Справа № 715/3559/25
Провадження № 2/715/1015/25
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2025 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в селищі Глибока в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків та інфляційних витрат,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків та інфляційних витрат, посилаючись на те, що 7 вересня 2023 року між мною, позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір позики на суму 2 062 500,00 грн. (два мільйона шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), що еквівалентно 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) тис. доларів США (на момент укладення Договору) строком до 11 вересня 2024 року.
Згідно пункту 1 вищевказаного Договору позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 2 062 500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гривень 00 копійок) гривень, що еквівалентно 55000 (п'ятдесят п'ять) тисяч доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим Договором.
Відповідно до пункту 2 Договору позикодавець на момент укладення Договору передав позичальнику в повному обсязі грошові кошти в сумі 2 062 500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гривень 00 копійок) гривень, що еквівалентно 55000 (п'ятдесят п'ять) тисяч доларів США, а позичальник засвідчив, що він отримав грошові кошти в сумі 2 062 500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гривень 00 копійок) гривень, що еквівалентно 55000 (п'ятдесят п'ять) тисяч доларів США, до підписання даного договору.
Пунктом 3 Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти в сумі 2062500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гривень 00 копійок) гривень, що еквівалентно 55000 тис. доларів США та були передані йому позикодавцем у строк до 11 вересня 2024 року.
Згідно пункту 4 Договору Сторони домовилися про те, що договір позики укладається з відсотком, який складає 12% річних.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, у порушення вимог вищевказаного законодавства та умов Договору позичальник ОСОБА_4 у встановлений строк, а саме - 11 вересня 2024 року не повернув грошові кошти в сумі 2 062 500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гри. 00 коп.) гривень, що еквівалентно 55 000 доларів США та 12 % річних від суми позики, що складає 495 000,00 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч грн. 00 коп.), а також інфляційні витрати в сумі 346 165,00 грн.
На неодноразові звернення позивача повернути кошти відповідач ОСОБА_4 запевняв, що кошти поверне, однак станом на 14 жовтня 2025 року кошти так і не повернув і на даний час на дзвінки та звернення взагалі не відповідає, в позасудовому порядку відмовляється повернути кошти.
Через те, що відповідач не виконав умови договору, не повернув кошти у визначений строк та взагалі відмовляється їх повертати, це змушує позивача звернутись до суду, з вимогою про стягнення боргу, відсотків та інфляційних витрат в сумі 2 903 665 (два мільйона дев'ятсот три тисячі шістсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.).
Просить суд, ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його - ОСОБА_1 користь борг у сумі 2 903 665,00 (два мільйона дев'ятсот гри тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок) на підставі Договору позики від 7 вересня 2023 року. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в сумі 15140,00 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, у якій зазначив, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд їх задовольнити, справу розглянути у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вказане, а також наявність згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 07.09.2023 року, було укладено письмовий договір позики, на суму 2 062 500,00 (два мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень, що еквівалентно 55000 доларів США, які він зобов'язався повернути за відповідним графіком зазначеним у п.3 Договору позики, що підтверджується копією договору позики.
Згідно ст. 526, 626, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України: боржник вважається таким що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідач не здійснив жодного платежу за період з 07 вересня 2023 року по 11 вересня 2024 року, відповідно до пункту 3 Договору, чим порушив затверджений графік повернення грошових коштів.
Згідно п. 7 Договору Позики сторони домовились, що у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику та позикодавець має право достроково звернути стягнення на всю суму заборгованості шляхом звернення до суду для стягнення коштів.
Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку з викладеним вище, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути позичені кошти, однак відповідач не повернув кошти і на даний час на дзвінки та звернення взагалі не відповідає, в позасудовому порядку відмовляється повернути кошти. Таким чином, позивачем були використані заходи досудового врегулювання спору. Однак з метою захисту свого порушеного права він змушений звернутися до суду.
Відтак, станом на день звернення з даною позовною заявою до суду відповідач не виконав вимогу позивача та не повернув передані йому у позику грошові кошти.
Однак, у порушення вимог вищевказаного законодавства та умов Договору позичальник ОСОБА_4 у встановлений строк, а саме - 11 вересня 2024 року не повернув грошові кошти в сумі 2 062 500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 грн. 00 коп.) гривень, що еквівалентно 55 000 доларів США та 12 % річних від суми позики (п.4 Договору позики), що складає 495 000,00 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч грн. 00 коп.), а також інфляційні витрати в сумі 346 165,00 грн.
Основна сума боргу згідно Договору позики 2062500,00 (два мільйона шістдесят дві тисячі 500 гривень 00 копійок) гривень.
Відсотки відповідно до Договору позики 12 відсотків річних у загальному розмірі 495 000,00 ( чотириста дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок):
- період з 11 вересня 2023 року по 11 жовтня 2024 року - 247 500,00 (двісті сорок сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок);
- період з 11 вересня 2024 року по 11 жовтня 2025 року - 247 500,00 (двісті сорок сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок);
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, суд виходить з наступних розрахунків
Розрахунок сукупного індексу інфляції: необхідно перемножити всі коефіцієнти за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року:
сукупний індекс = 1,018 х 1,019 х 1,014 х 1,012 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004
Сукупний індекс інфляції ~ 1,11915
Розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції:
2 557 000,00 грн х 1,11915 ~ 2 861 321,55
2 557 000,00 грн х 1,11915 ~ 2 861 321,55 грн
Розрахунок суми інфляційних втрат: це різниця між сумою з урахуванням інфляції та початковою сумою боргу:
2 861 321,55 грн - 2 557 000,00 грн = 304 321,55 грн.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 304 321,55 (триста чотири тисячі триста двадцять одна гривня, 55 копійок).
Тому загальна сума, що підлягає стягненню становить - 2 861 821,55 (два мільйона вісімсот шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня, 55 копійок).
Як вбачається з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме в розмірах доведених позовних вимог, тобто в сумі 2 861 821,55 (два мільйона вісімсот шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня, 55 копійок).
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по справі зі сплати судового збору на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 15140,00 грн + 605,60 грн.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення судових витрат по сплаті судового збору.
На пiдставi викладеного, ст.ст. 526, 533, 610-612, 614, 624, 625, 1046-1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 05 березня 1996 року, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 07 вересня 2023 року у розмірі 2 861 821,55 (два мільйона вісімсот шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня), 55 копійок, а також судові витрати, що складаються з: витрат по сплаті судового збору в розмірі 15745 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень, 60 копійок.
Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: