичний біль був встановлений судом.
Вказує, що в апеляційній скарзі не зазначено, яке остаточне рішення апелянт просить прийняти за наслідками апеляційного перегляду.
Просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, думку обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надавши учасникам кримінального провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що передбачає його оцінку відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вказаних вимог закону районним судом було дотримано.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Так, районним судом було допитану потерпілу ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також досліджено письмові докази по справі та надано їм відповідну оцінку.
Обвинувачена ОСОБА_6 у районному суді відмовилась надавати покази на підставі ст. 63 Конституції України.
Потерпіла ОСОБА_8 в районному суді показала, що 06 грудня 2024 року перебувала на роботі, у магазині що на ринку м. Герца. Приблизно о 12 год., до неї до магазину зайшла обвинувачена та сказала аби вона вийшла та помила стіну біля смітника із зовнішньої сторони магазину. Так як магазин у якому вона працювала межує з магазином обвинуваченої, вона, через декілька хвилин вийшла на вулицю та повідомила обвинуваченій що стіну мити вона не буде. У відповідь обвинувачена почала на неї нецензурно лаятися, сваритися, схопила її за куртку та нанесла один удар рукою по обличчю, чим завдало їй фізичного болю, від чого залишився синець. Через фізичний біль вона подзвонила до лікарні де отримала консультацію. Так як на другий день стан здоров'я її не покращився, а навпаки стало гірше, вона викликала швидку допомогу, де на ринку їй було надано таку допомогу, констатовано високий артеріальний тиск.
Свідок ОСОБА_10 у районному суді показала, що в той день вона та ОСОБА_11 знаходилася у магазині потерпілої. Обвинувачена зайшла до магазину потерпілої та нецензурно лаючись висунула потерпілій претензії аби остання помила стіну на вулиці, на що ОСОБА_8 відповіла відмовою. Продовжуючи нецензурну лексику, обвинувачена вийшла на вулицю. Майже одразу на вулицю вийшла потерпіла, де обвинувачена нанесла їй удар рукою по обличчю з правої сторони. Сама вона сказала аби вони припинила сварку оскільки сторонні люди дивляться, через що конфлікт було припинено. Коли потерпіла зайшла до магазину вона скаржилася на те, що болить щока, яка була опухлою та почервонілою. Окрім того, потерпіла скаржилася на головну біль.
Свідок ОСОБА_11 в районному суді підтвердила покази свідка ОСОБА_10 в частині конфлікту який відбувся між обвинуваченою та потерпілою. Зазначила, що самих обставин які відбулися на вулиці між обвинуваченою та потерпілою не бачила, однак коли потерпіла повернулася до магазину в неї була права щока червоною. Зі слів потерпілої, обвинувачена нанесла їй удар по щоці.
Свідок ОСОБА_12 в районному суді показала, що 06 грудня 2024 року під час обіду йшла до дому через міський ринок та побачила як обвинувачена відштовхнула потерпілу, при цьому обвинувачена нецензурно лаялася та водночас кричала аби потерпіла помила стіну на вулицю. Самих обставин конфлікту не бачила, однак проходячи поруч, помітила почервоніння на правої щоки потерпілої.
Вказані покази потерпілої та свідків, є логічними та послідовними повністю узгоджуються між собою та матеріалами справи, а тому вірно покладені районним судом в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України.
Крім зазначених показів потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_6 у інкримінованому правопорушенні, підтверджується письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.12.2024 року, вбачається, що було прийнято заяву ОСОБА_8 про те, що у той день, о 12 год. 15 хв. на території ринку що в м. Герца ОСОБА_6 під час виниклого конфлікту нанесла удар по обличчі, що завдало фізичного болю та не спричинило тілесних ушкоджень (т.1 а.с 10).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 856 від 09 грудня 2024 року, проведеної у відношенні потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено та в ході проведення медичного огляду експертом ОСОБА_8 висловлювала скарги на болі місцях ушкоджень (ділянці обличчя справа), ділянці щелепи, підвищення артеріального тиску, головний біль (т. 1 а.с. 18).
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту, потерпіла ОСОБА_8 показала яким чином обвинувачена нанесла їй удари по обличчю, які відповідають показам самої потерпілої (т.1 а.с. 24-25).
Вищевказані докази, які є належними та допустимими, у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість висновку районного суду, щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Всупереч доводів апелянта факт заподіяння ОСОБА_6 удару в обличчя потерпілої ОСОБА_8 не ґрунтується виключно на показах потерпілої, а вбачається із сукупності показів, як потерпілої ОСОБА_8 так і свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , а також письмових доказів по справі.
Щодо доводів апелянта, що за обвинувальним актом дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, то таким доводам була надана вірна оцінка районним судом, з якою погоджується і колегія апеляційного суду.
Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_6 кваліфікувались за ч.1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинивши тілесних ушкоджень.
Згідно викладених у обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_6 нанесла удар рукою по обличчю потерпілої завдавши фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Разом з тим, такі розбіжності про які наведено у обвинувальному акті, не впливає ні на кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 126 КК України, ні на виклад фактичних обставин в обвинувальному акті які у сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Районний суд вірно виключив із обвинувачення положення щодо «інших насильницьких дій» які ставляться у провину ОСОБА_6 .
Всупереч доводів апелянта факт спричинення потерплій ОСОБА_8 фізичного болю є підтвердженим.
Так, потерпіла вказувала, що внаслідок удару в обличчя їй було завдано фізичного болю, залишився синець, на другий день стан її здоров'я не покращився, вони викликала швидку допомогу.
Під час проведення експертизи потерпіла також вказувала на біль в місці ушкодження, біль в ділянці щелепи та підвищений артеріальний тиск.
Свідок ОСОБА_13 вказувала, що потерпіла ОСОБА_6 після отримання удару від обвинуваченої повернулась в магазин та повідомила що болить щока, яка була опухлою та почервонілою.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказували на почервоніння правої щоки потерпілої.
Враховуючи вищевказане, відсутні сумніви, що в наслідок удару обвинуваченої ОСОБА_6 було завдано фізичного болю потерпілій ОСОБА_8 .
Відсутність за висновком експерта у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не спростовує факту вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки диспозиція ч.1 ст. 126 КК України не передбачає заподіяння тілесних ушкоджень.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України є безпідставним.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні чи оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та правильності кваліфікації її дій.
Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного покарання, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог дотримався повністю.
Районним судом було враховано особу ОСОБА_6 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин які пом'якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченої, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, тому призначене покарання у виді штрафу в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення - є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нових злочинів.
Вирок районного суду щодо ОСОБА_6 є належно мотивованим, обґрунтованим, законним, а тому відсутні правові підстави для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 126 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_3
[підпис] ОСОБА_2
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
01.12.2025 року
(дата засвідчення копії)