Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 383/395/25
провадження № 22-ц/4809/1186/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Пузиря Владислава Олександровича, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Адаменко І. М.) від 22.05.2025, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Адаменко І. М.) від 10.07.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
27.03.2025 ОСОБА_1 , в особі його представника - адвоката Пузиря Владислава Олександровича, звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 09.07.2024 в сумі 19900 долара США.
Позивач обґрунтував свою вимогу тим, що він надав ОСОБА_2 в борг грошові кошти в іноземній валюті в сумі 19900 долара США, а відповідач зобов'язався повернути отримане до 28.10.2024, про що він склав власноручно розписку від 09.07.2024, яку передав позивачу.
28.10.2024 відповідач позику не повернув, причини невиконання ним зобов'язання не повідомив, уникає спілкування з позивачем.
З огляду на те що відповідач не виконав договір, має прострочене грошове зобов'язання, позивач просив суд задовольнити його позов.
2.Короткий зміст рішення суду
2.1. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що з огляду на правову природу договору позики факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що дійсно відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Однак надана позивачем до суду як доказ розписка не містить відомостей про передачу позивачем грошових коштів та їх отримання відповідачем, а сама по собі вказівка відповідача про зобов'язання повернути борг не доводить, що між сторонами існують правовідносини позики.
Отже, на думку суду, позивач не довів факт укладення договору позики, яким він обґрунтував свою вимогу до відповідача, а тому така вимога не може бути задоволена.
2.2. Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.07.2025 заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Пузир Владислав Олександрович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково, а судові витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 21964,36 грн покладено на позивача, в стягненні з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача компенсації цих судових витрат відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 142 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові, покладаються на відповідача.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
3.1. ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Пузир Владислав Олександрович, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2025 у справі № 383/395/25, просить скасувати його та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09.07.2024 в сумі 19 900,00 долара США.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що, а думку апелянта, місцевий суд дав неправильно оцінку борговій розписці відповідача, яка знаходилася у позивача та надана ним до суд як доказ. Цей доказ доводить факт укладення між сторонами у справі договору позики та його невиконання відповідачем. Умовами цього договору сторони встановили, що позивач передає відповідачу грошові кошти в розмірі 19900 долара США, а відповідач зобов'язується їх повернутидо 28.10.2024.
Суд першої інстанції не навів аргументів на обґрунтування свого висновку, що розписка, яка містить дані про суму отриманих коштів, особу яка їх отримала, особу яка їх надала, зобов'язання повернути отримане у визначений строк, не підтверджує існування між сторонами правовідносин позики.
По суті суд фактично встановив наявність між сторонами договору, але його правову природу не визначив. Таким чином, на думку позивача, суд безпідставно відмовив у захисті його порушеного права, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
3.2. ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Пузир Владислав Олександрович, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.07.2025 у справі № 383/395/25, просить скасувати його та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21964,36 грн.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що у зв'язку з розглядом цієї справи в суді позивач поніс необхідні витрати на правничу допомогу, яку йому надавав адвокат. Ці витрати є реальними, обґрунтованими та доведеними.
Натомість висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі.
4.Про відзив на апеляційну скаргу
До Кропивницького апеляційного суду від відповідача у справі ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 13.10.2025
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, а його представник адвокат Пузир Владиславович Олександрович підтримав подану ним апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, згідно з ч. 2, п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка-повідомлення вручена йому …2025.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
Згідно з наданим позивачем до суду оригіналом рукописної розписки від 09.07.2027 ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 борг в сумі 19900 долара США до 28.10.20224 (а. с. 59).
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором(ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ст. 545 ЦК України).
Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Натомість відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 16.01.2019 в справі № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц послідовно висловила правову позицію, суть якої полягає у тому, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2018 у справі № 544/174/17 зроблено висновок щодо застосування положень ст. 545 ЦК України, а саме: «[...] у ч. 3 ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку».
У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 559/2587/19 сформульовано висновок про те, що з метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
У цій справі позивач пред'явив позов про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за договором позики. Єдиним доказом укладення між сторонами договору, його умов, а також доказом порушення відповідачем зобов'язання у цій справі є надана позивачем до суду розписка відповідача від 09.07.2024.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що цей доказ не містить інформації про надання позивачем відповідачу грошових коштів у борг, а тому суд не зміг кваліфікувати характер правовідносин сторін та вирішити спір на користь позивача.
