Справа № 723/4660/25
Провадження № 3/723/5850/25
01 грудня 2025 року м. Сторожинець
Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Сторожинецького районного суду Чернівецької області з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010293Е від 03.10.2025 та протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010293Е від 03.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП ОСОБА_1 .
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22.09.2025 справу про адміністративне правопорушення № 723/4661/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення № 723/4660/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, об'єднано в одне провадження.
Так, протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010293Е від 03.10.2025 складений за те, що 03 жовтня 2025 року о 21:10 год. на відстані 20000 м до лінії державного кордону України на напрямку 772 прикордонного знаку, в межах контрольованого прикордонного району, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на околиці населеного пункту Снячів (територія Сторожинецької міської громади Чернівецького району Чернівецької області), прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» було затримано гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 ЗУ «Про Державний кордон України».
Протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010292Е від 03.10.2025 складений за те, що 03 жовтня 2025 року о 21:10 год. на відстані 20000 м до лінії державного кордону України на напрямку 772 прикордонного знаку, в межах контрольованого прикордонного району, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на околиці населеного пункту Снячів (територія Сторожинецької міської громади Чернівецького району Чернівецької області), прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» було затримано гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , які вчинили злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України в складі групи осіб, а саме: під час зупинки транспортного засобу та перевірки документів, військовослужбовці ДПС України неодноразово наголосили особам «Вийти з транспортного засобу та пред'явити документи, що посвідчують особу», на що гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 в агресивній і зухвалій формі відмовилися, нецензурно висловившись відносно прикордонного наряду та здійснили спробу втечі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про державний кордон України», п. 12 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та п. 10 Постанови КМУ № 1147 «Про прикордонний режим».
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додана заява ОСОБА_1 з проханням розглянути справу без його участі, свою провину визнав повністю.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
З диспозиції ч. 2 ст. 185-10 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010292Е від 03.10.2025.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» було затримано гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , які вчинили злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України в складі групи осіб, а саме: під час зупинки транспортного засобу та перевірки документів, військовослужбовці ДПС України неодноразово наголосили особам «Вийти з транспортного засобу та пред'явити документи, що посвідчують особу», на що гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 в агресивній і зухвалій формі відмовилися, нецензурно висловившись відносно прикордонного наряду та здійснили спробу втечі.
З матеріалів справи вбачається, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою, яка його склала, до матеріалів справи було долучено лише копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Жодних інших документів чи доказів до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП не долучено.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, складеному стосовно ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Об'єктивною стороною вказаного правопорушення є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Тобто, матеріалами справи про адміністративне правопорушення має бути підтверджено зовнішній прояв протиправної поведінки ОСОБА_1 вчиненої у складі групи осіб, що охоплює сукупність ознак, які характеризують вчинок з погляду його зовнішньої форми. Іншими словами, це те, як саме правопорушення було вчинено, що включає в себе дії або бездіяльність, наслідки, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а також місце, час, спосіб та інші обставини, що супроводжують вчинення правопорушення.
Крім того, лише при наявності у групи осіб спільного умислу на вчинення злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, тобто при наявності в діях цих осіб суб'єктивної сторони правопорушення, вони можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок відшукання доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покладений на орган (посадову особу), яка складає протокол, тобто у цьому випадку на посадових осіб Державної прикордонної служби України.
Водночас суд звертає увагу на те, що жодних доказів, які б підтвердили намір ОСОБА_1 у складі групи осіб вчинити злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України, матеріали справи не містять, що викликає у суду обґрунтований «розумний сумнів» у винуватості ОСОБА_1 .
Наведені вище обставини, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ретельно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дані про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, встановлена у судовому засіданні та підтверджена матеріалами наявними у справі, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010293Е від 03.10.2025; протоколом про адміністративне затримання від 03.10.2025; протоколом особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 03.10.2025; протоколом особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 04.10.2025, згідно з яким у ОСОБА_1 були вилучені: мобільний телефон, 1 купюра номіналом 25 єгипетських фунтів, 1 купюра номіналом 100 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.10.2025.
Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно, а в його діях містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинені групою осіб.
Обставин, що, відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан порушника та за таких обставин вважає за можливе застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу, що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Щодо адміністративного стягнення у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення офіцером відділення організації адміністративного провадження відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Відділу прикордонної служби під час затримання ОСОБА_1 не вилучались будь-які знаряддя і засоби вчинення правопорушення, а були вилучені лише особисті речі та гроші, які згодом були повернуті ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд вважає за необхідне не застосовувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки відсутні речі і документи, які підлягають конфіскації.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, також стягненню з нього підлягає і судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 9, 23, 24, 33, 36, 40-1, 185-10, 204-1, 221, 251, 252, 265, 277, 280, 283, 284, 308 КУпАП, суд
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк, установлений ст. 307 КУпАП, в порядку примусового виконання цієї постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу - 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Речові докази по справі: мобільний телефон, 1 купюра номіналом 25 єгипетських фунтів, 1 купюра номіналом 100 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, які повернуті ОСОБА_1 - залишити останньому.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Суддя Іван ПОСОХОВ