З такою оцінкою доказу позивач не погодився, оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції повинен перевірити правильність/неправильність дослідження та оцінки судом доказів, а відтак правильність/неправильність установлення обставин, які мають значення для справи.
Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Докази у справ мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановлені ст. ст. 76 - 80 ЦПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
З огляду на норму ч. 2 ст. 1047 ЦК України факт укладення договору позики та зміст його умов може бути підтверджена у суді розпискою позичальника. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 545 ЦК України навність боргової розписки у кредитора (позикодавця) підтверджує те, що позика не повернута позичальником.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з оцінкою, як суду першої інстанції надав єдиному доказу у справі - оригіналу рукописної розписки від 09.07.2024 (а. с. 59).
За текстом цієї розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг у сумі 19900 долара США до 18.10.2024 ОСОБА_1 , про що ним власноруч складена ця розписка (а. с. 59).
Отже, в розписці ОСОБА_2 вживає словосполучення «повернути борг», тобто йдеться про дію оберну до «брати в борг».
Зважаючи на те, що в розписці вказано конкретну валюту та суму грошових коштів, термін їх повернення, то зміст розписки очевидно вказує на те, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути раніше отримані від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19900 долара США до 28.10.2024.
Наявність боргової розписки у позивача вказує на те, що відповідач раніше отримані кошти не повернув.
Таким чином, надана позивачем розписка відповідача є доказом укладення між ними договору позики та його умов, а саме: позикодавець - ОСОБА_1 , позичальник - ОСОБА_2 ; предмета позики - грошові кошти в іноземній валюті - доларах США, їх сума 19900; термін повернення - 28.10.2024.
Відповідач будь-яких заперечень проти пред'явленого до нього позву не заявив, зокрема і частині підстав виникнення його боргу перед позивачем.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що надана позивачем розписка відповідача є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом того, що станом на 09.07.2024 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 19900 долара США, яку зобов'язаний був повернути до 28.10.2024.
Оскільки на час звернення позивача до суду строк повернення відповідачем позики сплинув, але борговий документ знаходиться у позивача, то слід дійти висновку, що боржник (відповідач) допустив невиконання грошового зобов'язання, а позивач належне йому за договором позики не отримав.
Тож, колегія суддів апеляційного суду погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно (формально) оцінив зміст наданого позивачем письмового доказу, а тому неправильно та неповно встановив обставини справи, відповідно висновки суду не відповідають фактичним обставинам у цій справі.
Таким чином право позивача є порушеним, відповідно у нього виникло право на позов.
Вимога позивача є обґрунтованою, обраний ним спосіб захисту передбачений законом та відповідає характеру порушеного права, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення про відмову в задоволенні позову, а тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, неправильно відмовив позивачу у присудженні компенсації понесених ним у зв'язку із розглядом цієї справи судових витрат.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційних скарг позивача є слушними та важливими, доводять неправильність оцінки доказів, яку надав місцевий суд, що спричинило неповноту встановлення ним обставин, які мають значення для справи, помилковість висновків та неправильність рішення загалом, а також додаткового рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та новий розподіл судових витрат.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язаних з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову, то належить здійснити новий розподіл судових витрат сторін у зв'язку із розглядом справи в місцевому суді, а також розподілити між ними ті їх витрати, які пов'язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
За принципом, закріпленим у ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 6616,40 грн (а. с. 1), а також судового збору за подання до суду апеляційної скарги в сумі 9924,60 грн (а. с. 104).
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що орієнтовний розмір його судових витрат у цій справі становитиме 33616,40, а саме: 6616,40 грн - судовий збір, та 27000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області у справі № 383/395/25 надавав адвокат Пузир Владислав Олександрович на підставі ордеру №1108717 серії ВА від 27.03.2025, виданого адвокатським об'єднанням «Науменко, Боруш і партнери» (а. с. 10).
У судовому засіданні в суді першої інстанції адвокат Пузир В. О. заявив, що докази на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть ним подані до суду відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України.
У межах п'ятиденного строку, а саме 27.05.2025, адвокат Пузир В. О. надав до суду докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
- копію договору №18/25 про надання професійної правничої допомоги від 20.03.2025, укладеного між адвокатським об'єднанням «Науменко, Боруш і партнери» і ОСОБА_1 , відповідно до п. 2, п.п. 2.1 умов, передбачених цим договором, адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту професійну правничу допомогу, а клієнт зобов'язаний сплатити адвокатському об'єднанню гонорар та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати (а. с. 81 - 86);
- копію заявки № 1-ЦС на надання професійної правничої допомоги на підставі Договору №18/25 від 20.03.2025, відповідно до п. 1 п.п. 1.1 - 1.2 предметом заявки є надання з 20.03.2025 року ОСОБА_1 правничої допомоги у вигляді: збирання доказів для підготовки і подання до суду позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 19900 долара США за договором позики від 09.07.2024, представництво інтересів клієнта у справі за підготовленим і поданим позовом, з усіма правами наданими відповідному учаснику справи (а. с. 87);
- копію акта №1 від 28.03.2025 про приймання професійної правничої допомоги на підставі Договору №18/25 від 20.03.2025, яким визначено, що клієнту у період з 20.03.2025 по 28.03.2025 року надано юридичні послуги на загальну суму 17798,80 грн (а. с. 87, зворот);
- копію рахунку №1-383/395/25 від 28.03.2025 про сплату правничої допомоги згідно з актом наданих послуг № 1 від 28.03.2025 за договором №18/25 від 20.03.2025 (а. с. 88).
- копію платіжної інструкції № 55278923SB від 01.04.2025 про сплату ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 17798,80 грн адвокатському об'єднанню «Науменко, Боруш і партнери» на підставі договору №18/25 від 20.03.2025 (а. с. 88, зворот);
- копію акта № 2 від 26.05.2025 про приймання професійної правничої допомоги на підставі Договору № 18/25 від 20.03.2025, яким визначено, що клієнту у період з 29.03.2025 по 26.03.2025 надані юридичні послуги на загальну суму 4000,00 грн (а. с. 89);
- копію рахунку № 2-383/395/25 від 26.05.2025 про сплату правничої допомоги згідно з актом наданих послуг №1 від 26.05.2025 за договором № 18/25 від 20.03.2025 (а. с. 89, зворот);
- копію платіжної інструкції № 56521219SB від 27.05.2025 про сплату ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 4000,80 грн адвокатському об'єднанню «Науменко, Боруш і партнери» на підставі рахунку № 2-383/395/25 від 26.05.2025 (а. с. 90);
- копію квитанції № 32166227722 від 30.04.2025 на суму 907,47 грн та чек №834152 від 21.05.2025 на суму 899,89 грн про придбання пального для заправки особистого транспортного засобу адвоката для прибуття з міста Кропивницький у місто Бобринець для участі в судових засіданнях (а. с. 90 - 91).
Від відповідача у справі ОСОБА_2 до суду першої інстанції заява про зменшення розміру цих судових витрат позивача не надійшла.
Однак, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Колегія суддів апеляційного суду, оцінюючи акт № 1 від 28.03.2025 про прийняття професійної правничої допомоги на підставі договору № 18/25 від 20.03.2025, дійшла висновку, що сплачені позивачем адвокатському об'єднанню 1388,00 грн за отримання інформаційних довідок з ДРРП в ЦНАП Кропивницької міської ради щодо належного боржнику на праві власності нерухомого майна не пов'язані з розглядом цієї справи так, як відповідні документи як докази до суду не були надані позивачем, відповідно суд їх не оцінював.
У п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказано «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268)».
Колегія суддів апеляційного суду що вона не зобов'язана присуджувати позивачу, на користь якого постановлене судове рішення, компенсацію витрат на послуги адвоката з отримання інформаційних довідок з ДРРП в ЦНАП Кропивницької міської ради щодо належного боржнику на праві власності нерухомого майна, оскільки доказів того, що ці витрати були неминучі й пов'язані з розглядом цієї справи позивач не надав.
Крім того, не підлягають окремій компенсації витрати на відправлення адвокатом електронних документів, зокрема з використанням підсистеми ЄСІТС «Електроний суд», на загальну суму 160,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 20000,00 грн
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта адвокат Пузир В. О. заявив про свій намір надати суду докази витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідач будь-яких заяв про наявність у нього судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи до суду не подав.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційних скарг ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Пузиря Владислава Олександровича,задовольнити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2025 та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.07.2025 у справі № 383/395/25 скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) накористь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )заборгованість за договором позики від 09.07.2024 в сумі суму 19 900,00 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 6616,40 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн та 20000,00 (двадцять тисяч) грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації судового збору за подання до суду апеляційної скарги в сумі 9924,60 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 28.11.2025.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
О. І. Чельник